Quid est veritas? (що є істина?)

Сторінка 80 з 85

Королева Наталена

225

Фальцет — неприродно високий чоловічий голос.

226

У деяких слов’янських мовах цей первосвященик Ганан чомусь називається: "Анна".

227

Конкубіна — нешлюбна жінка, однак офіціально визнана законом.

228

Морський термін: хвилювання моря іде під його ніби спокійною, мало або й зовсім нерухомою поверхнею. Від цього корабель зазнавав дуже неприємного тремтіння.

229

Квірити — стара й дуже почесна назва римлян.

230

Дійсно, такі переконання у стародавніх римлян були.

231

Дійсно, такі переконання у стародавніх римлян були.

232

Пітонісами називались у Греції пророчиці найвизначніших грецьких храмів на Делосі і в Дельфах.

233

На рибному торзі в Римі було завжди найгаласливіше місце.

234

Крокодил по-єгипетському називається "сукі".

235

На горі Синай були копальні міді й добували бірюзу. Працювали там за кару, бо праця й підсоння були нестерпні.

236

На галери веслярами також посилали за тяжку провину, бо праця була тяжка й небезпечна. Галерники були прикуті ланцюгами до своїх лав і на випадок аварії гинули разом із галерою.

237

Більшість юдеїв не вірила у воскресіння мертвих.

238

Попіна — шинок близько храму (поганського), в якому звичайно сиділи й чекали нижчі жерці, "попі", що заколювали та розрізували офірних звірят. Українська народна назва "піп", "попи" походить не від цієї чисто римської назви, а від перекрученого грецького слова "папа", що означало "отець". Так греки називали своїх духовних.

239

Такий був титул Каяфи.

240

Виголити голову юдейському священикові означало позбавити його священства.

241

Мелан — тодішній атрамент приготовляв собі скриб сам, з фарби (на спосіб хінської туші), клею й води.

242

Історично: була лише неповна Германська легія в Єрусалимі та на його околицях.

243

Історичний факт.

244

Це правила юдейського закону.

245

Цей землетрус у Єрусалимі — факт історичний, відмічений навіть і в Євангелії.

246

З "Приповідок Соломонових".

247

З "Приповідок Соломонових".

248

Такі були традиції і так вірили юдеї.

249

Такі були традиції і так вірили юдеї.

250

Адамант — діамант, старовинна форма.

251

Елізіум — місце, де за віруванням римлян і греків перебували щасливі душі померлих "блаженних".

252

Цей "закон бичування" зберігся ще в Палестині до XIV–XV століть. Про це свідчать чеські прочани до Святої Землі: Мартін Кабатник із Літомишля (рік 1492) та Ян Лобковіц на Газенштайні (1493–1494 p.). Рід князів Лобковіців мельницький. І в Мельнику та його околиці ще й досі збереглося багато їхніх замків. Крім них, було багато інших чехів, що подорожували по Палестині, як-от чеський князь Конрад Отто, чернець Ансберґ (ще в році 1189). Всі вони свідчать, що цей "закон бичування" існував ще при них.

253

Слово "пророк" у єгиптян, греків і римлян було лише титулом високої священичої гідності, а не мало того значення, яке придає йому Біблія.

254

Таррагонська легенда, що на останньому суді Пилата судитиме Христос і виправдає його!

255

Ecce Homo, "Це людина!" — слова Пилата, записані в Біблії.

256

Цей Прокулин кошмар мені приснився у Таррагоні, де я тоді збирала різні дрібні деталі, пам’ятки, згадки та легенди, що стосувалися до родини Понтія Пилата.

257

Кубікулум (cubiculum) — одрина, спальня.

258

Абеліон, бог світла, поезії та віщувань, нагадував римлянам і своїм ім'ям римського бога Аполлона. Цього бога особливо мала за свого патрона й шанувала Таррагона.

259

Є легенди, не тільки в Іспанії, але й у Франції, що Клавдія Прокула була перша "стигматизована" та стала горливою християнкою. Звичайно, ці легенди постали на підкладі згаданих у Євангелії слів, що Прокула посилала просити Пилата: "Не чини нічого праведному цьому! Бо багато перетерпіла я у сні за нього!"

260

Ґема — самоцвіт, дорогий камінь.

261

Фамілія — всі гуртом невільники, що належали одному панові.

262

Історична особа та історичний факт.

263

З доносів Ірода. Історичні факти.

264

З доносів Ірода. Історичні факти.

265

Елевзинські містерії були присвячені богові Діонісові.

266

Лари — староримські "хатні боги" кожної родини.

267

Усі ці дрібні деталі звичаїв, країни, назв взяті мною з оповідань та записок, що залишилися по моєму дядькові, дон Євгенієві, священикові, який пішки пройшов сам усі місця, по яких ходив Христос. Записував він і такі дрібнички, як назви олеандрів і тубільців. Бо в Європі звуть "єрихонською трояндою" цілком іншу рослину, рід якогось "безсмертника-сухоцвіту", що без води й вогкості ніби завмирає, а покладений до води розгортається в виді якоїсь квітки, троянди. Дядькові було легко добути ці деталі, бо він володів цілком вільно кількома діалектами арабської мови, ще й мовою гебрайською. Часто його мали в тих країнах за дервіша.

268

Рома — покровителька міста Рима, богиня.

269

Це робили часами римські вояки із співчуття, щоб скоротити муки розп’ятих.

270

Південний, або так званий "іспанський жасмин" не має нічого спільного з тим, що звичайно називають "жасмином" у середній Європі й що власне належить до роду "saxifraga". Південний, чи іспанський жасмин (з арабського "ясемін") — це оздобний кущ з темними дрібними листочками та дрібними квіточками, немов із воску зробленими, похожими на хрестики (чотири пелюстки); мають п’янкий, дуже міцний аромат, особливо вночі.

271

Дорога, якою провадить Йосиф Понтія і Прокулу з проходами, ущелинами, водоспадами тощо — не фантазія авторки. Правда, бачила вона ці переходи не в Палестині, але ходила сама такими стежечками в Андалузії, в горах, відвідуючи своїх численних там приятелів — гітанів (циганів), які в Іспанії звичайно живуть осіло, та вибирають собі недоступні, але гарні мальовничі місцевості (переважно колишні мавританські фортеці, палаци, давно вже на три четвертини зруйновані), з яких не виплутаєшся сам, коли ніхто тебе не веде. Авторку ці цигани дуже любили. Казали про неї: "Наша дівчина, хоч і не з нас! Бо як ми, скрізь "чужа" і скрізь "своя" буде. А ніде ні дому, ні родини не матиме!" Це циганське окреслення, чи "пророкування", дійсно збулося… аж надто правдиво!

272

Ці описи частково взяті із славнозвісного скарбу, знайденого 1921 р. в Баальбеку, т. зв. "Баальбекський флакон", частково з циганських оповідань про скарби, які нагромадила — на жаль, невідомо, де! — циганка Марія Паділла.