Сині етюди (збірка)

Сторінка 145 з 149

Хвильовий Микола

"Нова рада" — київська щоденна газета, видавалась С. Єфремовим, А. Ніковським та іншими з березня 1917 р. до січня 1918 р. Певним чином заміщувала заборонену царським урядом 1914 р. єдину на ті часи щоденну газету "Рада" у Києві.

Cполкомщики — простонародне від рос. "исполкомщики".

СИНІЙ ЛИСТОПАД. Надруковане оповідання вперше у "Синіх етюдах", потім окремим виданням у ДВУ 1926 р. та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім.

Фігнєр В. М. (1852—1942)—російська революціонерка-терористка з групи "Народна воля", учасниця кількох гучних замахів. З 1883 р. засуджена на довічне ув'язнення, двадцять років перебувала у Шліссельбурзі в одиночній камері. 1906 р. утекла з архангельського поселення за кордон, де й померла у цілковитому зреченні політичної боротьби.

Колхіда — антична назва Кавказького узбережжя Чорного моря.

Шаміль (1799—1871) — третій і останній імам (релігійний правитель) Дагестану і Чечні (1834—1859), вождь національно-визвольної боротьби північнокавказьких горців проти російського колоніалізму г засновник імамату. В 1859 р. підступно полонений і засланий у Калугу. Тільки у 1870 р. йому вдалося втекти із заслання, помер Шаміль поблизу Медіни (Аравія) по дорозі в Мекку.

Домбровський Я. (1836—1871), РОССЄЛ Л.-Н.. (1844—1871), Дєляклюз Л.-Ч. (1809—1871) — учасники Паризької комуни.

ЧУМАКІВСЬКА КОМУНА. Вперше оповідання було надруковане у "Синіх етюдах", потім у Творах, т. 1. Подаємо за виданням 1929 р.

Чумак В. Г. (1900—1919) — український радянський поет, вів активну підпільну боротьбу в окупованому петлюрівцями та денікінцями Києві. Розстріляний денікінською контррозвідкою.

Молоння — застаріла слов'янська назва блискавки.

Гєккєль Ернст (1834—1919) — німецький біолог-еволюціоніст, пропагатор теорії Ч. Дарвіна про походження видів. Намагався створити і обгрунтувати соціальний дарвінізм, а також спілку науки і релігії.

Мах Ернст (1838—1916) — австрійський фізик і філософ, мав значний вплив на розвиток емпіріокритицизму та неопозитивізму, проти чого гостро виступив В. І: Ленін у 1909 р.

НА ОЗЕРА. Надруковано цей твір було вперше у журналі "Всесвіт" (1926.—№ 15). Потім у Творах, т. 1 (1927-й і 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творів 1932 р. Подаємо за останнім виданням, в якому оповіданню передував невеличкий вступ:

"До етюда "На озера" я відношу й "Мисливські оповідання добродія Степчука". Ці поетичні екзерциції (свідомо беру це не зовсім благозвучне слово) треба розглядати не як оповідання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрібного буржуа. Хіба ж пролетаріат "тікає від людей"? Хіба він ширяє над "мертвими краями старосвітських поміщиків", "шукаючи нових ілюзій до нових невідомих берегів"? Отже, нічого нема дивного в тому, що модернізований Тартарен боїться мертвої качки, дітей і, нарешті, опудала в останньому оповіданні того ж таки добродія Степчука". Написано 1927 року.

Тартарен — герой трилогії "Незвичайні пригоди Тартарена із Тараскона" (1872— 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840—1897), в якій у гумористичній формі зображений тип дрібного буржуа — задаваки, заядлого мисливця.

Cela va sans dire (фр.) — само собою зрозуміло.

Дон Квізадо — одне з прізвищ Дон-Кіхота.

БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ. Вперше оповідання було надруковане у "Синіх етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. Востаннє публікувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого і подаємо у цій книжці.

СВИНЯ. Вийшла першодруком у "Синіх етюдах", потім у т. 1 Творів, за другим виданням якого ми й передруковуємо.

Sus domesticus (лат.) — свиня домашня, і далі перераховуються найпоширеніші домашні породи; sus scrofa (лат.) — дика свиня.

Совнаркомка — розмовне: спецїдальня і спецрозподільник для відповідальних працівників Раднаркому.

КІМНАТА ч. 2. Надруковане вперше оповідання було у журналі "Шляхи мистецтва" (1922.—№ 1), згодом у збірці "Сині етюди" і т. 1 Творів. Подаємо за другим виданням т. 1 Творів 1929 р.

ЛЕГЕНДА. Надруковано це оповідання вперше у "Синіх етюдах", потім у збірці М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввійшло також у т. 1 тритомника і Вибраних творів 1932 р., за яким подаємо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповідання:

Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року.

Приймак — Примаков В. М. (1897—1937), радянський військовий діяч, організатор і керівник Червоного козацтва України, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського.

ЗАУЛОК. Це оповідання вийшло вперше окремим виданням у масовій серії бібліотеки "Гарт" 1923 р., потім входило до збірки оповідань "Осінь" (1924) та до т. 1 Творів. Подаємо за виданням 1929 р.

Раковський Християн Георгійович (1873—1941) — голова Раднаркому України з 1919-го по 1924 рік, згодом, внаслідок незгоди з національною політикою Сталіна та участі у внутріпартійній боротьбі на боці "лівої" опозиції, впав у немилість,— спочатку призначений повноважним представником СРСР у Франції та Англії, потім по справі "правотроцькістського блоку" засуджений у березні 1938 р. Воєнною колегією Верховного Суду СРСР на двадцять років ув'язнення, проте розстріляний 11 вересня 1941 р. в орловській в'язниці. Реабілітовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.—1988.—№ 10.—С. 218).

ЕЛЕГІЯ. Надруковане оповідання вперше у харківському альманасі "Квартали" (1924.—№ 1), незабаром у збірці "Осінь" та в т. 1 тритомників.

Подаємо за останнім виданням 1929 р.

ДОРОГА Й ЛАСТІВКА. Друкувалося спочатку в збірці "Сині етюди", потім у т. 1 тритомників. Подаємо за другим виданням.

АРАБЕСКИ. Оповідання друкувалось тільки у т. 1 Творів М. Хвильового. Подаємо за виданням 1929 р.

Сієрра Мартінес (1881—1947) —іспанський поет, драматург, режисер модерністського театру. Зажив широкої популярності у багатьох країнах постановкою п'єси "Пісня про колиску" (1911).

Карейл (вірніше: Карлейль) Томас (1795—1881) — англійський історик, публіцист і філософ, апологет "культу героїв", особливо у головній своїй праці "Герої, шанування героїв і героїчне в історії" (1841), яких уважав рушіями історії.

Кводлібет (quod libert — лат.) — чого хочете.

Мандрагора — пасльонова багаторічна рослина, застосовується для тамування болю. Корені її нагадують іноді людину, тому в давнину мандрагорі приписували магічну силу.