Уся ця розмова відбувалася, коли автомобіль уже мчав вулицями міста. Побачивши по дорозі ресторан, Мига сказав:
— Я пропоную відзначити народження нашого акціонерного товариства добрим обідом.
За кілька хвилин наші подорожні сиділи в ресторані й апетитно обідали.
— Зараз найголовніше — примусити бідняків розщедритись і купувати наші акції, — мовив Мига.
— А як їх примусиш? Вони не повірять, що десь там на Місяці лежить насіння. Потрібні докази, — сказав Жуліо.
— Я вже все обдумав, — відповів Мига. — Ми почнемо з того, що зчинемо галас навколо цього діла. В першу чергу треба надрукувати в газетах, що до нас прибув коротулька з іншої планети. А коли всі повірять, ми надрукуємо, що цей космічний коротулька привіз насіння, і тут же сповістимо про заснування акціонерного товариства.
— А коли нам скажуть, що це обман? — заперечив Жуліо. — Які у Незнайка докази, що він з іншої планети? На вигляд він такий же коротулька, як і всі ми.
— Правильно! — вигукнув Мига. — Скажіть, Незнайку, чим ви можете підтвердити, що ви прибулець з космосу? Може, у вас лишився який-небудь скафандр? Не могли ж ви подорожувати в космічному просторі без скафандра!
— Скафандр у мене справді був, — признався Незнайко, — але я його сховав у саду під кущем, коли спустився сюди до вас з місячної поверхні.
— Де ж цей сад?
— Тепер я вже не можу пригадати, бо мене спіймав якийсь напівбожевільний пан Клопс і почав цькувати собаками за те, що я зірвав у нього в саду яблуко.
— А, Клопс! — вигукнув, зрадівши, Мига. — Ну, тоді ще не все втрачено. Гей, офіціанте, принесіть нам телефонну книгу!
Офіціант миттю виконав наказ, і Мига заходився гортати книгу. Він скоро знайшов розділ, де були надруковані прізвища на літеру "К", і сказав:
— Дивіться: Клопс, Велика Собача вулиця, будинок № 70. Як тільки смеркне, ми повинні бути у цього Клопса і зробити обшук в його саду. Ви, Козлику, теж поїдете з нами. Для вас знайдеться робота.
Невдовзі жовтий автомобіль пана Жуліо можна було побачити у Зміїному провулку, біля магазину різнокаліберних товарів, а коли стало темно, він уже мчав по Великій Собачій вулиці. Біля будинку № 70 автомобіль зупинився, і з нього вийшли четверо поліцейських з потайними ліхтариками й гумовими електричними кийками в руках. Найкмітливіші читачі, напевне, вже здогадалися, що це були не справжні поліцейські, а тільки переодягнуті в поліцейську форму Жуліо, Мига та Незнайко з Козликом.
Мига одразу підійшов до воріт, зазирнув у щілину і, помітивши світло у вікнах будинку, почав гучно стукати кийком у хвіртку. Через якийсь час двері будинку відчинилися, з них вийшов Фікс з рушницею в руках і зачалапав у своїх капцях по доріжці.
— Хто стукає? — спитав він, підійшовши до хвіртки.
— Поліція! — заявив Мига. — Відчиняйте негайно!
Почувши слово "поліція", Фікс розгубився й одразу відчинив хвіртку. Побачивши перед собою чотирьох поліцейських у блискучих касках, він так перелякався, що затремтів усім тілом і випустив рушницю.
— Ви арештовані! — сказав Мига і спрямував йому просто в очі промінь ліхтаря.
У цей же час Жуліо підбіг до нього ззаду, накинув на шию зашморг і ловко скрутив за спиною руки.
— За-за-за що мене арештовано? — спитав, заїкаючись від страху, Фікс.
— За те, що задаєте ідіотські запитання, — пояснив Мига.
— Але дозвольте… — почав був Фікс.
Більше він нічого не встиг сказати, бо Жуліо миттю заткнув йому рота гумовим кляпом.
Ви пробачте, Незнайку, що ми повелися з цим телепнем дещо грубувато, — сказав Мига, — але інакше не можна було, бо ж він міг пальнути в нас з рушниці. Будь ласка, покараульте тут біля хвіртки, а коли треба буде, ми покличемо вас… Ну, а ти марш до будинку, й щоб не було ніякого писку! — наказав Мига Фіксові й штовхнув його ззаду ногою.
Фікс покірно почвалав по доріжці. У цей час з будинку вискочив другий слуга пана Клопса — Фекс. Не встиг він і слова сказати, як руки йому були скручені, а в роті стирчав гумовий кляп.
Сам пан Клопс сидів у цей час вдома й, нічого не підозрюючи, пив какао з великої голубої чашки. Несподівано двері відчинились, і він побачив, як у кімнату ввалилися троє поліцейських, а з ними Фікс і Фекс із зв'язаними руками й заткнутими ротами. З переляку Клопс широко роззявив рота й перекинув чашку з гарячим какао собі на штани.
— Ні з місця! Ви арештовані! — крикнув Мига. — В поліцію надійшли відомості, що ви скуповуєте крадене й переховуєте у себе злодіїв.
— Та що ви! — замахав Клопс руками.
— Даремно відмовляєтесь, — сказав Мига. — Ми повинні зробити обшук.
Поки Мига говорив, Жуліо обплутав Клопса вірьовкою, наче павук павутиною, міцно прив'язав його до стільця і заткнув рота затичкою. Побачивши, що Клопс усе-таки дригає ногами й намагається встати, Жуліо тицьнув його електричним кийком у тім'я. Від цього Клопс полетів на підлогу разом із стільцем. Тим часом Мига поставив Фікса і Фекса рядом. Звелівши їм стояти смирно, він тріснув кожного по лобі кийком, і вони теж попадали на підлогу.
— Лежіть тут і не заважайте діям поліції, поки не буде закінчено обшук! — наказав Мига. — А вас, пане поліцейський, — звернувся він до Козлика, — я прошу почергувати тут. Якщо хто спробує встати, ви повинні діяти згідно з поліцейською інструкцією і пустити в хід кийка.
— Слухаю, — сказав Козлик.
Мига й Жуліо вийшли на подвір'я і, покликавши Незнайка, подалися шукати скафандр. Козлик, лишившись у кімнаті, пильно стежив за Клопсом, Фіксом і Фексом, які лежали на підлозі. Як тільки хто з них починав ворушитися, він штовхав його кінцем електричного кийка в потилицю і примовляв:
— Це тобі за те, що цькував Незнайка собаками. Іншим разом не роби так!
Через півгодини скафандр знайшли на тому ж місці, де його залишив Незнайко. Мига й Жуліо звеліли Незнайкові віднести скафандр в автомашину, а самі зайшли в кімнату до Клопса:
— Цього разу ми нічого не знайшли, але скоро ми ще повернемося і знайдемо неодмінно, — сказав Мига. — А зараз, пане Козлику, я прошу вас штрикнути їх іще по разочку кийком, щоб вони гарненько зрозуміли, що значить мати справу з поліцією.
Козлик слухняно виконав наказ Миги, після чого всі троє вийшли з будинку й сіли в машину, де на них чекав Незнайко.