Савка

Сторінка 41 з 43

Сенченко Іван

Сказав сусідам колишнім Парасчиним: "Може, квартирант знайдеться, то хай шукає бабу Марту в Шахівці. Вже з нею й договориться..."

Дома після вінчання було багато метушні. Колотнеча трохи стомила Савку. Вийшов з хати дихнути свіжим повітрям і на коней поглянути.

Стайню для них він побудував простору, світлу. В ближній половині стояли ясла для сіна і короб для мішки; друга половина призначалася для відпочинку, тут було чисто, підлога застелена товстою підстилкою: коли ляже котрий, щоб було сухо і тепло йому.

Коні знали Савку і ще здалека почули його наближення. Гнідий одірвав голову від короба, обернувся до Савки, тихо заіржав. Савка поклав йому руку на клуб, погладив по спині, потріпав гриву, натис лагідно на храпи. Коневі приємно було це гладження і торсання, він поводив головою, намагаючись більше забрати ласки з Савчиної долоні. Савка оглянув короб, перевірив підстилку, ширше відтяг вікно. Вікна в стайні були вроблені вгорі, майже під стелею, і відкривалися вузькою щілиною вгору, щоб уберегти коней від холодних протягів. Оглянувши стайню, попрощався з кіньми. Гнідий знову легко заіржав, проводжаючи Савку півоборотом красивої великої голови.

— Ну-ну, відпочивай,— лагідно промовив Савка.—Завтра на роботу. Шістдесят пудів на гору. Вісімдесят з гори. Набирайся сили...— Задумався на хвилинку і побачив хуру свою і коней аж під залізничним мостом. Там найвища точка дороги, найтрудніше місце. Тут Савка завжди ставав обіч хури, впирався правою рукою в ручицю, пособляючи коням проскочити гірку: "Но! Но! Но! Ну, от і все!"

За час підйому коні воложіли; піт струмився і з Савки. Вітрець підіймав і гнав вздовж дороги куряву, вона осіла Савці на обличчя, і — диво! — пахла вона, як і все навколо, тим м'яким, лагідним запахом, який являється неодмінним супутником коней. Цей запах Савка любив. Від нього віяло диханням життя, безнастанним трудом, теплом прогрітого каменю дороги, теплом сонця.

Від цього видива плечі в Савки занили, солодко, звабно... Десять літ вже як хурщикує — звик. Селянин любить своє хліборобство; чиновник свою канцелярію; а хурщик — свою хуру, свої дороги, коней своїх. "Ну, завтра зіб'ю оскому",— подумав Савка, залишаючи стайню. Закурив, за-тягся і тільки тепер побачив на перелазі сусіда Оврама

Сільвестровича. Оврам Сільвестрович був споконвічним кочегаром. До служби — на паровозі; призвали його не в піхоту, не в кавалерію, а на флот, у Севастополь, на крейсер "Святитель Пантелеймон". В ті часи на флоті служили сім років, І всі ці сім років Озрам Сільвестрович працював на крейсері кочегаром.

Таку професію набув.

У млині працювали в дві зміни, кожна по дванадцять годин — від шостої до шостої. Савка знав, що сьогодні сусіда мав працювати у нічній зміні. А от не пішов, дома гуляє.

Спинившись біля перелазу, спитав:

— Може, що сталось? Занедужав?

Оврам Сільвестрович помовчав трохи, обізвався якимсь збляклим голосом:

— А ти хіба нічого не знаєш?

Савка нічого не знав. І Оврам Сільвестрович тим самим голосом сказав:

— Фірма нашого хазяїна збанкрутувала, Савелію Олександровичу. Млин закрито. На воротях замок...

1967—1973

1 М' я с н и ц і — певний період після посту, що йшов за водохрещем (19 січня за н. ст.—6 січня за ст. ст.). У цей час за законами православної церкви дозволялося вживати м'ясну їжу, одружуватись тощо.

2 Шантеклер — у перекладі з французької мови — вранішній півень. У моді — оригінальний, своєрідний стиль, популярний в кінці XIX — на початку XX ст.

3 Чорна віспа, кір, дифтерит, скарлатина — гострі інфекційні захворювання, що спричиняються специфічними вірусами. Найпершими їх впливу піддаються діти.

4 "Хто без гріха — перший в Луку каменюку жбурн иі" — перефразований вислів Ісуса Христа з Євангелія від Іоанна, гл. VIII, 7: "Він сказав книжникам і фарисеям, які, спокушаючи його, привели до нього жінку: "Хто із вас без гріха, перший кинь у неї камінь" (у давній Іудеї існувала кара побивати камінням).

5 Апостол Матвій — один із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа, які поширювали християнсьхе віровчення.

6 ...н е п о D' я з у є з деталями ціпа прізвища в с е с в і т и ь о в і-домого вченого — академіка Капиц і.— Йдеться про Капіцу Петра Леонідовича (1894—1984) — російського радянського фізика, академіка АН СРСР (з 1939 р.), двічі Героя Соціалістичної Праці (1945, 1947), лауреата Державних (тоді Сталінських) премій СРСР 1941 і 1943 рр., Нобелівської премії 1978 р.

7 ...ще дід Восьмушечка, оточений хлоп'ятами, як старий пеньок опеньками, ке встиг у розповіді своїй про війну дійти й до Дунаю...— Маються на увазі події російсько-турецьхої війни 1877—1878 рр., яка була наслідком піднесення національно-визвольного руху на Балканах, загострення міжнародних суперечностей у східному питанні. У зв'язку з тим, що султанський уряд відхилив вимогу надати автономію Боснії, Герцеговіні та Болгарії, російський уряд оголосив війну Туреччині. Влітку 1877 р. російські війська форсували Дунай.

8 Старий стояв на воротях, як кажуть у казці, "в червоних чоботях".— Слова з української народної казки "Коза-дереза".

9 ...ч и не передає куті мед у...— Вираз вжито у переносному значенні, тобто — перестаратися.

10 Петрарка Франческо (1304—1374) —італійський поет і вчений, зачинатель гуманістичної культури Відродження. Серед найвідоміших творів — збірка "Капцоньєре" ("Книга пісень", 1327—1358), значну частину якої складають вірші про кохання до Лаури, а також вірші на політичні та антиклерикальні теми.

11 ...п итаня — кого б в енциклопедіях записали автором мелодій до "Наталки Полтавки"...— Йдеться про українського композитора, засновника української класичної музики №. В. Лясенка.

12 Спас — назва кожного з трьох церковних езят, що відзначаються православною церквою з 14 по 23 серпня за н. ст. (з і по 15 серпня за ст. ст.). Християнський обряд цього свята пов'язаний з освяченням дарів садів на знак доброго урожаю й родючості в наступному році.

13 Церков нонрюходська школа — початкова школа пря церков— ній парафії у дореволюційній Росії та на Україні В ній навчалися переважно діти селян та інших "нижчих" верств населення.