45
Хто переможе в тім бою Роланда,
Залишить тіло Карла без правиці.
Кістьми поляже краща рать його там,
Вовік вже не збере він грізні сили,
Іспанія гараздуватиме у мирі!"
Почув те цар, цілує Ганелона,
А потім наказав скарби принести.
Аой!
46
Марсілій мовив: "Нащо всі слова ці?
Довір'я нам взаємне необхідне.
Пообіцяйте смерть близьку Роланда,
Заприсягніть: він буде в ар'єргарді.
І я — мій Магомет мені поможе —
На бій, якщо його знайду, покличу!"
А Ганелон: "Готовий присягнути!"
І на святині він меча Морглейса
Присягу дав і зраду так засвідчив.
Аой!
47
Священне крісло там стояло з кості.
Звелів на нього цар покласти книгу
З законом Магомета й Тервагана.
На ній і присягнув володар маврів:
"Якщо знайду Роланда в ар'єргарді,
То подолаю відчайдушний спротив.
Зроблю усе можливе, й він загине!"
А граф додав: "Щасти угоді нашій!"
Аой!
ДАРИ ЗА ЗРАДУ
48
До них підходить Вальдабрун-язичник —
Марсілія колишній вихователь.
Люб'язно й щиро каже Ганелону:
"Прийміть мій меч, нема ні в кого краще,
Один держак — на тисячу мангонів:
Його дарую я заради дружби,
За допомогу у борні з Роландом,
Щоб ми знайшли його у ар'єргарді".
"Так буть за цим!" — тут Ганелон озвався.
Обійми, поцілунки в щоки, в губи.
49
Аж тут з'явився Кліморін-поганець.
З усмішкою звернувсь до Ганелона:
"Візьміть шолом мій, кращого немає.
На лобі вставлений гранат безцінний.
Допоможіть лиш покінчить з маркізом,
Порадьте засіб, як його збезчестить".
"Гаразд все буде!" — відповів граф-зрадник.
Обійми, поцілунки в щоки, в губи.
Аой!
50
Прийшла сама цариця Брамімонда.
"Я вас шаную, графе! — так сказала, —
Вас хвалить чоловік і всі придворні.
Прийміть ви для дружини два браслети
Із золота, гранатів й аметистів —
їх вартість вища за скарби всі Риму.
І Карл не бачив ще краси такої!"
І зрадник заховав браслети в чобіт.
Аой!
51
Позвав Марсілій скарбника Мальдюйта:
"Приготував ти подарунки Карлу?"
Той відповів: "Так, сіре, вже готові!
Сімсот верблюдів з золотом і сріблом
І двадцять найзнатніших аманатів".
Аой!
52
Поплескав по плечу цар Ганелона
И сказав: "Ти дуже мудрий і відважний!
В ім'я святого вашого закону
Не зрадь ти клятви даної довіку!
Скарбами я тебе осиплю вдосталь:
Дам десять мулів з золотом арабським
И щорічно надсилатиму по стільки ж.
Візьми ключі оці від Сарагоси
І передай дари всі Карлу зразу ж.
Якщо Роланд лишиться в ар'єргарді,
В лощині десь зустріну під горою.
Зітнемося тоді в смертельнім бої".
Промовив Ганелон: "Не гаймо часу!"
Сів на коня і рушив в путь зворотну.
Аой!
53
До володінь своїх підходив Імператор,
Неподалік від Гальни стан розбили.
Роланд здобув це місто, знищив стіни,
Зруйнованим стоятиме століття.
Король новин чекав од Ганелона,
Данину від Іспанії й уклону.
А на зорі, ледь ранок вже засяяв,
Граф Ганелон до табору під'їхав.
Аой!
54
Прокинувсь Імператор рано-вранці,
Прослухав ранню службу, помолився.
Перед наметом на траву зелену всівся.
Роланд і Олів'єр стояли поруч,
Поблизу Найм та інші всі барони.
І зрадник, Ганелон-клятвопорушник
Почав промову хитру та підступну.
Він королю: "Хай Бог вас зберігає!
Привіз я вам ключі від Сарагоси,
Скарби із ними величезні маврів,
Заручників ще двадцять родовитих.
Хоробрий цар Марсілій вас благає:
Не ганити його через Халіфа.
Я бачив військо майже в триста тисяч,
Споряджене в кольчуги і шоломи,
А на боку мечі червленозлоті.
На кораблі сідало із Халіфом,
Свій рідний край лишали, щоби тільки
їм не приймати віру християнську.
Та встигли пропливти лиш льє з чотири,
Як раптом налетіла буря з вітром
І потонули всі в морській пучині.
Якби Халіф не вмер, то був би поруч!
І будьте певні, сіре, цар невірних
Наздожене вас через місяць, скоро.
За вами йтиме він слідом неспішно
До Франції і прийме християнство.
З покорою васалом вашим стане,
Од вас же він одержить трон іспанський".
Король промовив: "Богові хвала вся!
Велика нагорода вас чекає!"
У війську франків звуки сурм лунають,
Сідлають коней і майно складають.
До Франції-красуні поспішають.
Аой!
55
Великий Карл Іспанію спустошив,
Фортеці потрощив, міста в руїнах.
Король віддав наказ бої кінчати,
До Франції-красуні поспішати.
Встромив вже хоругву Роланд у землю,
З вершини пагорба знялась до неба.
А франки поблизу свій стан розбили.
Долинами глибокими мчать маври,
В кольчугах, в обладунку бойовому,
В міцних шоломах, з гострими мечами,
З блискучими щитами і списами.
Серед високих гір сховались в хащах,
Чотири сотні тисяч у чеканні.
О Боже! Та ж цього не знають франки!
Аой!
СНОВИДІННЯ КАРЛА
56
Минув вже день, і ніч надходить швидко.
Король, могутній Карл, вже спочиває.
Сізерську браму бачить уві сні він:
Неначе ясеневий спис тримає,
Граф Ганелон цей раптом спис хапає,
Об землю вдарив, та з такою злістю,
Що лиш уламки полетіли в небо...
Карл спить так міцно, навіть не прокинувсь.
57
А після цього сну він бачить інший.
Вже Франція. Він в Ахенській каплиці.
Ведмідь зубами рве його правицю
И прокушує до кості плоть живую.
Та раптом з гір Арденнських барс страшенний
На груди кинувся, оскаженілий.
З палацу вибігає хірт проворний,
На допомогу Карлу мчить, стрибає,
Ведмедю вухо праве відгризає,
На смерть жорстоко б'ється з барсом хижим.
І франки гомонять: "Жахлива битва!"
Та переможець в битві невідомий...
А Карл так міцно спав, що й не прокинувсь.
Аой!