Розгін

Сторінка 184 з 218

Загребельний Павло

Тисячі докторів, а відкриття можна полічити на пальцях, та й то належать вони здебільшого людям без ступенів. Три проценти вчених рухають прогрес, шістнадцять процентів помагають рухати, а решта — мертвий баласт. Для докторської дисертації вишукує такий "учений" проблему, яка потрібна тільки йому, щоб стати доктором, а більше нікому. Науку ці люди уявляють спорудою у вигляді куба, в якого одної грані бракує, і тому в нього легко входити і вводити бажаних. Девальвація звань, приниження самої науки, яка повинна існувати для на-множення зручностей роду людського. Карналь ненавидів усі.х цих любителів легкої наживи, він упізнавав їх з льоту, ще на відстані, він відчував їхнє наближення, радарні установки його вимогливості били на сполох, і він сміливо й рішуче кидався в бій, щоб викрити чергового лжевченого, захистити радянську науку від ще одного паразита. А тим часом усі ці роки терпів коло себе Кучміенка, і той зрештою повірив, що він теж причетний і втаємничений. Захистив же колись дисертацію про дірки! Пограбував якогось бідного механіка, зрозпаченого практика, який самотужки хотів створити сякий-такий науковий апарат для своїх практичних цілей, навіть у гадці не маючи за це домагатися вченого ступеня. А Кучмієнко підібрав те, що погано лежало. Його науковий керівник, хоч бачив і знав, що ніяка то не дисертація, все ж "пропхнув" на захист свого підопічного, бо вже отримав од держави гроші за "керівництво"! (а вважається так: що більше в тебе "керованих", то більший ти вчений). Хтось інший міг би, може, обдурити Карналя, але ж не Кучмієнко, якого знав аж надто добре від першого курсу університету. В голові — нічого, крім інтриганства, підступів, хитрувань, хоч зовні — сама привітність і доброта. Вміння вживатися, вростати в будь-яке середовище, аби згодом вихоплюватися на самі верхи, користуючись зайнятістю людей, які роблять справжнє діло. Він не пропустить замінити в свій час і його, Карналя. Коли ти терпиш коло себе посередність, повинен бути готовий до того, що рано чи пізно вона тебе проковтне, як у біблійному сні фараона сім худих корів проковтнули сім ситих. Щоправда, Кучмієнко не такий примітивний, як біблійна зажерлива корова, він — за "пристойність", він зробить свою справу непомітно, природно, невимушено, коли хочете, закономірно. Ось лиш стати йому потихеньку доктором наук. А там пробитися в лауреати, доплюсувавшись до якогось талановитого колективу,— тоді вже ніяка сила не втримає Кучміенка. Він уже провів колосальну роботу по вивченню біографій всього багатотисячного колективу. Читав і перечитував. Ділився своїми спостереженнями з Карналем. Дивувався, обурювався. Всуціль—люди без біографії. В кожного два-три рядки, народився, учився, ніякої роботи, нічого позаду, ніяких заслуг. У хвилини відвертості Кучмієнко визнавав, що починає поважати навіть Карналеві страждання. Не забував натякати, що він мовби доповнює Карналя з кращого боку, додаючи те, чого бракує академіку. Кучмієнко — додає! Яке блюзнірство! Невже все справді неминуче опаскуджується, зношується, споганюється, погіршується від довгого вжитку, ніби двигун у машині, і зміни завжди на гірше? А поступ? А закони розвитку? Чи саме на ньому, Карналеві, слід демонструвати трагічний виняток, бо він умів часом світити, але, виходить, не завжди вмів спаілювати? Справжнє ж світило повинне випалювати довкола себе все лихе й шкідливе, щоб не прокрадалося йому на зміну якесь жалюгідне жевріння, а влітало з невідомих орбіт світило ще більше і яскравіше. Смішний володар, який свідомо виховує свого наступника. Династії вироджуються неухильно й закономірно, бо сама ідея панівного династизму — це косиість. Така влада уповільнено-недовірлива. Ті, хто сидить на місці, завжди бояться нових доріг, бо по них нічого, крім загроз, прийти не може. Але ж повинні бути династії творчі? Розумний той керівник, який умів оточити себе розумними помічниками. Дурень підбирає ще дурніших за себе. Карналь не підбирав Кучмієнка, але й не відтручував. І ось той простягає руку за найвищим: дай! Не розуміє того, що він тільки ситуаційне породження епохи, випадковість, цілковите заперечення законів суспільства, де все зумовлене, де тільки здібності повинні братися до уваги. Всі будуть зняті або вмруть — це сказав Пронченко саме про кучмієнків. Але й про Карналів, коли вони неспроможні будуть випручатися з-під впливу цієї новітньої дия-волічної сили, ім'я якій — посередність.

Що ж, просвітлений власними трагедіями, Карналь готовий був до відповідальності' найвищої. Старіє навіть велике, падають і залізні монументи, помилки скрізь і завжди можливі, а тому важливо не зберегти правоту і слушність, а знайти істину.

Автореферат Кучмієнкової дисертації Карналь проглянув за півгодини. Не повірив сам собі, ще раз перечитав одне місце, друге. Невже все це всерйоз? Такого відвертого грабіжництва всіх популяризаторів, узятих разом, Карналь ше не зустрічав ніколи. Враження таке, ніби десять помічників пона-висмикували з масових видань довгих цитат, а тоді хтось один все це змонтував, склеїв, зброшурував — і готово. Все науково-подібно, благопристойно, освічено, але до чого тут наука? Натомість гостра хіть до вченого ступеня пробивається навіть крізь освіченість автора (чи авторів?). На жаль, освіта не знищує низьких почуттів, навпаки — надає їм гостроти, витонченості, наповнює історією, щоб рано чи пізно відкинути в первісний стан.

Кучмієнко, забувши (чи й не знаючи), що принципи формалізації явищ, опрацьовані в математичній логіці, а також математичні методи програмування й оптималізації вже давно стали не тільки здобутком теорії, але й знаходять щоденне застосування в практиці, бадьоро запитував у своїй брошурці: "Отож, що таке математизація знання?" І ще бадьоріше пояснював: "У найзагальнішому вигляді її можна визначити як універсальну процедуру, що полягає в такому. Теоретичне зображення явища, тобто огрублеиа, схематизована й ідеалізована імітація нашої уяви, концептуальних уявлень певної наукової галузі, геометричних структур тощо. Дуже часто теоретичні зображення, побудовані з допомогою засобів однієї галузі, припускають імітацію засобами інших галузей. Відтворення теоретичних побудов одної галузі засобами іншої називають застосуванням першої до другої. Скажімо, якщо теоретичні структури хімії передано концептуальними засобами фізики, йдеться про фізикалізацію хімії. Такий же смисл вкладається в слова про арифметизацію класного аналізу, геометри-зацію алгебри, кібернетизацію біології та ін. У цьому розумінні і вживають термін "математизація".