СТОЛА — у стародавніх римлян жіноча шата, у пізні століття античності вбрання жерців, Еразм уживає це слово в значенні "священича риза".
СУБСТАНЦІЯ — вічна й незамінна сутність, першооснова всіх речей. Вже в античній філософії нараховували 4 земних субстанції (воду, вогонь, землю, повітря) і п'яту (квінтесенцію) — основний елемент небесних тіл. Така ж думка побутувала і в середні віки.
СЦІПІОНИ — одне з відгалужень патриціанського роду Кор-нелїїв у Давньому Римі. Найбільш відомими його [313] представниками були: 1) Публій Корнелій Сціпіон Африканський Старший (бл. 235-183дон.е.) —полководець у 2-й Пунічній війні, переможець Ганнібала (202 р. до н.е.); 2) Луцій Корнелій Сціпіон Азійський — переможець селевкідського царя Антіоха III; 3) Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Африканський Молодший (бл. 185-129 до н.е.) — полководець, захопив і зруйнував Карфаген 146 р. до н.е.
ТАЛЕС (Фалес) Мілетський (бл. 624-547 до н.е.) — грецький філософ, родоначальник античної матеріалістичної філософії; один із семи грецьких мудреців.
ТАНТАЛ — син Зевса, батько Ніоби, цар Аргосу (Греція). За вчинені злочини був покараний богами: стояв у підземному царстві по шию в воді, але не міг втамувати спраги, — як тільки нагинався, щоб напитися, вода відступала; Тантал постійно страждав і від голоду, але гілки зі стиглими плодами, що звисали над ним, відхилялися, як тільки він простягав до них руку. Звідси вислів "танталові муки".
ТАРЕНТ — давньогрецька колонія в Італії. Заснована у VIII ст. до н.е. спартанцями, в 272 р. до н.е. захоплена римлянами. 125 року до н.е. на території Таренту виникла римська колонія Нептунія.
ТАРТАР — за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинців.
ТАХО (Тежу) — ріка на Піренейському півострові. Про її золотий пісок згадують античні автори.
ТЕВТ (Тот) — єгипетський бог місяця, винахідник писемності й наук, зокрема математики та астрономії.
ТЕЛЕМАХ — син Одіссея, давньогрецького героя, учасника Троянської війни, один із головних персонажів Гоме-рової поеми "Одіссея".
ТЕНЕДОСЬКА ДВОЛЕЗА СОКИРА зроблена на острові Тенедос, що в Егейському морі, неподалік від Трої.
ТЕОФРАСТ (Феофраст, 372-287 до н.е.) — грецький філософ і дослідник природи, автор "Підручника риторики", учень Арістотеля.
ТЕРСІТ (Ферсіт) — учасник Троянської війни. В "Іліаді" Гомера зображений потворним, зухвалим, язикатим.
ТЕТРАГРАМА ІУДЕЇВ — чотири єврейські літери, що складають один з десяти епітетів бога Ягве, — в перекладі можуть означати "невиразний". [314]
ТИТАНИ — діти Урана-Неба та Геї-Землі, в давньогрецькій міфології — велетні. Воювали з олімпійськими богами, але були переможені Зевсом і скинуті до підземного царства — Тартару.
ТІМОН (V ст. до н.е.) — афінський багатій. Зненавидівши людей, усамітнився. Його ім'я стало називним для людиноненависників ще в античні часи.
ТІМОТЕЙ (Тімофей) — афінський полководець IV ст. до н.е. (пом. 354 р. до н.е.); уславився обережністю, хоробрістю, передбачливістю.
ТІТОН (Тіфон) — у давньогрецькій міфології чоловік богині світанку Еос, яка випросила для нього в Зевса безсмертя, але забула випросити й вічної молодості. Тому Тітон із часом перетворився на старезного діда. В тексті Глупота переплутала кілька міфів.
ТІФОН — див. Тітон.
