Quo vadis (Камо грядеші?)

Сторінка 160 з 164

Генрик Сенкевич

138

Стиль — паличка з одним гострим кінцем для писання по навощеній дощечці й іншим, тупим, для стирання написаного.

139

Лупанарій — будинок розпусти.

140

…поговорила б про неї з Лукустою… — Тобто спробувала б отруїти. Лукуста (Локуста) — знаменита змішувачка отрут, за допомогою яких було отруєно Клавдія та Британніка.

141

Отже (лат.).

142

…тіням Протагора, Продика і Горгія. — Протагор із Абдер (місто в Північній Греції), Продик із Кеоса (острів біля східного узбережжя Середньої Греції) та Горгій із Леонтини (місто в Південній Італії) (всі — V ст. до н. е.) — засновники софістики. Вчення софістів проголошувало абсолютний ціннісний релятивізм; у своїх міркуваннях софісти часто вдавалися до логічних парадоксів, софізмів.

143

Аристид (бл. 540–468 до н. е.) — афінський державний діяч; увійшов в історію як зразок чесності й непідкупності.

144

Міна — грецька грошова одиниця.

145

Ергастул — каторжна в'язниця.

146

Епіктет (бл. 50–130) — популярний філософ-стоїк, спершу раб, пізніше вільновідпущеник.

147

Хіба не чула ти про доньку Сеяна… — Елій Сеян, фаворит імператора Тиберія, був звинувачений у змові та страчений (31 p.). Обставини загибелі Сеяна та його дітей повідомляє Тацит ("Аннали", V, 9).

148

Пракситель (сер. IV ст. до н. е.) — видатний грецький скульптор.

149

Криптопортик — крита галерея.

150

…де від голоду гриз власні руки Друз. — Друз Юлій Цезар (8–33) — прийомний онук Тиберія; побоюючись суперництва, імператор заморив його голодом у підземеллі Палатинського палацу.

151

…там отруїли його старшого брата… — Старшого брата Друза, Нерона Цезаря (6–30), 29 р. було заслано на острів Понтія (біля узбережжя Лація) й заморено голодом (або отруєно).

152

Гемелл Тиберій (19–37) — онук імператора Тиберія; вбитий за наказом Калігули.

153

Германік Юлій Цезар (15 до н. є. — 19 н. е.) — прийомний син імператора Тиберія та його передбачуваний наступник, здібний полководець; отруєний з відома Тиберія.

154

Дістав (по заслузі)! (Лат.)

155

Весталки — жриці богині Вести, які дали обітницю безшлюбності.

156

Анцій — прибережне місто за 50 км на південь від Рима.

157

Масинісса (бл. 238–149 до н. е.) — нумідійський цар (Нумідія — область на північному узбережжі Африки), спершу противник Рима, потім його союзник у боротьбі з Карфагеном (місто й держава на території сучасного Тунісу).

158

Наблій — різновид арфи.

159

…якщо Сферос Ксенофана круглий… — Ксенофан стверджував, що єдине й тотожне всесвіту божество нагадує кулю (грецьк. "сфера"); це твердження, однак, слід розуміти не буквально, а як філософську аналогію.

160

Меммій Регул Гай — консул 63 р.

161

Хай консули стежать!.. (Лат.)

162

римський мир, римську імперію (лат.).

163

Лемурії — день лемурів (духів померлих); відзначався 9 травня.

164

Присягнись їй навіть Гадесом… — тобто Аїдом (грецьк. Hades), богом смерті та царством мертвих. Таке присягання вважалося непорушним.

165

Лампадарій — раб-факелоносець.

166

Трибун — посадова особа, яка захищала інтереси плебеїв і мала право вето в сенаті.

167

Нещасний я! (Лат.)

168

Горе мені, нещасному! (Лат.)

169

Ереб — у грецькій міфології персоніфікація мороку, син Хаоса і брат Ночі.

170

Геката — стародавнє божество малоазійського походження; у грецькій міфології — богиня мороку, нічних видінь і чаклунства.

171

надлюдською радістю (лат.).

172

Ірида — у грецькій міфології уособлення райдуги, вісниця богів.

173

Клазомени — місто на західному узбережжі Малої Азії.

174

Претор — вища посадова особа, що відала судом і юрисдикцією. Спершу преторів було двоє (у справах громадян та іноземців), за Нерона — до вісімнадцяти.

175

Терсіт — згідно з Гомером ("Іліада", II, 212–270), незнатний воїн у таборі ахейців, ворог Ахілла та Одіссея; зображений Гомером як сварливий демагог.

176

Улісс — латинська форма імені Одіссея.

177

Єлисейські поля — область в Аїді, де, на думку стародавніх людей, поміщалися душі героїв і праведних людей.

178

Я кінік… стоїк… а також: перипатетик, бо… ходжу пішки… — Кініки — одна з популярних грецьких філософських шкіл, яка виникла в IV ст. до н. е. Кініки демонстративно відкидали загальноприйняті соціальні та моральні норми, проповідуючи максимальне спрощення. Стоїцизм — один із найвпливовіших філософських напрямів античності; тип мудреця, що проповідувався стоїками, стійкого й незалежного від зовнішніх обставин, особливо характерний для римського стоїцизму. Перипатетики — спільна назва школи Арістотеля та його послідовників.

179

Телесія — місто в області Самній (прибл. 180 км на південний схід од Рима).

180

Понт Евксинський — грецька назва Чорного моря.

181

Месембрія — місто у Фракії на південно-західному узбережжі Чорного моря.

182

Ланіста — власник гладіаторської школи.

183

Аренарії — піщані кар'єри, де, переховуючись від утисків, збиралися християни.

184

Ніоба — у грецькій міфології дочка царя Тантала, дружина ліванського царя Амфіона.

185

Готовий! (Лат.)

186

Епрій Марцелл Tum Клавдій — близька особа Нерона, відомий донощик. Заподіяв собі смерть 79 p., звинувачений у змові проти Веспасіана.

187

Атлант — у грецькій міфології титан, брат Прометея. Після поразки титанів у боротьбі з олімпійськими богами Атланта було примушено підтримувати небесний звід на крайньому заході, поблизу саду Гесперид.

188

…од Геркулесових стовпів аж до кордонів землі Аршакідів… — тобто від Гібралтарської протоки до Парфії. Гераклові стовпи — за переказами, дві кам'яні стели, які Геракл поставив на берегах протоки, що відділяє Європу від Африки. Аршакіди — парфянська династія.

189

Прозерпіна — римська богиня царства мертвих, дочка Цербери; тотожна грецькій Персефоні, дочці Деметри.

190

Меркурій — римський бог торгівлі, покровитель мандрівників; тотожний грецькому Гермесу.

191

Мир вам! Мир!.. Мир!.. Мир!.. (Лат.)

192

найдорожчий! (Лат.)

193

…ніж вовче плем'я — тобто римляни.

194

Помпеї та Стабії — містечка в Кампанії поблизу Везувія, що загинули під час його виверження 79 р.

195

Ахайя — історична область на півночі п-ва Пелопоннес. У римську епоху — назва всієї Греції як римської провінції.

196

Амфітрита — у грецькій міфології богиня моря, дружина Посейдона.