Хірург, який увійшов в цей момент, просто остовпів побачивши плаваючу платформу.
— Що за чорт? А, здається знаю. Хоча не думав, що мені доведеться побачити таку штуку... — З якоюсь істинно технарською пристрастю він провів рукою по одній з ємностей. — Це наші?
— Очевидно, всі наші, — відповів Форкосиган. — Їх надіслали ескобарці.
Лікар хмикнув:
— Який цинічний жест з їх боку. Хоча, напевно, ескобарців можна зрозуміти... Але чому б просто не виплеснути їх?
— Можливо, через якісь зовсім невоєнні уявлення про цінність людського життя, — запально промовила Корделія. — Воно існує в деяких культурах.
Хірург здивовано підняв брову, але, помітивши повну серйозність свого командира, вирішив не вплутуватися в суперечку.
— От інструкції до них. — Форкосиган передав йому диск.
— О, чудово. Можна мені звільнити один і розібрати на частини?
— Ні, не можна, — холодно відповів Форкосиган. — Я дав слово... слово Форкосигана, що про них подбають. Про всіх.
— Як вони примудрилися втягти вас в це? Ну добре, може, я добуду його пізніше... — Він повернувся до огляду медичної техніки, яка мерехтіла вогниками.
— Чи є у вас устаткування, щоб впоратися з проблемами, які можуть виникнути? — запитав Форкосиган.
— Чортівня, звичайно ж ні. Таке є тільки в імператорському госпіталі. Хоча в них там нема акушерського відділення. Але готовий посперечатися, що дослідницька лабораторія буде щаслива роздобути цих крихт...
Збита з пантелику Корделія не відразу зрозуміла, що він має на увазі маткові реплікатори, а зовсім не їх вміст.
— Їх необхідно обслуговувати раз в тиждень. Ви зможете зробити це тут?
— Не думаю... — Хірург вставив диск в комп'ютер на столі секретаря й почав перегортувати вміст. — Тут, певно, кілометрів десять цих інструкцій... Ого. Ні. Цього в нас нема... Ні. Дуже шкода, адмірал. Боюся, цього разу вам доведеться відмовитися від свого слова.
Форкосиган хижо ощирився, і це зовсім не нагадувало посмішку:
— Ви пам'ятаєте, що трапилося з останньою людиною, яка змусила мене порушити своє слово?
Посмішка хірурга згасла.
— Тоді от вам мій наказ, — продовжив Форкосиган безапеляційним тоном. — Через півгодини ви особисто рушаєте з цими... штуками на швидкісний кур'єрський корабель. Він прибуде у Форбарр-Султану менш ніж через тиждень. Ви поїдете в імператорський госпіталь і будь-якими шляхами добудете устаткування й фахівців, необхідних для... завершення проекту. Якщо знадобиться, доможіться особливого імператорського наказу. Прямо, не через звичайні канали. Я впевнений, що наш спільний друг Негрі не відмовиться вислухати вас. Простежите за тим, щоб їх встановили й обслужили, а потім відразу ж доповісте мені.
— Ми не встигнемо долетіти за тиждень! Навіть на кур'єрському кораблі!
— З прискоренням на шість пунктів вище максимально припустимого ви вкладетеся в п'ять днів. Якщо інженери налагодили все як слід, то двигунам погрожує небезпека вибухнути тільки при восьми пунктах понад норму. Тому це зовсім безпечно. — Він обернувся до своїх офіцерів: — Куер, зберіть, будь ласка, екіпаж кур'єрського корабля. І з'єднайте мене з його капітаном, я хочу особисто його проінструктувати.
Комодор Куер здивовано скинув брови, але відправився виконувати наказ. Хірург знизив голос, метнувши погляд на Корделію:
— Бетанська сентиментальність у дії, сер? Вам не здається, що це трохи недоречно на імператорській службі?
Форкосиган посміхнувся і звузив очі.
— Бетанська непокора, лікарю? — вимовив він, копіюючи тон хірурга. — Будьте люб'язні спрямувати свою енергію на виконання наказів, а не на творення відмовок.
— Чорт, але ж набагато легше просто відкрити кришки. Що ви збираєтеся робити з ними, коли вони... завершаться, або як там це називається? Хто візьме на себе відповідальність за них? Мені зрозуміло ваше бажання справити враження на подружку, але подумайте про майбутнє, сер!
Форкосиган зрушив брови і глухо заричав. Хірург відхитнувся. Форкосиган замаскував ричання кашлем і зробив глибокий вдих.
— Це моя проблема. Моє слово. Ваша відповідальність на цьому закінчиться. Двадцять п'ять хвилин, лікарю. Якщо прибудете вчасно, то я дозволю вам летіти всередині катеру. — Він ощирився в неприкрито агресивній усмішці. — Коли встановите їх в госпіталі, можете взяти звільнення на три дні, якщо захочете.
Хірург, неохоче здаючись, знизав плечима і пішов пакуватися.
Корделія провела його повним сумніву поглядом.
— Думаєш, він остигне?
— Так, йому просто потрібно дати час розглянути проблему з іншого боку. Після прибуття у Форбарр-Султану він вже буде поводитися так, наче цей проект був його особистою ідеєю і він сам винайшов... маткові реплікатори. — Погляд Форкосигана знову звернувся до плаваючої платформи. — От проклятущі штуковини...
Ввійшов охоронець.
— Прошу пробачення, сер, але пілот ескобарського катера запитує капітана Нейсміт. Вони готові до вильоту.
На комунікаційному моніторі з'явився Куер і відрапортував:
— Сер, капітан кур'єрського корабля на лінії.
Корделія глянула на Форкосигана з безпомічною прикрістю — "ну що тут зробиш!", — і він ледь помітно похитав головою, погоджуючись з нею; потім обидва мовчки повернулися до виконання своїх обов'язків. Вона міркувала над останнім випадом лікаря. "А нам здавалося, що ми такі обережні! Нам явно потрібно щось робити з нашими надто відвертими очима".
Лоїс Макмастер Буджолд, "Осколки честі"
РОЗДІЛ 12
(всього 15 розділів)
Корделія летіла додому разом зі двомастами іншими пасажирами, здебільшо ескобарцями, на терміново переобладнаному для цих цілей таукитянському пасажирському лайнері. Колишні військовополонені гаяли час, поділяючись спогадами й обмінюючись враженнями про пережите — цими сеансами, як вона досить швидко збагнула, помалу керували численні психосолдати, прислані ескобарцями разом з кораблем. Незабаром її мовчання почало виділятися на загальному фоні, і Корделія навчилася розпізнавати ненав'язливі прийоми згону пацієнтів на нібито імпровізовані сесії групової терапії, і ухилятися від них.
І це ще не все. Вона виявила, що за нею тихо, але невідступно ходить яснолиця молода жінка на ім'я Ірен, якій, очевидно, доручили взятися за Корделію. Вона з'являлася поруч з нею в їдальні, в коридорах, в кімнатах відпочинку, завжди з новим приводом для початку спілкування. Корделія за можливості уникала її, а коли їй це не вдавалося, то вона вправно (а часом і грубо) переводила розмову на інші теми.