Сповідь афериста Фелікса Круля

Сторінка 106 з 108

Томас Манн

Потім вона перевела погляд на мене:

— Маркізе, я хочу поговорити з вами, ходімо зі мною.

Зузу вже бігла по газону, який, напевне, й зробив кроки сеньйори нечутними. Сеньйора ж ішла тепер доріжкою, посипаною рінню, і я, підкоряючись її повелінню, прямував за нею, тобто йшов не поруч з нею, а трохи оддалік і збоку. Так ми увійшли в будинок, потім у вітальню, звідки одні двері вели до їдальні. За нещільно причиненими дверима навпроти було, мабуть, приміщення інтимного характеру. Рука суворої господині будинку причинила їх.

Наші погляди зустрілися. Вона була не те що вродлива, а дуже гарна собою.

— Луї, — сказала вона, — передовсім мені слід було б запитати, чи вважаєте ви, що саме так вам належить віддячити нам за нашу португальську гостинність? Ні, мовчіть! Я жодним чином не хочу обтяжувати себе цим запитанням, а вас відповіддю на нього. Я покликала вас сюди не для того, щоб дати вам можливість висловити безглузді вибачення. Ними ви не спокутуєте ваших безоглядних вчинків. Жахливо безоглядних. Все, що вам тепер залишається й личить, — це мовчати, надавши більш зрілій людині взяти на себе турботу про вас та направлення вас на істинний шлях з безвідповідально дитинних манівців, яким ви забрели так далеко у вашій юнацькій необачності. Ну чи можна було стільки набаламутити й нашкодити, піддавшись згубному прагненню юности до юности! Про що ви думали? Що вам потрібно від цієї дитини? Забувши про вдячність, ви вносите хаос і сум'яття в дім, що гостинно відчинив перед вами свої двері з поваги до вашого імени та через інші якості, в дім, де панують порядок та розум і все вже давно сплановано. Сюзанна рано чи пізно, скорше за все в найближчому майбутньому, стане дружиною дона Міґеля, гідного асистента дона Антоніо Хосе, — такою є непорушна воля її батька. Як же нерозумно ви вчинили, дозволивши своїм бажанням звернутися до цієї дівчинки! Ваш вибір і ваші вчинки негідні чоловіка, це хлоп'яцтво. Ще добре, що в цю історію вчасно втрутився зрілий розум. Одного разу в розмові ви сказали про доброту зрілости, про ту доброту, з якою вона вимовляє ім'я юности. Для того щоб зустріч юности зі зрілістю стала щасливою, потрібні рішучість і відвага, і якби юність виявила ці якості, замість того щоб шукати втіхи в дитинному, вона не мала б тепер забратися геть, як мокрий пудель, не взявши з собою за океан навіть солодкого спогаду…

— Маріє! — крикнув я.

— Оле! Гейо! Аге! — несамовито тріумфуючи, вигукнула вона.

Вихор первісних сил поніс мене в край блаженства. І я бачив, як під моїми пекучими ласками ще вище, ще бурхливіше, ніж тоді, під час кривавої іберійської гри, здіймалися її королівські груди.

Примітки

1

Саме так, потрясаюче, чудово (фр.). — Прим. перекладача.

2

Калька від gouter — куштувати.

3

Цього місяця (лат.).

4

Донька-господиня (лат.).

5

Напередодні 29 вересня (за католицьким церковним календарем).

6

Добрий вечір, пане комісаре! Я й усе моє майно до ваших послуг. Перед вами чесна молода людина, яка глибоко поважає закон, я нічого від вас не приховав. Запевняю вас, що вам ніколи ще не доводилося перевіряти більш невинний багаж (фр.).

7

Еге! Та ви, здається, кумедний хлопчина. Але говорите ви добре. Ви що, француз? (фр.).

8

І так і ні. Майже. Наполовину, я б сказав. У всякому разі, я пристрасний шанувальник Франції й непримиренний противник відторгнення Ельзасу-Лотаринґії (фр.) — Ельзас і Лотаринґія, дві східні провінції Франції, були відторгнуті Німеччиною 1872 року, за Франкфуртським мирним договором (прим. перекладача).

9

Мсьє, я вас довше не затримую. Можете закривати валізу й продовжувати свій шлях до столиці світу з найкращими побажаннями від французького патріота (фр.).

10

Малюк. Старий (фр.).

11

Нехай Господь благословить вас, дитино моя (фр.).

12

Назву бульвару Boulevard des Capucines, названого на честь черниць-капуцинок, часто неправильно перекладають як Бульвар Капуцинів (прим. перекладача).

13

Дивовижно (фр.).

14

Пане консьєрже (фр.).

15

Звичайно, пане директоре (фр.).

16

Службовець-волонтер (фр.).

17

На багажному ліфті (фр.).

18

Ось хто я такий (фр.).

19

Успіху (фр.).

20

Французька лайка, що ситуативно відповідає вислову "Хай йому біс" (фр.).

21

Ага, ось і ти! Нам уже не терпілося, щоб тут був повний набір! (фр.).

22

Тут — Гей, красеню! (фр.).

23

Для бідного хворого з четвертого [дортуару] (фр.).

24

Тут — Поки що без уніформи? (фр.).

25

Номер дев'яносто два, вулиця Небесних Сходів (фр.).

26

Це його прізвисько (фр.).

27

Есташ, ти ніколи не навчишся керувати цією ґондолою (фр.).

28

Для тебе, чи що, буду старатися! (фр.).

29

Диви, філософ (фр.).

30

Тут — Але то байдуже (фр.).

31

Гарненька жінка (фр.).

32

Ох, пане генеральний директоре, невже ви серйозно запитуєте мене, чи розмовляю я французькою? Тисячу разів перепрошую, але мене це насмішило. Адже це, власне, майже моя рідна мова — мова моєї матері, точніше, батька, тому що мій бідний батько — царство йому небесне! — плекав у своєму ніжному серці надзвичайну любов, можна сказати, пристрасть, до Парижа й користувався кожною нагодою, щоб якнайдовше пожити в цьому чудовому місті, де він знав усі закутки. Запевняю вас, він знав навіть такі глухі вулички, як, наприклад, вулицю Небесних Сходів, і по-справжньому вдома відчував себе тільки в Парижі. І що з цього випливає? А те, що я отримав, переважно, французьке виховання. Розмову я сприймав лише як французьку розмову. Балакати для мене означало балакати французькою, — ох, мсьє, адже ця мова — то сама елеґантність, сама цивілізація, дотепність, ось уже справді розмовна мова, та що там, це мова, створена для бесіди… Все моє щасливе дитинство я балакав французькою з чарівною демуазель з Веве — з швейцарського Веве, — яка дбала про мої манери й належне виховання. Це вона навчила мене французького вірша, чудового вірша, який я так часто промовляю про себе, й він буквально сформував мою мову: Ластівки моєї батьківщини, ви про мою любов мені не говоріть! (фр.). — Зацитовані рядки, це дещо видозмінені заключні рядки з поезії Жана Беранже "Ластівки і в'язень", в оригіналі ці рядки звучать так: Hirondelles de ma patrie, De mes malheurs ne me parlez-vous pas? Тобто в оригіналі йдеться не про кохання, а про нещастя (прим. перекладача).