Дівчина. Ми б не злетіли в повітря.
Давид (здивовано). Звідки знаєш?
Дівчина. А звідти, що і я тепер дещо пригадую. Хіба не розумієш? Якщо твоя єгипетська оповідка правдива, тоді Чоловік у чорному безпечний для нас. Усе вже відбулося. Він вже вбив нас, і вдруге не може. Не існує на світі такого, щоб можна було вбити тебе двічі. Нема на світі такого... (дивиться на годинник) крім того, він спізнився. Перейшло за північ. Тепер уже Різдво, на Різдво родиться, а не вбивається. Христос рождається, Сенмуте!
Дівчина скрикує. Чути дзвінок у двері. Дівчина скрикує знову.
Давид. Не відчиняй.
Дівчина. Це не він. Це хтось, що приходить як різдвяний гість. Відчиню. Це Різдво, тож не можу не відчинити дверей різдвяному гостеві.
Давид і Дівчина підходять до дверей. Дівчина боязко відчиняє двері. Входить Чоловік у чорному пальті. Давид і Дівчина злякано відсахуються.
Чоловік у чорному пальті. Слава Богу, що знайшов вас. Де запальничка? Я ледь не вмер зі страху, щоб ви не черкнули тричі... Збився з ніг, шукаючи вас... Цей прилад коштує сотні тисяч.
Давид. Викинули запальничку (показує через плече на публіку).
Чоловік у чорному. Направду? (Перестрашено звертається до глядачів.) Важливе повідомлення! Увага! Небезпечно для життя! Предмет, який вам кинули, не запальничка. Це зброя особливого призначення. Її вибухове наповнення активізується після третього послідовного запалювання. Прохання до того, хто знайшов пристрій, негайно його віддати! (Сходить у глядацьку залу і підходить до того, хто знайшов запальничку — однаково: фіктивний він чи ні; забирає в нього запальничку й повертається на сцену, тримаючи запальничку високо в руці, скидає пальто, дає його Давидові і гепається у фотель, тримаючи й далі запальничку в руці.)
Давид чіпляє пальто на вішак і краде з нього люльку.
Пан у чорному хапає зі столу різдвяного калача.
Чоловік у чорному пальті. Вмираю з голоду! Різдвяний калач, то ж для різдвяного гостя? От я і є вашим різдвяним гостем!
Чоловік у чорному сміється й кусає різдвяного калача.
Чути пісню, з коридору. Група Колядників, наче вихор, влітає до квартири. Вони несуть "Вертеп" — це яскиня з картону, на ній зірка, а в ній ясла, у яких новонароджений Христос, а біля ясел Йосиф і корови, віслюки та вівці. Все з пофарбованого дерева. На поклін до них підходять актори, які грають трьох царів, пастушків тощо. Колядники піснею вітають із Різдвом господарів (колядки режисер обирає на свій розсуд).
Давид і Дівчина винагороджують Колядників, які разом із Паном у чорному покидають квартиру. Прощаючись, Давид непомітно опускає як подарунок у кишеню Пана в чорному садовий ніж, украдений у корчмі. Колядники, виходячи, співають.
Закохана пара знову залишається сама в квартирі Дівчини.
Давид. Я вкрав у нього люльку, а поклав до його кишені садового ножа. Нехай трохи поторгує холодною зброєю. Знаєш це — коли щось украдеш, щось і подаруєш.
Дівчина. Де про це написано?
Давид. У Павича.
Дівчина. Що то за Павич?
Давид. Зараз побачиш (сміються). Тепер зрештою можемо запалити нашого скляного слимака. Загаси світло, щоб було святковіше... До речі, запальнички ми вже не маємо!
Дівчина. Ось сірники.
Давид виймає сірника. Дівчина гасить світло, моторошна музична тема виявляє скляного слимака. Давид черкає. У тому світлі від сірника сяє в усій своїй красі скляний слимак. Лише його видно на сцені. Перед тим, як Давид піднесе сірника до скляного слимака, Дівчина й він зливаються у довгому поцілунку. Доки ще в Давидовій руці горить сірник, падає завіса.
Приміщення залишається ще ДВАДЦЯТЬ СЕКУНД у повному мороці, чекаючи на вибух. До вибуху не доходить і світло запалюється знову.
Кінець.