131. Де кому бути
Блазень прийшов додому і побачив у своїй постелі решето. Тоді він підійшов до стіни, де був забитий цвях, і повиснув на ньому, зачепившися одежею.
Дружина вельми здивувалася, а блазень відповів:
— Якщо вже я знайшов у своїй постелі решето, то гадав, що повинен зайняти його місце.
132. Запевнив
Блазень залишився без грошей, і дружина звеліла йому позичити їх у торгівця.
Але той вимагав щось у заставу.
Блазень не мав чого дати і сказав:
— Ти дай мені грошей без застави, а я обіцяю тобі, що як завчасу не віддам, то не зрікатимуся боргу.
133. Ні те ні се
Один актор говорив слузі:
— Коли я посилаю тебе з дорученням і ти повертаєшся, спевнивши його, то кажи: "пшениця", а як ні — "ячмінь".
Якось слуга повернувся додому, а господар питає:
— Пшениця чи ячмінь?
— Ні те ні се,— відповів слуга.
— Як це? — здивувався актор.
— Я не тільки не спевнив вашого доручення, але мене ще й побили.
134. Що звелів суддя
Суддя звелів за якусь провину поголити блазневі бороду.
Цирульник, що мав це зробити, попрохав блазня надути щоки, але той відповів:
— Ти справжнісінький осел. Що тобі звелів суддя: голити мені бороду чи вчити надувати шоки?
135. Невідповідність
Блазня, який мав багато дітей, запитали:
— Скільки їх у тебе?
— Клянусь аллахом, що не відаю. Але достеменно знаю, що більше, ніж ночей, які я провів за все життя зі своєю дружиною.
136. В майбутньому зарахується
Одного блазня обмовили, і суддя звелів дати йому п'ятдесят нагаїв.
Минув час, і виявилося, що блазня покарали нізащо.
Суддя попрохав пробачення, але нещасний відповів:
— Дарма, я звик до такої кривди. Та вже коли я насправді завиню, то ти зарахуй мені цих п'ятдесят нагаїв.
137. Якби в Мойсея був мед
Дружина приготувала акторові печива з медом і поцікавилася, чи йому посмакувало.
— Авжеж, — відповів актор. — Якби Мойсей прийшов до фараона з медом, а не з самим посохом, той би його не покарав.
Цим він хотів сказати, що коли дружина й надалі частуватиме його печивом із медом, то він не сваритиметься з нею і не битиме її.
138. Хоч води без баклажанів
Якось одного блазня запросили на багатий обід.
В тому домі все готувалося з баклажанами. А блазень якраз страшенно не любив баклажанів.
Коли він помітив, що йому нічого їсти, бо жодної страви без баклажанів не було, він сказав:
— Подайте мені води, але якщо в неї немає баклажанів.
139. Натяк
Один великий багач тяжко захворів. До нього прислали блазня, щоб той розважав його.
Блазень зайшов до недужого і поцікавився, що йому скоїлося.
Багач відповів:
— Мені вискочив чиряк на дуже негарному місці.
Тоді блазень і каже:
— Я не бачу на твоєму обличчі жодного чиряка.
Він натякав, що в багача найнекрасивіше — обличчя.
140. Єдине бажання
Актор довго не міг одружитися і нарешті взяв дуже негарну дівчину.
Минали роки їхнього спільного життя.
Якось актор сидів біля вікна і дивився на краплини дощу, які спадали з дерев після сильної зливи.
Дружина його запитала:
— Про що ти задумався? Може, ти маєш якісь бажання?
— Так,— відповів актор,— єдине: розлучитися з тобою. Іншого бажання я не маю.
141. Що кого обходить
Блазневі сказали:
— Чи відомо тобі, що борошно подорожчає?
Блазень відповів:
— Хай це турбує вас. Я не пекар і купувати його не збираюся, тим більше, що купую і їм лише печений хліб.
142. Молитва не зарадить
Актор зустрів знайомого, який слабував на очі.
— А чим ти їх лікуєш? — запитав він.
— Читанням псалмів та молитвами своєї матері, бо вона дуже благочестива жінка.
— Краще б ти їх лікував сурмою, бо молитви не завжди допомагають. Бог так високо, що поки вони до нього дійдуть, можна осліпнути,— відповів актор.
143. Останнє бажання
Актор тяжко занедужав. Його відвідав багатий сусіда і запитав про останнє бажання.
Актор відповів:
— Я буду тобі дуже вдячний, якщо ти більше не приходитимеш до мене.
Розділ 5. Оповідки про тварин і звірів
144. Зате лев
Лисиця хвалилася перед левицею, мовляв, вона он скільки лисинят виводить, а левиця лише одне дитинча.
На те цариця звірів відповіла:
— Так, але ж то лев.
145. Наука від вовка
Лев, вовк і лисиця надумали полювати разом. Спіймали вони козу, і лев звелів вовкові ділити здобич.
Вовк роздер козу, тулуб віддав левові, голову взяв собі, а ноги лишив лисиці.
Левові не сподобався такий поділ, він накинувся на вовка і роздер його.
Потім звелів ділити лисиці.
Вона взяла козу і сказала:
— Тулуб хай буде тобі на обід, голова на вечерю, а ноги на сніданок.
Лев дуже здивувався її мудрості і запитав:
— Хто тебе так навчив ділити?
— Вовк, — сказала лисиця і показала на шматовиння.
146. Вагомий доказ
Вовк, лисиця і заєць спіймали ягня. На всіх було мало, отож поклали, що їстиме той, хто доведе, що він найстарший за віком.
Заєць сказав, що народився ще до того, як стало світити сонце.
Лисиця швидко промовила:
— Це правда, я сама була при твоєму народженні.
Вовк показав свої пазури та ікла і сказав:
— Хіба це не засвідчує, що я найстарший?
— Згода, згода,— в один голос відповіли лисиця і заєць.
147. Хитра лисиця
Лисиці сказали:
— Візьми сто туманів і віднеси собаці.
Лисиця відповіла:
— Перше я зроблю залюбки, а друге доручіть комусь іншому.
148. Собака і мавпа
Якийсь собака вліз до мечеті і опоганив її.
Мавпа саме також була там і сказала собаці:
— Аллах тебе не помилує за те, що ти насміявся з його святого місця.
Собака відповів:
— Чого це ти так ним клопочешся? Може, ти вдячна йому за те, що він створив тебе такою "вродливою"?
149. Коза і вовк
Коза стояла на високій горі і звідти лаяла вовка.
Він довго слухав її і нарешті відповів:
— То не ти мене лаєш, а місце, на якому стоїш.
150. Не чіпляйся
Лисиця хотіла перелізти через тин і вхопилася за колючий будяк, та подряпалася і стала лаяти його.
Будяк відповів:
— Не чіпляйся за того, хто сам звик усе чіпляти,
151. Сови навчили
Якось один правитель їхав лісом і помітив двох сов, що розмовляли поміж собою.
— Про що вони говорять? — запитав він візиря, який знав пташиних мов.
Візир зніяковів і не схотів відповідати. Правитель став ще настирливіше вимагати відповіді.
Тоді візир сказав:
— Присягнися, що, коли я тобі розповім правду, ти мене не стратиш.