САРАЦИНИ — в середні віки назва всіх арабів та інших народів Близького Сходу, що сповідували іслам.
САТИРИ — в давньогрецькій міфології нижчі лісові божества, постійні супутники Діоніса. У мистецтві їх часто зображували напівкозлами, ледачими, хтивими, що напідпитку граються й танцюють з німфами. [310]
САТУРН — у давньоримській міфології спочатку бог посівів, покровитель хліборобів; пізніше — батько Юпітера. Ототожнювався з грецьким Кроном, а тому шанували його як родоначальника всіх богів.
САУЛ — засновник Ізраїльсько-іудейського царства (кінець XI ст. до н.е.).
СЕНЕКА, Луцій Анней (4-65) — відомий римський філософ-стоїк і письменник, вихователь імператора Нерона. Пізніше був звинувачений у республіканській змові і змушений був накласти на себе руки. Сенека — автор багатьох творів, зокрема сатири "Огарбузення Клавдія", написаної з нагоди смерті імператора Клавдія, ряду трагедій.
СЕРАФИМСЬКИЙ — прикметник від слова "серафим", що давньоєврейською мовою означає "ангел". Переносно: серафимський — величний, шляхетний, видатний.
СЕРТОРІИ Квінт (бл. 123-72 до н.е.) — римський полководець і державний діяч. Щоб зажити більшої слави, розповідав, що білого оленя, якого тримав при собі, подарувала йому богиня Діана і тепер, через оленя, боги сповіщають йому їхню волю.
СЕЯНІВ КІНЬ — очевидно, "Сеїв кінь", про якого розповідає Авл Гелій (III. 9, 6). Кінь спочатку ніби належав якомусь Сею, засудженому на смерть. Всі наступні власники цього коня також гинули від насильницької смерті. Переносно: "Сеїв кінь" — той, що приносить нещастя.
СИВІЛЛА — одна з міфічних пророчиць, про яких згадується в давньогрецьких і римських джерелах.
СИКОФАНТИ (грецьке слово) — донощики, наклепники.
СИЛЕН — у давньогрецькій міфології син Гермеса, вихователь і постійний супутник Діоніса. Силена зображували у вигляді веселого, завжди п'яного діда-здорованя, якого попід руки ведуть або везуть на ослі сатири.
СИЛЕНИ — лісові божки, близькі до сатирів.
СИЛОГІЗМ — дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, так званих засновків, одержують третє судження — висновок.
СИРЕНИ — в давньогрецькій міфології напівптахи-напівжінки, що заманювали своїм чарівним співом моряків, а потім пожирали їх. Переносно: звабливі красуні, які зачаровують своїм співом.
СІДОНІЯ — назва вигадана. Дослідники творчості Еразма Роттердамського припускають, що в цьому діалозі під [311] Сідонією мається на увазі Венеція і перебування в ній Еразма в 1508 р. з березня по грудень місяць, коли він підготовляв до видання "Адагія" — збірник латинських прислів'їв у друкарні знаменитого Мануція. Під іменем неймовірного скнари змальований Торрезано і Ортрогон — це Альд Мануцій; вчений Обрізаний — Джеронімо Алеандро, ворог Еразма, нібито єврейського походження; Стратег — Сціпіон Картеромах (Шіпіоне Фортігуерра), визначний знавець грецької мови, разом з А.Маруцієм засновник товариства вчених у Венеції під назвою "Нова академія".
СІЗІФ — у давньогрецькій міфології цар Корінфу, якому вдалося обдурити саму смерть і деякий час навіть потримати її в полоні. За це боги покарали його. Сізіф змушений був у підземному царстві викочувати на високу гору великий камінь, який скочувався знову до низу, як тільки сягав вершини. Переносно: "сізіфова праця" — безплідна й виснажлива робота.
СІНЕЗІЙ Киренський (370-413) — філософ-неоплатонік, митрополит Киренський жив у Північній Африці, — автор жартівливого "Похвального слова лисині".
СІР — часте ім'я рабів у римських комедіях, тут ім'я слуги і водночас секретаря на службі у вченого богослова.
СКОТ Іоанн Дуне (бл. 1264-1308) — англійський філософ-номіналіст. Викладав теологію в паризькій Сорбонні (Франція). За своє коротке життя написав багато творів на різну тематику, зокрема, і згадуваний "Кводлібетум", що в перекладі з латини означає "будь-що, що завгодно".
СКОТИСТИ — послідовники Дунса Скота.
СОКРАТ (469-399дон.е.) — визначний грецький філософ і мораліст; проповідував на вулицях і майданах. Про вчення Сократа довідуємося від його учнів Платона і Ксенофонта, бо сам він нічого не записував. Сократ розрізняв дві різних Афродіти (кохання): У рацію (небесну) і Пан-демос (всенародну, тобто земну, повсякденну).
СОЛОМОН (пом. бл. 928 р. до н.е.) — цар Ізраїльсько-іудейської держави (965-928), яка за його правління досягла найвищого розквіту. Соломонові приписують низку творів, що входять до біблії "Пісня пісень", "Екклесіаст", "Притчі" та ін.).
СОЛОН (бл. 638 — бл. 559 до н.е.) один з "семи мудреців" Давньої Греції, афінський державний діяч, знаменитий реформатор, елегійний лірик. [312]
СОРБОННА — назва духовної колегії, заснованої в Парижі 1253 року Робертом де Сорбонном. В XVI ст. була центром католицької реакції.
СОРИТ — термін середньовічної формальної логіки, один із видів складного силогізму.
СОФІСТИ — представники одної з течій у давньогрецькій філософії (V-IV ст. до н.е.), головною метою яких було не відшукання істини, а краса та вишуканість доведення або спростування будь-якої думки.
СОФОКЛ (496-406 до н.е.) — один з трьох найбільших грецьких трагіків, автор "Царя Едіпа" і "Антігони".
СТАРА КОМЕДІЯ — мова йде про так звану давньоаттічну комедію в грецькій літературі, найвизначнішим представником якої був Арістофан. З Бахуса він кпив у комедії "Жаби".
СТЕЛЕН (Сфелен) — друг і соратник одного з героїв Троянської війни — Діомеда.
СТЕНТОР — грецький окличник, учасник Троянської війни. Мав незвичайно сильний голос, що дорівнював 50 голосам звичайних людей.
СТІГІЙСЬКА ДРАГОВИНА — тобто Стікс, через який старий човняр Харон переправляв на човні душі померлих. Стікс античні люди уявляли у вигляді річки або заболоченого озера.
СТОЇКИ — представники одної з головних течій в античній філософії — стоїцизму, що виникла в кінці IV ст. до н.е. Проповідували фаталізм, повну підкору людини долі, відмову од усіх людських пристрастей та почуттів і підпорядкування їх розумові, — риси, що вплинули на формування християнської релігії. Ідеал стоїків — мужність, здатність протистояти життєвим знегодам.
СТОЇЧНІ ЕНТИМЕМИ — ентимеми, притаманні стоїкам.
СТОЇЧНІ ЖАБИ — глузливий епітет стоїків.