112. Хто ж украв євангеліе?
В одного попа вкрали євангеліє з обкладеною золотом палітуркою.
Піп надзвичайно розхвилювався, скликав до церкви все село і заходився говорити кáзань, у якій суворо картав злодія, клявся, що його чекає геєна вогненна.
Він так виразно змалював майбутні муки злодія, що всі в церкві заголосили.
Піп подивився на тлум і мовив:
— Прихожани мої, ви всі зараз плачете, але хто ж усе-таки вкрав євангеліє?
113. Як кому...
В одного чоловіка вкрали гроші. Він сказав до знайомого:
— Який сьогодні поганий день.
Знайомий відповів:
— Не для всіх.
114. Поетова хата
Один злодій заліз до чужої хати. Довго він шастав по ній, але нічого не знайшов, окрім чорнила та клаптя паперу. I залишив напис: "Мені дуже шкода, що ви такі бідні".
У тій хаті жив поет.
115. Не те що бога...
В одного господаря вкрали гроші. Він знав, що зробила це його дружина. Сусіди втішали його:
— Не хвилюйся, бог тобі поверне гроші.
Нещасний відповів:
— Моя дружина не боїться й моїх погроз, а не те що бога.
116. За що купив, за те й продав
Злодій украв віслюка і повів його на базар продавати. Коли він десь загавився, в нього вкрали того віслюка.
Сусіди, що нічого не знали, поцікавилися, за скільки він його продав.
Злодій відповів:
— За ту ж ціну, що й придбав.
117. Подався в науку
До одного господаря втеребилися злодії. Коли вони, обікравши його, пішли геть, господар вибіг із хати і став наздоганяти їх.
— Чого тобі треба? — здивувалися ті.
— Хочу бачити, як з божою поміччю можна задурно придбати речі,— відповів він.
118. Злодій та господар
Злодій вліз до хати одного бідака, але нічого там не знайшов, окрім вина. Покуштував, вино йому посмакувало, і він випив ще і ще, та стільки, що відразу й заснув.
Вранці прокинувся господар, побачив злодія, зняв з нього халат, пішов на базар, продав, а за ті гроші купив їства.
Злодій прокинувся, та був уже день, і він побоявся виходити з хати, вирішив дочекатися ночі.
Господар приніс додому їжу, заспокоїв свій голод і трохи залишив злодієві.
Той уночі прокинувся, знову випив вина і знову заснув.
Вранці господар устав, побачив злодія, зняв із нього туніку і теж продав. Наївшися, він приніс харчу і йому.
А злодій боявся вийти вдень із хати і вирішив дочекатися ночі. Вночі він знову напився вина і знову заснув. Уранці господар зняв з нього останню сорочку.
Злодієві вже нікуди було дітися, і він озвався до господаря:
— Зваж сам: хто з нас насправді злодій? Ти забрав у мене халат, туніку та сорочку. Тепер дай мені щось хоч тіло прикрити.
Розділ 4. Оповідки про акторів та блазнів
119. Натяк на бездарність
Один блазень говорив придворним музикантам:
— Якщо вірити євангелію, буцім до раю потрапляють лише святі мученики, то ніхто там не опиниться, окрім кіфари10.
120. Опанував науку
Інший блазень розповідав:
— Коли я тільки починав опановувати своє мистецтво, учитель мене напоумлював: "Якщо хочеш смішити людей, то роби все навпаки. Тобі скажуть вийти, а ти заходь, винести — а ти занось".
Якось мій наставник добре насмішив свого правителя, і той подарував йому грамоту на тисячу туманів. Учитель подав її мені і сказав: "Віднеси й поклади в моїй кімнаті". Натомість я взяв грамоту, виправ у воді і викинув. Учитель дуже розгнівався і сказав: "Іди геть! Ти добре засвоїв мою науку і більше допомоги не потребуєш".
121. Незаперечний доказ
Актор говорив:
— Я легко спростовую докази тих, хто каже, що все добре й погане від бога, а від людської волі нічого не залежить.
Його запитали, як це він робить. Актор відповів:
— Дуже просто. Я запитую суперечника, чи згоден він, щоб я його хряснув по потилиці? Коли він каже "так", то цим доводить, що він сам, а не бог керує його вчинками, а коли "ні", то я б'ю його по шиї і тим знов-таки доводжу свою правоту.
122. Передбачення
Якось блазень став шкутильгати. Його запитали, що з ним сталося.
Він відповів:
— Завтра я вирушаю в далеку дорогу і там тріскою наколю собі ногу.
123. Не вір астрологам
Блазень говорив:
— Я і мій брат — близнюки, але він став багатим, а я бідним. Чи ж можна після цього вірити астрологам, адже ми народилися під однією зіркою?!
124. На кого схожий актор
В одного чоловіка запитали:
— На кого схожий актор?
Він відповів:
— На жебрака, що в одній руці тримає грязюку, а другою тягнеться по милостиню. I якщо ти йому не скажеш: "візьми", то він тебе закаляє.
125. Хто присягнеться
Блазень позичив у знайомого грошей, а коли настав час віддавати, почав відмагатися: мовляв, він нічого не брав, і дарма до нього чіпляються.
Тоді обурений знайомий запізвав його до суду.
Суддя покликав блазня і зажадав від нього присяги в тому, що не позичав грошей.
Блазень відповів:
— Нехай краще присягнеться мій брат, бо мені достеменно відомо, що ніяких грошей він не брав.
126. Задурно нічого не дають
В одного актора запитали:
— Хотів би ти одержати зузу?
— Так,— відповів той,— але без нагаїв.
— А до чого тут нагаї? — запитали його.
— Я знаю, що в наш час нічого задурно не дають,— відповів актор.
127. Кому не слід пити вина
Один блазень сказав:
— Є шість категорій людей, яким не слід пити вина: тим, хто має дурний вигляд, коли п'є; тим, хто надто хапкий до бійки; тим, хто закушує самими овочами і через те швидко п'яніє; тим, хто голодний; тим, хто хмеліє з першого ж келиха; тим, хто бруднить свій одяг.
128. Взаємні надії
Коли актор напився п'яний, дружина йому сказала:
— Марні мої надії на те, що ти врешті порозумнішаєш і не будеш пити.
Актор відповів:
— Я теж сподівався, що ти перестанеш купувати ласощі. Твоє масло, мука і цукор, з якого ти готуєш мартоху11, доведуть мене до убозтва.
129. Не той доказ
Якось актор посварився з дружиною і зажадав розлучення. Дружина плачучи говорила до нього:
— Як ти можеш так робити, згадай, скільки років ми прожили разом.
Актор відповів:
— Це найгірший для тебе доказ, саме за ці довгі роки ти мені і набридла.
130. Пильна потреба
Актор звернувся до дружини:
— Зроби мені ключ. Я хочу його мати.
— А хіба в тебе є речі, які треба зачиняти? — здивувалася вона.
— Поки що ні,— відповів актор,— та зараз ми зачинемо холодне повітря, а коли розбагатіємо, то будемо там зберігати м'ясо, овочі, масло.