ТОМА (Фома) Аквінський (1225-1274) — італійський філософ, найвидатніший представник середньовічної схоластики; пристосував філософію Арістотеля до потреб церкви. Вчення Томи стало офіційною філософією католицизму.
ТОМІСТИ — послідовники Томи Аквінського.
ТОМАС МОР — див. Мор.
ТРАСІМАХ (Фразімах) — грецький філософ-софіт (V ст. до н.е.) родом із Халкедону. Ціцерон хвалив його стиль, зокрема, ритміку.
ТРЕТАНЕЛО — танок, що супроводжувався голосом.
ТРИНІЖОК АПОЛЛОНА — див. Аполлон.
ТРИРЕМА — римське судно з трьома рядами весел.
ТРІУМФ — у Давньому Римі вища нагорода полководцю, що полягала у врочистій церемонії вступу полководця з військом до столиці після особливо успішної війни.
ТРОПОЛОГІЧНО — в переносному значенні: образно (мовлене) .
ТРОФОНІЄВА ПЕЧЕРА — оракул Зевса (названа по імені Трофонія, легендарного будівника храму Аполлона в Дельфах). Печера, в якій він був похований, стала відомою, завдяки оракулу: ті, хто вислуховував його, на все життя ставали сумними. За легендою, Трофоній разом з братом Агамедом побудував храм Аполлона в Дельфах, а також скарбницю для царя Беотії (область у Цетральній Греції), залишаючи лише їм відомий таємний прохід, щоб викрасти скарб. Коли під час викрадання скарбу Агамед попав у пастку, Трофоній [315] відрубав братові голову, щоб той не видав його. За це земля в покару поглинула його. На цьому місці утворилась печера з оракулом Трофонія.
ТУЛЛІЙ — див. Ціцерон.
ТУЛУЗЬКЕ ЗОЛОТО. Як розповідає Авл Гелій (III, 9,7), усі, хто одержав частку золота, награбованого в храмах міста Тулузи (Галлія), закінчили життя нещасливо. Переносно: тулузьке золото — неміцне, химерне щастя.
ТУСК, Фуск, Берр — латинізовані родові прізвища лицарів, які вбивали Фому Кентерберійського. Були це: Уільям де Трасі, Реджінальд Фіцурс, Річард де Бретон і Хюгон де Морвіль (останнього Еразм не називає).
УІЛЬЯМ Уорхем — див. Вільям Ворхем.
УЛІСС — див. Одіссей.
УНІВЕРСАЛІ! — філософський термін для позначання загальних понять. Широко вживався в середньовічній філософії і був каменем спотикання у боротьбі номіналістів та реалістів.
ФАБІЙ —див. Квінтіліан.
ФАВОРИН (бл. 85-150) — грецький ритор і філософ-стоїк родом з Арелате (Галлія).
ФАЛАРІД (VI ст. до н.е.) — жорстокий тиран з острова Сіцілії. Про нього писав Лукіан.
ФАЛЕС — див. Талес.
ФАОН — за давньогрецьким міфом, вродливий юнак, улюбленець Афродіти, яка його омолодила. Існувала легенда про нерозділене кохання до Фаона Сапфо, через яке вона скінчила життя самогубством.
ФЕАКИ — міфічний народ, який жив щасливим, безтурботним життям. Про феаків розповідає Гомер в "Одіссеї" (пісні VI-VIII). Пізніше "феак" набрало значення: товстун, пестун, ледар.
ФЕБ — див. Аполлон.
ФЕБРА — в давньоримській міфології богиня пропасниці, лихоманки.
ФЕМІСТОКЛ (бл. 525 — бл. 460 до н.е.) — грецький державний діяч і полководець, вождь рабовласницької демократії в Афінах. Переможець у морській битві коло о-ва Саламіна 480 р. до н.е., де розгромив величезний флот персів. У 471 р. до н.е. був засуджений народними зборами до вигнання. ФЕРСІТ — див. Терсіт. ФЕСТ — місто на південному узбережжі острова Кріт. [316]