Давид виходить, загортається в дощовик. Забуває червону коробочку на фотелі. Дівчина уважно слідкує за виходом Давида. Вона й далі в нічній сорочці, ховає похапцем червону коробочку до своєї торбинки, наче вкрадену річ. Перевдягається. Дивиться на годинник. Виходить із крамниці.
Четверта сцена
Церква. Літургія.
Дівчина в церкві. Роззирається, запалює свічку, помічає старшого пана — письменника, якого ми вже бачили в чоловічій версії, і колишню дружину Давида Сенмута. Дівчина краде в письменника оптичний прилад для визначення поляризації світла. Хреститься і випускає його в кишеню колишньої дружини Давида Сенмута.
П'ята сцена
Квартира Дівчини.
Вона розгортає пакуночок зі слимаком, оглядає його. Моторошна музична тема скляного слимака. Розглядає на просвіт сріблястий порошок всередині, не знаючи, що він смертоносний. Струшує його. Тоді знову слимака загортає, зав'язує бантик.
Дівчина роздягається, задоволена, вмикає музику по радіо. Підходить до вікна. Ніч над рікою.
Дівчина лягає, гасить лампу. Одразу, як у монтажі — сонце проникає в кімнату, телефон дзеленчить. Дівчина вискакує з ліжка, відхиляє фіранку — сонце вже зійшло високо. Дівчина піднімає слухавку.
Жіночий голос. Гей, мала, це крамниця. Сьогодні Святвечір. Веселих свят. Нагадую, що твоя зміна від полудня. Після ввечері, можеш йти додому. Чао...
Дівчина швидко вдягається, виходить.
Шоста сцена
Мала гарна площа в місті.
Дівчина поспішає на роботу й бачить, що на площі група колядників готує виставу на завтра. Дівчина зацікавлено зиркає на акторів.
Входить Чоловік у чорному і коли помічає Дівчину — підходить група акторів.
Чоловік у чорному. Отже, ви прибули, панове актори? Що нам сьогодні заграєте? Про завтра знаємо, завтра будете з вертепом ходити по хатах і вітати з Різдвом. А тепер? Чим зараз звеселите цю вродливу панянку і всіх нас?
Актор. Хто заплатить, той і знатиме.
Пан у чорному платить. Одразу починається гра. Актори чіпляють над дверима сусіднього будинку таблицю з написом "ВХІД ДО ПЕКЛА". Під ним написано "ВХІД ПЛАТНИЙ: ПО КОПІЙЦІ З ОСОБИ". Перед входом стоять три демони — християнський (це демониця), ісламський і єврейський. Один молодик у чалмі швендяє й шукає щось, позираючи на двері.
Молодик у чалмі
Згадати мушу я тепер всіх батькових жінок,
Що залюбки із ним єднались,
Усіх попутниць випадкових, що мене
Вином і хлібом пережованим до часу годували,
Жебрачок, що на перехрестях мені малому грудь давали,
Згадати мушу, як в житті
Усі вони страшенно настраждались,
Всі пасма кіс на тих хрестах могильних,
Любові всі, що невідь-де подались,
Всіх матерів, які моїми хтіли бути,
Усіх жінок, які хоч раз моїми матерями звались...
Демониця (до молодика). Щось шукаєш?
Молодик у чалмі. Шукаю свій шлях. Шлях до пекла.
Ісламський демон. Чи знаєш, навіщо ти тут?
Молодик у чалмі. Де?
Демониця. Як де? Чи знаєш, навіщо ти біля входу до пекла?
Молодик у чалмі. Бо я согрішив.
Єврейський демон. Согрішив тим, що помер і потрапив у наші лапи.
Молодик у чалмі. Значить, це вхід до ісламського пекла?
Демониця. Ні. Вхід до ісламського джаханаму там. (Показує на двері через дорогу.)
Молодик у чалмі. То ти шайтан, який мене відведе у джаханам?
Демониця. Ні, я християнський диявол.
Молодик у чалмі. Отже, я прийшов не туди.
Єврейський демон. Туди. Прийшов прямо туди, де треба. Мусульмани горять тут, у християнському пеклі, де й ти як мусульманин горітимеш. А єврейські грішники потрапляють у твій крижаний ісламський джаханам, християнські ж грішники відправляються в гебрейський шеол, під нашу владу, владу єврейських демонів. Це доля всіх тих, чия кров не перейшла через сорок небесних камінців, тож не стала чистою, праведною.
Демониця (простягає долоню). Копійку за вхід, будь ласка.
Молодик у чалмі (виймає з рота монетку й дає Демониці). Ось.
Демониця. Проходь!
Грішник у чалмі проходить до пекла.
Єврейський демон. Дав тобі гріш, а не копійку! Надурив!
Демониця. Ні. Дав мені телефонний жетон. (Підносить вгору кружальце з дірочкою.)
Актори вклоняються, усі плескають в долоні, дехто кидає якісь гроші. Пан у чорному пальті головою вказує акторам на Дівчину.
Акторка. Панночко, де ви мешкаєте, прийдемо завтра з вертепом привітати вас із Різдвом. Лишень скажіть, де мешкаєте... Вам то нічого не коштуватиме. Пан у чорному наперед нам заплатив.
Акторка хапає Дівчину за руку. Дівчина, перестрашена, вивільняє руку. Відбігає.
Сьома сцена
Крамниця білизни.
Дівчина входить до крамниці, там є Старша жінка, яка дивиться на годинник і докоряє пальцем Дівчині, тоді її цілує.
Старша жінка. Щасливого Святвечора, а завтра Різдва.
Із крамниці виходить Старша жінка, до крамниці входить Давид. Ще у дверях починає говорити.
Давид. Я прийшов, панянко, щоб вибачитися. Вчора я вас обдурив і то було негарно. У мене нема дружини і я не хотів купувати нічної сорочки. Хотів вас побачити у нічній сорочці. Вона вам так чудово пасувала, що цієї ночі я ніяк не міг заснути. Ледь дочекався, щоб відчинилися крамниці, і купив вам на подарунок таку ж саму...
Дівчина розкриває синю торбинку й одразу розуміє, що це та нічна сорочка, яку вчора ввечері з її крамниці вкрав Давид.
Дівчина. То не така сама, ця третього розміру.
Давид падає у фотель, викритий.
Давид (розпачливим голосом). Чи можна вас дещо запитати? Часом не тут у вас я забув учора ввечері один пакуночок, загорнутий у червоний папір?
Дівчина. Пакуночок, загорнутий у червоний папір? З бантиком?
Давид. Так, так!
Дівчина. Ви його тут не забували. Я б його знайшла і знала б, як то ми завжди знаємо і повертаємо все, окрім випадків, коли покупці забувають у нас душу. Але зараз я вас дещо запитаю. Що робите, коли на Святвечір почуваєтесь самотнім? Чи є спосіб невідчутно зникнути з цього світу?
Давид спантеличений цим питанням.
Давид. Чи ви мали колись дочку? Давно, перед багатьма, багатьма роками?
Дівчина. Маєте на увазі, чотири тисячі років тому? Можливо, мала. Але тепер її не маю. І тому я на свята залишаюся сама. Не бажаєте прийти на Святвечір до мене, щоб її побавити?
Давид. Кого?
Дівчина. Таж ту дочку, якої я не маю. Ось вам моя адреса. Це сьогодні ввечері, якщо вам раптом вилетіло з голови.