====
МОДЕЛІ ТІЛА
1. Для медицини референцією тіла виступає труп. Інакше мовлячи, труп становить собою ідеальний, скрайній вияв тіла в його стосунку до системи медицини. Саме його продукує та репродукує медицина як результат своєї діяльности під знаком збереження життя.
2. Для реліґії ідеальною референцією тіла виступає звір (інстинкти і плотська хтивість). Тіло як звалище кісток — і воскресіння після смерти як плотська метафора.
3. Для системи політичної економії ідеальною референцією тіла виступає робот. Робот — це доконана модель функційного "розкріпачення" тіла як робочої сили, він є екстраполяцією абсолютної раціональної позастатевої продуктивности (це може бути й розумний робот — адже, наприклад, комп'ютер становить собою екстраполяцію мозку робочої сили).
4. Для системи політичної економії знака ідеальною референцією тіла виступає манекен (в усіх його різновидах). Сучасник робота (ідеальний тандем наукової фантастики — Барбарелла), манекен теж представляє тіло, цілком функційоване під знаком цінности, однак цього разу воно мислиться як площина продукування цінности/знака. Воно продукує не робочу силу, а моделі значення, — не тільки сексуальні моделі втілення бажань, а й саму сексуальність як модель.
Отож, кожна система незалежно від її ідеальних цілей (здоров'я, воскресіння, сексуальна свобода), відкриває той редуктивний фантазм, на котрому вона, власне, і грунтується, ту нову форму, ту божевільну візію тіла, котра й становить її стратеґію. Труп, звір, машина чи манекен — такими є неґативні ідеальні типи тіла, його фантастичні редукції, завдяки яким воно продукується і вписується в системах, що послідовно приходять на зміну одна одній.
Дивує, що тіло нічим не відрізняється від цих моделей, у котрі замикають його різні системи, і водночас воно становить собою щось інше — радикальну альтернативу цим системам, неспростовну відмінність, що їх цілком заперечує. Цю протилежну віртуальність теж можна вважати тілом. Одначе для неї — для тіла як матеріялу символічного обміну, — немає моделі, немає коду, немає ідеального типу, немає керівного фантазму, тому що не може бути системи тіла як антиоб'єкту.
"PHALLUS EXCHANGE STANDARD"(*)
====
*Фалічний стандарт обміну (анґл.) — прим. пер.
====
Від початку індустріяльної революції в процесі, що знаменує собою зростаюче узагальнення політичної економії або ж поглиблення закону цінности, одні й ті ж великі зрушення охопили сферу матеріяльного достатку, мову й сексуальність (тіло).
1. Продукти перетворюються на товари: вони набувають споживчої та обмінної вартости. З одного боку, вони підлягають абстрактній доцільності "потреб", котрі вони задовольняють, з другого ж боку, структурній формі, що реґулює їх продукування та обмін.
2. Мова стає засобом комунікації, площиною сиґніфікації. Вона структурується в позначниках і значениках. В ній спостерігається те ж саме, що й у товарі: поділ на референтну доцільність, котру мова як медіум ставить собі за мету виражати — себто порядок значеників, — і на структурну форму, що реґулює обмін позначників, себто код мови.
В обох випадках перехід до функційної фінальности, раціональне підпорядкування "об'єктивному" змісту (споживчій вартості або ж значеникові/референту) знаменує собою підпорядкування певній структурній формі, що є не чим іншим, як формою політичної економії. В межах "неокапіталізму" (техно— й семіократичного характеру) ця форма систематизується за рахунок "об'єктивної" референції: значеники і споживча вартість поступово щезають, поступаючись місцем функціюванню коду й обмінній вартості.
Внаслідок цього процесу — а наслідки його стали очевидними лише зараз — збігаються обидва "сектори", виробництва і сиґніфікації. Вироби й товари продукуються як знаки та повідомлення і реґулюються абстрактною конфіґурацією мови — виступаючи як носії змістів, цінностей, доцільностей (своїх значеників) вони циркулюють згідно з абстрактною узагальненою формою, що впорядковується моделями. Своєї кульмінації товари й повідомлення сягають в межах однакового для них обох статусу знака. Втім, і тут їхня референція відступає перед чистою грою позначників, що здатна сягати при цьому своєї структурної довершености, себто прискорення та примноження повідомлень, інформацій, знаків та моделей — це мода як тотальний цикл, у якому втілюється лінійний світ товару.
Тіло і сексуальність можна аналізувати в усіх тих же термінах, котрі їм передували: споживча/обмінна вартість, позначник/значеник.
1. Можна продемонструвати, як сексуальність розрішається у способі свого нинішнього "розкріпачення", переходячи в споживчу вартість (задоволення "сексуальних потреб") і вартість обмінну (гру й числення еротичних знаків, себто все те, що реґулюється циркуляцією моделей). Можна показати, що сексуальність автономізується як функція: від колективної функції відтворення людського роду вона переходить до таких індивідуальних функцій, як фізіолоґічне (частина загальної гіґієни) та психолоґічне врівноваження особи, до "вираження суб'єктивности", еманації підсвідомого, етики сексуального задовлення — і до чого ж іще? Так чи інакше, а сексуальність перетворюється на елемент економіки суб'єкта, вона перетворюється на об'єктивну доцільність суб'єкта і сама підпорядковується порядку цільових настановлень, якими б вони не були.
2. В міру того, як вона функціюється (підпорядковується якійсь трансцедентній референції, котра через неї промовляє, — навіть якщо це буде її ж таки власний ідеалізований принцип, себто лібідо як винятково хитра машкара значеника), сексуальність прибирає структурної форми (як це відбувається й із промисловими виробами чи мовою комунікації). Вона входить до великих опозицій (Чоловіче/Жіноче), і їхня диз'юнктність її обмежує, кристалізучи в реалізації тої чи тої сексуальної моделі, що прив'язується до того чи того статевого орґану і закриває гру позначників тіла.
3. Структура Чоловічого/Жіночого збігається з тією привілейованістю, що визнається за ґенітальною функцією (репродуктивною чи еротичною). Ця привілейованість ґенітальности по відношенню до всіх інших ероґенних можливостей тіла відбивається в структурі суспільного устрою, де переважає чоловіче начало. Адже структурування використовує біолоґічні відмінності, однак не для того, щоб підтримувати справжню статеву відмінність, а навпаки, щоб запровадити загальну еквівалентність, — Фалос перетворюється на абсолютний позначник, за яким вимірюються і впорядковуються всі ероґенні можливості, що таким чином абстраґуються й набувають еквівалентности. Цей Phallus еxchange standard править усією новітньою сексуальністю включно з її "революцією".