Розкішного меду з пахучих, як цвіт, щільників
Не зможеш прийняти як дару ні як поєдинку.
Мов тигра із рику, із крику вилущуєш жінку,
Напівупізнавши, напівуцілівши, напів
Цілуєш ув очі, навіки повіривши в лови, –-
А отже, не звір, тільки німо засліплений бог,
Приручений смертю, як вічним пристанищем мови,
З щасливим кінцем. Для обох... Для обох... Для обох...
Розкішного меду з пахучих...
Кіяновська Маріанна
Інші твори Маріанни Кіяновської
- Любити тебе...
- Ми пристрастей чаші…
- Нагота твого дому, в якому усього по парі...
- Поетові…
- Ріка, до якої говорить мудрець, засинає...
- Смерть, з якої почнуся, в яку упаду...
- Соломонові ночі. Апокрифи
- Спокій світу наприкінці...
- Страшно бо страшно бо страшно бо страшно
- Ця спека — лабіринт, в якому легко...
- Всі твори Маріанни Кіяновської (19)