193
Піренейський переказ-легенда.
194
Ростра — передня частина, "ніс" стародавнього корабля. Звичайно прикрашався фігурою бога, богині чи героя, яким було присвячено корабель і чиє наймення корабель мав.
195
Платина, яку тоді називали "білим золотом", була знана в стародавньому світі.
196
Септима — тиждень.
197
Келех магів — назва, яку давали св. Ґраалеві в юдейських легендах.
198
Смоква — те саме, що фіга: овочів фіговника, "літні" фіги, не консервують. Вони малі та й буває їх мало.
199
"Літніх" фіг взагалі люди не їдять. А з "зимових" фіг їдять та в’ялять чи сушать так звані "білі фіги". Темно-синіх зверху, а малиново-червоних всередині не консервують і вживають до їжі мало, бо вони занадто малі, солодкі й викликають спрагу.
200
Відвар із сушених квіток нагідок ще й досі вважається ліком на підсилення серця.
201
Звичайно за класичної доби було привілеєм тільки учнів сідати біля ніг учителя. Так робили учні Сократа і Платона. Від них цей звичай перейняли римляни, а від римлян — також юдеї.
202
Симпозіон — славний бенкет із диспутами та філософськими промовами, "культурна" (говорячи нинішньою мовою!) учта, а не розпусна "оргія" з пиятикою й розпусними забавами.
203
Піттакос — один із "семи мудреців" Греції. Народився в Мітілені, яку увільнив від тиранів, що там володіли. Протягом десяти років був сам у проводі мітіленського уряду. Народився приблизно 650 р., вмер 569 до Христа.
204
Cимптоми при послабленні серця не вигадані. Авторка, сама лікарка також, особливо за молодих літ, терпіла на серцеві "шоки", має від народження серце менше, ніж мало б бути нормальне, поставлене трохи наскіс, і одна серцева клапа не діє справно. Тому при занадто інтенсивній праці — а такої було в моєму житті багато — діяльність серця слабла, аж воно затримувалося цілком на дві-три години. При цьому явищі — жодного страху, болісті! Навпаки, ніби радісне почуття "визволення", увільнення від усього… Страх відчула я лише один-єдиний раз, коли почула, як прикликаний лікар сказав: "Запізно! Ін’єкція не помогла!" Запізно означало: "мертва"… Чула я все, але не могла ні поворухнутися, ані розплющити очі. Отже, злякалася, щоб мене живою не похоронили. Тільки з цього був страх.
205
Гірські курочки — дуже улюблений на Сході птах. Це, власне, якийсь рід великої, більшої за голуба, куріпки. Її також їдять, бо смачна, але більше тримають у клітці на забаву. Птах дуже звикає до людей. Звичайно в клітці тільки спить, а так ходить вільно, вискакує людям на коліна, лащиться, треться голівкою об обличчя, як це роблять у нас коти, щоб його гладили, їсть із рук. Розбарвлений дуже гарно: блакитнаво-сірий, світлий, з білими грудьми та шийкою, на якій, як і на крилах, чорні смужки. Тримаючи цих птахів, жінки, діти, що з ними граються (на Сході дітям не дають "мертвих" забавок, але привчають до живих тварин), і ще більш — старі люди, Я знала в Персії одного старика, що носив із собою свою курочку в кліті навіть до каварні: "Як поет Саад свого солов’я" — любив підкреслювати.
206
У Персії здавен-давна існувала професія казочників і казочниць. Вони з дитинства навчалися "напам’ять" старих казок, але змінювали їх часами. Ще в часи авторчиної молодості, коли вона була в Персії, існували такі казочниці, що розповідали свої казки по гаремах та в жіночих лазнях. Казочники-чоловіки розповідали переважно в каф-хане (каварнях) або на майданах, на базарах. Цікаво, що авторці цих рядків тоді так сподобалася ця професія, що вона нічого кращого для себе не хотіла (а була тоді археологом і доктором медицини), як бути й лишитися до кінця свого життя такою казочницею.
207
Що дружину Понтія Пилата, Клавдію Прокулу, було прозвано за справедливість Юстіція — історичний факт.
208
Ахура-Мазда — Світло Відвічне, Бог у староперській релігії Заратустри або у визнавців "Святого Світла".
209
Так звалися у Палестині прудкі й безпереривні дощі.
210
Urbani — міщухи, люди з міста.
211
Так думали римляни взагалі, особливо ж ті, що були з старих родів.
212
Переконання загальноримські.
213
Погляд філософів Сходу, головно Індії.
214
Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.
215
Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.
216
Переконання загальноримські.
217
В. Катул.
218
Mater familias — мати родини.
219
Іберія — назва, яку римляни давали Іспанії.
220
У Стародавньому Римі законна, а не; куплена жінка приймала наймення чоловіка. Дружина Кая мала б називатися "Кая", а потім уже своїм дівочим найменням. Так само дружина Понтія Пилата Клавдія Прокула мала право на наймення "Понтія". Відгук цього римського права та звичаю зберігся й донині у французів. Там, наприклад, дружина Каміла Фламмаріона називається "Madame Camile Flammarion". Дарма, що хресним своїм найменням вона звалася Стелла, немов призначена була бути дружиною славного астронома! В інших романських народів цей звичай не існує. В Італії жінка носить своє хресне наймення та родове прізвище чоловіка. В Іспанії кожна жінка носить завжди: 1) кілька хресних імен — залежно від того, скільки пар хрещених батьків було при хрестинах; 2) прізвище батька; 3) прізвище матері. Це дає довжелезні іспанські прізвища. Це робиться для того, щоб не могли вступити в подружжя люди між собою споріднені, кревні.
221
Фібула — клямра, пряжка, звичайно досить велика. Дорогоцінності й самоцвіти описані відповідно до того, як їх тоді робили й носили.
222
Великі камені, що виступали понад бруком, служили для того, щоб можна було переходити вулиці під час прудких весняних дощів.
223
Єрусалимські доми, як звичайно скрізь у східних містах, ніколи не мають вікон на вулицю (хіба дуже маленькі і дуже високо), лише на другому поверсі. Вікна звичайно виходять на двір-садок. Описи Єрусалима взяті з описів подорожі по Палестині мого вуйка (брата моєї матері), римо-католицького прелата. Цікаво, що та ненависть ще й досі не вщухла в Єрусалимі. Тільки нині вона "практикується" ще й… між "добрими християнами", що належать до різних визнань.
224
Скрізь на Сході пса вважають за найогиднішу істоту, варту найглибшої погорди. Там нікому не прийшло на думку тримати пса в хаті, мати його за приятеля людини.