Quo vadis (Камо грядеші?)

Сторінка 163 з 164

Генрик Сенкевич

308

Тригемінська брама — біля південного схилу Авентину.

309

Добра Богиня — стародавнє римське божество родючості та достатку.

310

Меркурійове джерело — на Аппійовій дорозі перед Капенською брамою.

311

"Блазень!", "Актор!" (Лат.)

312

Що ж більше міг учинити Мітридат… — Мається на увазі Мітридат VI Євпатор, цар (111–63 до н. е.) Понту (держава на південно-східному узбережжі Чорного моря), найзапекліший ворог Рима.

313

Навмахія Августа — штучне озеро за Тибром, утворене за наказом Августа для показу морської битви.

314

Весь острів у вогні! — т. зв. острів Ескулапа на Тибрі напроти Капітолію; острів, на якому стояв храм Ескулапа, сполучається з берегами Тибру мостами Фабриція та Цестія, що збереглися до наших часів.

315

Оглашенний — людина, що готується до прийняття хрещення.

316

Ватиканський пагорб — за Тибром, на північний захід од міста.

317

Кодетанське поле — за Тибром біля Ватиканського пагорба.

318

…як сорочка Несса… — Згідно з міфом, кентавр Несе, відомий своєю підступністю, вчинив замах на дружину Геракла Деяніру й був ним убитий. Жадаючи помститися Гераклу, Несе перед смертю запропонував Деянірі свою кров, яка буцім допоможе їй зберегти кохання Геракла. Згодом Деяніра скористалася порадою Несса і просочила його кров'ю хітон Геракла. Однак кров Несса з часом перетворилася на отруту, й Геракл зазнав страшних мук, які спричинили його смерть.

319

…будеш багатим, як Мідас. — Мідас, міфічний цар Фрігії, дістав од Діоніса здатність перетворювати на золото все, до чого доторкнеться.

320

Амфітеатр Флавіїв — т. зв. Колізей, завершений будівництвом 80 p.; вміщував понад 50 тисяч людей.

321

Лівія — дружина імператора Августа.

322

Луцина — римська богиня дітородіння; часто ототожнювалася з Аноною.

323

Єгова (власне Яхве) — Господь (давньоєвр.), табуйоване ім'я вищого божества в юдаїзмі.

324

Рухаючись Тріумфальною дорогою… оминаючи Пінцій, повз сади Помпея, Лукулла та Саллюстія… — Тріумфальна дорога виходила з міста в північно-західному напрямі, в бік Ватиканського пагорба. Пінцій, або т. зв. Садовий пагорб, розташований у північній частині Рима; на схилах Пінція були сади Помпея, Лукулла, Саллюстія, Аціліїв, Доміціїв та ін. Лукулл Луцій Ліциній (117–57 до н. е.) — римський державний діяч і полководець, казковий багатій. Гай Саллюстій Крисп (86–35 до н. е.) — римський політичний діяч, історик.

325

Ацілії — давній плебейський рід.

326

Амеріола — місто в Сабінській області (на північний схід од Рима).

327

Персефона — у грецькій міфології богиня підземного царства; дочка Деметри; тотожна римській Прозерпіні.

328

"Прохідний дім" (лат.).

329

Іда — гірське пасмо в Малій Азії з піком Гаргар, де, згідно з міфом, відбулося священне одруження Зевса та Гери.

330

Евандр — у римській міфології герой, син Меркурія; Евандру приписували введення в Італії культу Геракла.

331

Нума Помпілій — за переказами, другий римський цар (кінець VIII ст. до н. е.).

332

Пенати — боги — охоронці домашнього вогнища, покровителі суспільства та держави.

333

Сирма — довгий одяг із шлейфом, який носили трагічні актори.

334

Ніобіди — діти Ніоби.

335

Сади Мецената — біля західного схилу Есквілінського пагорба; названі по імені Тая Цільнім Мецената (помер 8 до н. е.), друга імператора Августа і знаменитого покровителя поетів.

336

Хліба й видовищ!.. (Лат.)

337

Епілима — вид дешевих пахощів із сильним ароматом.

338

Понтій Пілат — прокуратор Юдеї в 26–36 pp.

339

Тартар — у грецькій міфології найтемніша та найглибша частина Аїду.

340

…вдягти в "скорботну туніку". — Цю туніку, просочену горючою сполукою (зазвичай — смолою), надягали на приречених до спалення.

341

Кліо — муза історії.

342

…іменем дев'яти Лібетрійських німф… — Місто Лібетри у Фессалії було знамените джерелом, присвяченим дев'яти музам.

343

…імператор Гай, був жорстокою людиною… — Натяк на утиски юдеїв за Калігули.

344

Софокл (бл. 496–406 до н. е.) — великий грецький драматург.

345

…Хроноса, який пожирає власних дітей. — Хронос (грецьк. "час") — один із смислообразів, пов'язаних у грецькій міфології з богом Кроносом, батьком Зевса. За пророцтвом, Кроноса мав позбавити влади його власний син. Тому Кронос ковтав своїх дітей одразу після їх народження (подібно до того, як час-вічність "ковтає" дні, місяці, роки). Цієї долі уникнув лише Зевс, якого його мати Рея сховала й виростила в печері на Криті.

346

коський одяг (лат.).

347

Нижня частина в'язниці, розташована повністю під землею, що має тільки один отвір у стелі. Там помер від голоду Югурта. (Прим. авт.)

348

Мірмілони ("рибки"), або секутори ("переслідувачі"), виступали на гладіаторських іграх у важкому ("галльському") озброєнні; їхні супротивники — ретіарії ("рибалки") виступали у легкому вбранні, озброєні лише тризубцем і сіттю.

349

Селістернії та лектистернії. (Прим. авт.)

350

Атлаські гори — гірський хребет у Мавританії.

351

Епір — область у західній частині Північної Греції.

352

ранкові ігри (лат.).

353

Кунікул — приміщення під ареною.

354

Голгофа — місце, на якому, згідно з євангельською оповіддю, було розіп'ято Ісуса Христа; пагорб за міським муром Єрусалима.

355

Сіон — пагорб у південно-західній частині Єрусалима, найдавніше місце міста; у біблійських пророків назва "Сіон" поширюється на все Юдейське царство й часто означає царство Боже.

356

В ім'я Христа! (Лат.)

357

Пілеолус — кругла шапочка.

358

Сполінарій — місце, де добивали важкопоранених і роздягали вбитих гладіаторів.

359

велика діва (лат.).

360

Харон — у грецькій міфології перевізник померлих через ріки Аїду.

361

Ліктори — почесна варта вищих магістратів.

362

Peractum est! (Прим. авт.)

363

Живи, цезарю, імператоре! На страту роковані вітають тебе! (Лат.)

364

Не тебе шукаю — рибу,

Чом тікаєш, галле? (Прим. авт.)

365

Лігурія — область у західній частині Північної Італії.

366

Ти, меотійська проказо! — Місцевість поблизу Меотиди (Азовського моря) вважалася в давнину нездоровою.

367

Христос царює!.. (Лат.)

368

За Христа! За Христа! (Лат.)

369

без зброї та без уміння (лат.).

370

…ідилії Феокріта… — Феокріт із Сиракуз (1-ша пол. IІІ ст. до н. е.) — засновник жанру буколічної поезії. Ідилія у Феокріта — невеликий вірш, переважно на пастушу (буколічну) тему.