Сторонець

Страница 58 из 59

Андрияшик Роман

— Дозвольте я подумаю.

— Будь ласка, заходьте завтра до моїх діток і скажете заодно своє "так". Я в цьому не сумніваюся. Ми вам даємо можливість бувати з людьми і щось для них робити...

Губріх хитрувато підморгнув Федьковичеві. Пост подумав: а ти хитрюга, німчику! Отак і приборкаєш посадою, становищем, багатством, донькою. Мимохідь заглянув — і купив козу зі стійлом. Та й слід я вам на Бісків показав, бо галичани не могли тут купити, сторгувати золоту зибку. Учись, як німці? Ой фальшивий їх насущний, і фальшива кров та мета, і запопадлива молодість на схилах віку, і вигнана з одвірків старість. Але, будучи війтом, я буду з людьми без риску, не лишатиму на Бісків підозрілих слідів.

— Я ще сьогодні кажу "так", шановні панове. В мене перед сторончанами багато офір: церква, школа, громадська читальня, свій, сільський, учитель, свій лікар, церковний хор на всю округу, високоосвічений парох і таке інше.

— Тут потрібно будувати цивілізацію, пане Федькович. Я приймаю вашу згоду і думаю, що вона буде підтримана в крайових урядових колах і серед місцевого населення.

— Скомандую слузі, щоб дав перекусити?

— Не завадить, — Губріх промовисто зирнув на барилку в кінці ослона. Очевидно, і про це йому донесли. Федькович подумав, що віднині там стоятиме дві, а на столі завжди буде круг мамалиґи й квашені огірки для закуски. Нехай думають, що він спивається, якщо вже не споює гуцулів. — Підкріпитись і нам не завадить,— прогугнявив, як першу фразу якоїсь невідомої пісні, начальник повіту. І доспівав: — Ось і владнали кілька справ. — Коли вернувся Федькович, потер руки і показав на барилку: — На травах?

— Так.

"Знає і про те, що збираю лікувальні трави".

— Уцідіть нам поки що по келишку.

— З радою душею, пане Губріх.

— Дорога мене завжди стомлює до повної знемоги.

— Міняється погода, — співчутливо додав Августак. — На погоду всі болячки як стій озиваються.

Підкріпившись, гості з повіту від'їхали, не дочекавшись вістового з Біскового скиту.

— Ці голозаді жандарми, — сказав Губріх, — годяться лиш на те, щоб посилати за чортом, їх би на фронт, а не чухати нагноїни у пахвах.

Коли вернувся до свого "трибуналу", Федькович зітхнув. Він давно вжився в свою втишену самоту. Може, це щось холостяцько-хворобливе, та він знав, що не раз пошкодує за супокоєм глухих стін в добре захищеному високим парканом осідку. Двірняцькі обов'язки для округи на півпові-ту в гірській місцевості, без помічників, де, окрім всього, треба бути і поліцаєм, і суддею, і податковим агентом, — клопіт чималий. Прийдеться забувати тебе, "трибунале". Правду кажучи, не дуже це мене тішить, хоч варто себе спробувати й на цій ниві. А вести людей у бій легше? Чи відступати? Чи вночі очищати поле від убитих і поранених? Тут дійства конфліктні, але не криваві.

Він рушив на мамину половину. Дашкевичка сиділа в подушках, перебираючи намистини корунки. Юрій привітався й поцілував їй обі руки.

— Мене сватають на війта, мамо.

— Був Губріх?

— Накидають мені Довгопільську округу.

— Мої молитви немарне, — зітхнула Дашкевичка. — Я певна, що ти доможешся для людей багатьох поліпшень. Тут усі ще кріпаки, синку. Я навіть з хати не виходжу, а бачу, що вони кріпаки. Людей треба звільняти від самих себе, від їхньої рабської природи. Так само як у тобі ще сидить жовнір, так у них живе невільник. Це турбота на роки, вона тобі і до шани, і до гонору. Гординський похвалив би. Може, й комісаром призначать замість дихавишного Губріха. Це краще, ніж ті корчми та співанки.

— А де почуєш пісню, як не в корчмі, — кволо заперечив Федькович.

— В душі її треба слухати, — спохмурнівши, мовила Дашкевичка. Потім додала: — Можна домогтися, щоб панські посілості перейшли до громад, як було написано в законі. Гуцули, Юрче, лишилися кріпаками. Ти маєш про що помислити. Це тобі моя настанова, я буду молити Господа, щоб не відмовив тобі в сприяннях.

— Ви велика жінка, мамо! — раптом розчулився Федькович. Це трапилося з ним вперше після повернення додому. — Велика, мамусечко. Простіть мені, коли я вас чим-небудь образив чи прогнівив.

Шишнівці, 1984-1986

---

Примітки

До роману "Сторонець"

1 Так в історії названо буржуазно-демократичні та буржуазні революції 1848-1849 рр. в Австрії, Німеччині, Італії, Франції, Угорщині.

2 Я належу до тих,

Які вмирають у дорозі (цім.).

3 Одиночне ув'язнення (лат.).

4 Тавро на тілі раба, злочинця (гр.).

5 Доброму котові — добрий пацюк (фр.).

6 Підлеглий офіцер (лат.).

7 Вершки суспільства (фр.).

8 Літописна назва Буковини.

9 3 дозволу сказати, де є право, там є і захист (лат.).

10 Подібне лікується подібним (лат.).

11 Викликаючи у присутніх сльози на очах (нім.).

12 Промине, напевно, багато часу, поки зустрінемося знову (польськ.).

13 А як в Польщі адресуються конверти? (Польськ.).

14 Ходяча газета (нім.).

15 Вона страшна, як смертний гріх... Якою мірою міряєш, такою і тобі відміряється... Вітаю тебе, мій любий... Дивіться, прошу, як засяяла його матінка (нім.).

16 Я добряче хильнув? (Нім.).

17 Ні. Така ж правда, як те, що я живу (нім.).

18 Краще близький сусід, ніж далекий брат (нім.).

19 Стефане, серце мліє: Варшавські два музики — Вечірні чародії

Шопснек і Маврикій (польськ.).

20 Так і кажу: у небі мого краю,

Де снігу і сердець крижинна гать,

Прекраснішої жінки я не знаю,

Там я пізнав усю глибінь — кохать (нш.).

21 "Що тут робити?" — запитує Зевс (нш.).

22 Можете чекати до другого пришестя (нш.).

23 Я хочу проголосити тост (нш.).

24 Я визнаю себе переможеним (нш.).

25 Релігійна секта, що проповідувала боротьбу з плоттю.

26 Сім'я флорентійських архітекторів та інженерів доби Відродження. Уславилися спорудженням численних укріплень в Італії.

27 Візантійські автори, які присвятили свої твори висвітленню ранньої історії слов'ян.

28 Летять, як метелики на вогонь (нш.).

29 Жорна не обростають мохом (нш.).