Камінь, тяжкий від води, піднімаю із дна.
Він перевтілиться, висхне — і сутінним стане.
Він — як зернина. Озерність його — з празерна.
З передзнання сокровенного. З вирви нірвани.
Хочу той камінь знемовити, переректи.
Хочу посіяти в серце, а серце спинити.
Люблю тебе аж до болю... Бо видихнув ти:
— Камінь тяжкий від води, але легший за квіти.
Камінь, тяжкий від води, піднімаю із дна...
Кіяновська Маріанна
Інші твори Маріанни Кіяновської
- Адаме ти що вкусив від істини...
- В борделях снiв обвуглена iнфанта...
- Є сокровенні ми — між снами і неснами...
- Іноді довідуюся передостанні новини...
- Клали на землю плач і лягали спати...
- Любити тебе...
- Ми пристрастей чаші…
- Нагота твого дому, в якому усього по парі...
- Поетові…
- Я жінка твоя...
- Всі твори Маріанни Кіяновської (19)