Ми пристрастей чаші – наповнені ними, солоні.
Гулка потаємність і туга – мов сад під дощем.
Я хочу тебе цілувати в уста і в долоні.
Безмежно тобі віддаватись. І ще раз. І ще.
Це так ненавмисно, зненацька – і так прямовисно.
Любов, що здається любов’ю, – стається і є.
Я смію тебе. І, можливо, іще не запізно
Тебе цілувати і дихати ім’я твоє.
Ми пристрастей чаші…
Кіяновська Маріанна
Інші твори Маріанни Кіяновської
- Є сокровенні ми — між снами і неснами...
- Іноді довідуюся передостанні новини...
- Камінь, тяжкий від води, піднімаю із дна...
- Клали на землю плач і лягали спати...
- Любити тебе...
- Нагота твого дому, в якому усього по парі...
- Поетові…
- Ріка, до якої говорить мудрець, засинає...
- Розкішного меду з пахучих...
- Смерть, з якої почнуся, в яку упаду...
- Всі твори Маріанни Кіяновської (19)