— Ти поїдеш до Робін-Гіла сам чи разом з Айріні? Краще візьми її з собою. Мабуть, там ще буде багато мороки.
Не підводячи погляду, Сомс відповів:
— Вона не схоче їхати.
— Чому це не схоче? З якої б то речі? Вона збирається жити в новому домі чи ні?
Сомс промовчав.
— Не розумію, що тепер сталося з жінками,— промимрив Джеймс.— Я ніколи не мав з ними ніякого клопоту. Ти занадто потураєш їй. Вона розбестилася...
Сомс підвів очі.
— Я не хочу слухати жодного слова проти неї,— мовив він несподівано.
Запала тиша; було чути тільки, як Джеймс сьорбає свій суп.
Офіціант приніс дві склянки портвейну, але Сомс завернув його.
— Портвейн так не подають,— сказав він.— Заберіть оці склянки й принесіть вино в пляшці.
Збудившись від своїх роздумів над тарілкою супу, Джеймс коротко підсумував останні події.
— Твоя мати лежить хвора,— мовив він.— Можеш узяти екіпаж. Я думаю, що Айріні залюбки поїде кіньми. А хто вам усе покаже? Чи буде там цей Босіні?
Сомс кивнув головою.
— Я б і сам хотів подивитись, чи довів він до ладу опорядження будинку,— провадив Джеймс.— Мабуть, заберу вас обох та поїдемо разом.
— Я поїду поїздом,— відповів Сомс.— Якщо ви теж хочете подивитися на будинок, запросіть Айріні. Не знаю, може, вона й згодиться поїхати з вами.
Він подав знак офіціантові принести рахунок, який оплатив Джеймс.
Вони попрощалися біля собору святого Павла: Сомс подався на вокзал, Джеймс сів у омнібус, що їхав до західної частини міста.
Він умостився поруч із кондуктором, скраю, перегородивши вхід своїми довгими ногами, й сердито позирав на всіх, хто заходив у омнібус, наче вони не мали права дихати його повітрям.
Джеймс вирішив скористатися нагодою й поговорити з Айріні. Вчасно сказане слово має велику вагу. Тепер, коли вона оселиться за містом, нехай спробує розпочати нове життя! Адже в Сомса нарешті може увірватися терпець: йому вже набридла її поведінка.
Джеймс і сам гаразд не знав, що він мав на увазі під цією "поведінкою". Це слово мало широке туманне значення і було дуже зручне для форсайтівського вжитку. А сніданок додав Джеймсові хоробрості.
Удома він одразу звелів запрягати коней і сказав, що візьме з собою й грума. Треба поговорити з Айріні по-хорошому, може, й пощастить навернути її на розум.
Коли двері будинку № 62 відчинилися, Джеймс виразно почув, що Айріні співає, і зразу ж сказав про це — щоб його часом не відмовились прийняти.
Так, місіс Сомс удома, але покоївка не знала, чи вона приймає.
Не чекаючи, доки це з'ясується, Джеймс рушив до вітальні з тією хуткістю, яка завжди вражала тих, хто бачив його довготелесу постать і замислене обличчя. Він застав Айріні за фортепіано: вона сиділа, поклавши руки на клавіші, й, мабуть, дослухалася до голосів у холі. Привіталася вона без усмішки.
— Ваша свекруха лежить хвора,— почав він, сподіваючись одразу збудити в ній співчуття.— На вулиці чекає екіпаж. Тож будьте розумницею, підіть надягніть капелюшок і поїдьмо зі мною на прогулянку. Вам корисно прокататися!
Айріні глянула на нього, ніби хотіла відмовитись, але потім, очевидно, передумавши, пішла нагору й повернулася в капелюшку.
— Куди ви мене повезете?— спитала вона.
— Ми поїдемо до Робін-Гіла,— пояснив скоромовкою Джеймс.— Треба проїздити коней, а мені хочеться подивитись, що там робиться.
Айріні завагалась, але потім знову передумала й пішла до екіпажа. Джеймс для більшої певності йшов за нею слідом, мало не наступаючи на п'яти.
Вони проїхали добру половину дороги, й аж тоді він почав:
— Сомс вас дуже любить, він не дозволяє й слова проти вас сказати. Чому ви така неласкава з ним?
Айріні почервоніла й стиха відповіла:
— Я не можу дати йому того, чого в мене немає.
Джеймс гостро поглянув на неї. Тепер, коли вона сиділа в його власному екіпажі, коли її везли його власні коні і слуги, він почував себе господарем становища. Тут вона вже не втече від нього і влаштовувати прилюдну сцену теж не захоче.
— Не розумію, про що це ви говорите,— мовив він.— Сомс — добрий чоловік.
Айріні відповіла так тихо, що її відповіді майже не чути було за торохтінням коліс. Він розібрав тільки слова:
— Ви ж із ним не одружені!
— Ну то й що? Він дає вам усе, що ваша душа бажає. Він залюбки возить вас скрізь, куди ви хочете, а тепер оце збудував для вас заміський дім. Ви ж, здається, не маєте власних грошей?
— Ні.
Джеймс поглянув на неї знову; він не міг зрозуміти виразу її обличчя. Здавалося, ще трохи — і вона заплаче, а проте...
— Що там не кажи,— пробурмотів він квапливо,— а ми завжди добре ставилися до вас.
В Айріні затремтіли губи; Джеймс побачив, що по її щоці покотилася сльоза. Він відчув, як до горла йому підступив клубок.
— Ми всі любимо вас,— мовив він.— Якби ж ви тільки...— він хотів сказати "поводились як слід", але замість того сказав,— якби ж ви тільки були йому кращою дружиною.
Айріні не відповіла, і Джеймс теж замовк. Його бентежила її мовчанка: в ній таїлася не затятість, а швидше згода з усім, що він може сказати. А проте він відчував, що останнє слово лишилося не за ним. Чому — йому годі було збагнути.
Одначе Джеймс не вмів довго мовчати.
— Мабуть, Босіні тепер уже скоро одружиться з Джун,— озвався він.
Айріні змінилася на виду.
— Не знаю,— сказала вона.— Запитайте в неї.
— Вона вам пише?
— Ні.
— Як же це?— спитав Джеймс.— Мені здавалось, що ви з нею близькі приятельки.
Айріні повернулася до нього.
— І про це,— мовила вона,— запитайте в неї!
— От тобі й маєш!— промимрив Джеймс, зляканий її поглядом.— Виходить, я не можу дістати прямої відповіді на пряме запитання. Он як воно буває!
Він трохи помовчав, переживаючи образу, а потім вибухнув:
— Ну що ж, я вас попередив. Ви не думаєте про завтрашній день. Сомс поки що мовчить, але я бачу: скоро йому увірветься терпець. Тоді будете нарікати на себе; більше того — ніхто вам не співчуватиме.
Айріні схилила голову й ледь посміхнулась:
— Я дуже вам вдячна.
Джеймс не знайшов, що їй відповісти.
Жаркий погожий ранок поволі перейшов у сірий задушливий день; з півдня насувалося важке громаддя жовтуватих хмар, віщуючи грозу. Придорожні дерева звісили над шляхом свої віти, не ворушачи жодним листочком. У важкому повітрі від розігрітих коней тхнуло потом; кучер і грум, випростані на передку, нишком перемовлялися, не повертаючи голови.