Кайора — невеликий плоскодонний човен. Чайма (застаріле) — вітрило.
Квакери (англ. quakers — тремтячі, самоназва "Товариство друзів") — члени християнської протестантської секти, заснованої у середині XVII ст. в Англії під час революції. Заперечують зовнішні форми релігійності, сповідують пацифізм. Нині організації квакерів існують у США, Англії, Східній Африці. У 1937 р. створена міжнародна організація квакерів.
Liberum arbitrium (лат.) — вільний вибір.
Капабланка Х.Р. (1888—1942), РЕТІ Р. (1889—1929) — видатні шахісти.
ПУДЕЛЬ. Надруковане оповідання вперше у журналі "Червоний шлях" (1923.— № 2), згодом у збірці "Осінь" та окремо з оповіданням "Лілюлі" (1926). Потім у т. 1 тритомника і Вибраних творів. Подаємо за виданням 1932 р., де М. Хвильовий вмістив передмову: "Сіль оповідання "Пудель" в розмові Сайгора з Тетяною. Ще точніше: в "філософствуванні" Тетяни про людину. Це — відбиток чеховських настроїв дрібнобуржуазної інтелігенції відбудовчого періоду (оповідання написано 1923 року). Мораль: романтично намовленим "матеріалістам" Сайгорам не рекомендується вести інтимні розмови з Тетянами".
Лассаль Ф. (1825—1864) — діяч німецького робітничого руху, філософ, публіцист, засновник опортуністичної течії однієї з форм дрібнобуржуазного соціалізму, організатор і президент першої робітничої партії Німеччини (1863—1875). Убитий на дуелі.
Ріжа — див. примітку до оповідання "Солонський Яр".
"ЛІЛЮЛІ". Надруковане вперше у журналі "Червоний шлях" (1923.—№№ 6—7), потім у збірці оповідань М. Хвильового "Осінь", виходило також окремо з оповіданням "Пудель" 1926 р. Подаємо за т. 1 Творів (1929).
"ЛІЛЮЛІ" — драматична сатира Р. Роллана гостроантивоєнного спрямування, написана 1919 р. у стилі народного лубка, у перші пореволюційні роки набула значного поширення у нашій країні. Численні переробки на "новий лад", а то й відверті пародії у дусі пролеткультівських інтерпретацій, надихнули М. Хвильового на саркастичну реакцію щодо цих вульгаризацій в оповіданні "Лілюлі". Відповідно і поетика твору насичена ремінісценціями та алюзіями з різних творів, персонажів, епох, стилів для створення відповідного грайливо-саркастичного тла розповіді. За браком місця намагатимемось пояснити головніше, враховуючи, що у грі М. Хвильового важливе не номінативне значення в плані ерудиції, а жонглювання смислами слів задля естетичної розкутості та творчої щедроти. Визнаємо, що цей твір М. Хвильового найскладніший для пояснення, докладне його коментування потребувало б значно більше місця, ніж сам твір. Це оповідання можна вважати гідним традиції комічної літератури (Рабле, Стерн, Гоголь) і так званої інтелектуальної прози (Джойс, Бор-хес, Еко).
Хеопс-Хуфу — іронічна гра слів.
Савойя — історична область у французьких Альпах, савойяри — її жителі.
Сіденхем Томас (1624—1689) — англійський лікар, один з фундаторів клінічної медицини, активно впроваджував і вдосконалював систему практичної медицини.
Гаронна — ріка у Франції та Іспанії.
Оrdre de bataille (фр.) — план битви.
Артемівці —студенти Комуністичного університету ім. Артема, який існував у Харкові в першій половині 20-х років для підвищення загальноосвітніх і політичних знань комсомольського та партійного активу.
Сведенборг Емануель (1688—1772) —шведський філософ-ідеаліст, письменник, теософ-містик. Створив широковідому теософську систему про "потойбічне життя" і поведінку духів. Мав значний вплив на теорії романтиків, зокрема, його ідеї позначились на творчості Блейка, Кольріджа, Емерсона, Бальзака, Стріндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну зацікавленість російських релігійних філософів XIX — поч. XX ст.
Сабурова Дача (ще Сабурка) — тогочасні побутові назви лікарні для психічно-хворих у Харкові.
Я(РОМАНТИКА). Вперше видрукувана в альманасі "Гарт" (X., 1924), невдовзі у збірці оповідань М. Хвильового "Осінь" (1924), згодом у двох виданнях т. 2 тритомника 1928-го і 1929 років. Востаннє цей твір друкувався у т. 1 Вибраних творів, до якого письменник написав таку загальну передмову. (З огляду на те, що ця "Передмова", по суті, останнє звернення М. Хвильового до читача і ніби своєрідний заповіт нащадкам, вона становить також неабиякий історико-літературний інтерес, тому й наводимо її повністю).
Передмова
На протязі кількох останніх років дехто із наших не в міру дбайливих критиків рішуче й безапеляційно закреслює весь мій попередній, мало не чотирнадцятилітній творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже просто. Знаєте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з "Вапліте", основоположник хвильовизму й автор "Вальдшнепів". Про інші мої твори ані слова! Не існує ні моїх кількох томів (їх, до речі, по книгарнях давно вже нема), не існує й висловлювань відповідальних партійців про мою творчість як про творчість, в якій чимало є корисного для радянського читача. Згадується лише колишня "гостра цікавість" до моєї особи.
На "гостру цікавість" я не претендую. Не претендую тому, що вона мене ніколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тієї категорії письменників, які вміють швидко й легко писати; а з великими труднощами переборюю т. з. "опір матеріалу".
Але ніяк я не можу не вимагати від наших не в міру дбайливих критиків, щоб вони, сідаючи писати статті про мою перебудову, спершу брали на себе труд хоч як-небудь зазирнути в мої книжки. Не можна ж, шановне товариство, робити з людини, що на протязі багатьох років у силу свого розуміння і здатностей боролася за пролетарське мистецтво,— не можна робити з цієї людини пролетарського початківця, який допіру повернувся з ваплітівської еміграції й який, крім "Вальдшнепів" та хвильовизму, нічого не має за душею. Ви кажете, що я колись був "рупором українського фашизму"? Не заперечую! Ви запевняєте, що я поки що перебуваю в стані "ще недостатньої перебудови"? Теж вірю, бо в такому ж приблизно стані чимало сучасних пролетарських письменників. Але хіба тільки це й можна сказати про мою літературну роботу?
Проте коли для вас у нашій радянській літературі не існує авторитетів, то давайте звернімось ще до буржуазної критики.