Націоналізм

Сторінка 83 з 84

Донцов Дмитро

[23-3] Staszic. – Dziela, Warszawa, 18151821. Uwagi nad zyciem J.Zamoyskiego

[24-3] П.Куліш. – Отпаденіе Малоросіи от Польши, т. І

[25-3] Mercure de France, Nr. 588, 1922.

[26-3] M.Barres. – Scenes et Doctrines du Nationalisme.

[27-3] C.Пригара. – Од романтики до реалізму, К.. 1913.

[28-3] Ch.Peguy. – Oeuvres choisis.

[29-3] Durkheim. – o p. cit.; B.Mussolini – Discorsi politici, Milano, 1921.

[30-3] Paul Valery. – Variete, Paris.

----------------------------------

Степан Ленкавський

ФІЛОСОФІЧНІ ПІДСТАВИ "НАЦІОНАЛІЗУ" ДОНЦОВА

Кожна нова ідеольогія має лише тоді силу заволодіти психікою даного покоління, коли випливає орґанічно з його найглибших психічних потреб і схоплює його нескристалізовані бажання. У наших часах, у часах великих моральних потрясень, що йшли вслід за упадком старих ідеольоґій, нова ідеольогія має не лиш усталити незрушимі доґми, але довести до кінця той хаотичний психічний процес, який знаменує прихід нової людини й з якого ця ідеольогія сама повстала. Це лише перше завдання ідеольогії націоналізму й перша ЇЇ сторінка.

"Ідеольогія, — це певна система цінностей, це система координат, що встановлюють відношення культурної людини до зовнішнього світу, до існуючого в дійсности чи існуючого потенціяльно в ідеалі" (Д.Андрієвськци). Як система цінностей, що означує відношення людини до чогось, що є поза нею, ідеольогія націоналізму є світоглядом або релігією. Але як система, що означує відношення до світу існуючого потенціяльно, тобто існуючого в душах визнавців світогляду чи релігії націоналізму, ідеольогія є реальним пляном перетворення існуючої дійсности, — політичною програмою. Це друга сторінка ідеольогії. Третьою й останньою сторінкою ідеольогії є проекція свідомої волі на площу життя, — реалізація, фільософічно чи психольоґічно санкціонованих ідей, згідно з плянами реальної програми. Щойно ці всі три сторінки, разом взяті, дають суцільну й завершену ідеольогію.

Коли мова йде про ідеольогію Донцова, то її слід зарахувати до першої стадії ідеольогії під час, коли вона схоплює й оформлює течи, що нуртують у душах покоління, яке шукає нових шляхів. Донцов намагається ті психічна процеси, що вибухають стихійно, як неґація існуючої дійсности, скріпити й дати їм теоретичне обґрунтування та на їх основі перетворити душу нового українця, бо "лише цілковите перетворення, започаткування зовсім нового духа може нам допомогти", — каже Донцов, словами Фіхе на початку "Націоналізму".

Ґрунт, на якому зросла ця ідеольоґія, наскрізь психольоґічний; система, яку вона дає, — фільософічна, бо дає теоретичний світогляд і то світогляд із суттєвими прикметами релігії: з сильним емоціональним забарвленням, з фанатичною вірою в правдивість і непорушимість своїх доґм, з безоглядною нетерпимістю й неґацією всього, що з нею незгідне. Духове перетворення, про яке каже мотто, конечне тому, щоби з таким власне емоціональним наставленням засвоїти ідеольоґію. Без такого психічного прийому ідеольоґія не буде ідеольоґією, але старою метафізичною теорією, що лежить у творах фільософівфантастів. Ця емоціональність, протиінтелєктуалізм в інтерсуб'єктивному прийомі є психольогічною сторінкою ідеольоґії.

Цю психольоґічну рису ідеольоґії називаю інтерсуб'єктивною тому, щоби не мішати її з другою психольогічною рисою ідеольоґії — зі стихійним психічним перетворенням мас, що є підставою, й то психольоґічною підставою ідеольоґії Донцова, — у відміну від підстав інших ідеольоґій, що мають соціольоґічні або економічні підстави. Інтерсуб'єктивна риса ідеольоґії є орґанічною частиною її ісповідників. Це їх духові нахили й чуттєві реакції. Ідеольоґія дає їм теоретичне оправдання, дає санкцію, виходячи із загальних метафізичних засад на основі незрушимих доґм, з яких шляхом дедукції вона виводить їх, але вже не як духові прикмети людей, а як основні вартости. Як такі, вони є орґанічною частиною самої ідеольоґічної системи.

Погляньмо на підстави ідеольоґії Донцова, — на метафізичні засади,

що на них спирається ціла теоретична система. Метафізична підстава ідеольоґії Донцова є однородною, бо в склад її входить одна лише система фільософічна, а саме ідеалізм, хоч побіч ідеалізму стрічаємо такі назви як "волюнтаризм", "енерґетизм", "динамізм", а навіть також елементи дарвінізму. Чи є вона одноцільною, чи між поодинокими елементами заховано внутрішній зв'язок, чи не є вони суперечними з собою, — цим Донцов не займається, хоч від цього залежить стійність ідеольоґії.

Основним поняттям ідеольоґії Донцова є ідеалізм. Ідеалізм має кілька значінь, а тому слід розріжняти такі найважніші значіння ідеалізму:

1) ідеалізм епістемольоґічний, — напрям у теорії пізнання, що відкидає незалежне від наших уявлень існування зовнішнього світу;

2) ідеалізм метафізичний, — напрям, що заперечує існування матерії, а реальну дійсність приписує лише ідеї, духові або психічним елементам (розум, воля і т.д.);

3) ідеалізм історичний, — напрям, що узнає впливи ідей на біг історичних подій;

4) ідеалізм ненауковий, — напрям, що може бути згідним і з ідеалізмом, а речі нематеріальні ставить понад те, що загально називається матерією, і заперечує вартість хвилевих матеріяльних користей.

Про епістемольоґічний ідеалізм у Донцова нема мови. У склад його системи входить ідеалізм у трьох останніх значіннях: метафізичний, історичний і ненауковий.

Найбільшу вартість для ідеольоґії має, очевидно, метафізичний ідеалізм, бо він є виробленою фільософічною системою, що може дати ідеольоґії найзагальніші наукові підстави й що з неї випливає, як оден з наслідків, історичний ідеалізм. Ідеалізм у четвертому значінні, ідеалізм як безінтересовність, не має зовсім ніякого значіння для вироблення ідеольоґії націоналізму, а є тільки науковою назвою для означення буденного явища, що з ідеалізмом нічого спільного не має.

Метафізичний ідеалізм виходить з того, що світ складається з елементів нематеріяльних. Залежно від того, який саме нематеріяльний елемент береться за основу буття, повстають ріжні ідеалістичні напрями. Ідеалістичний напрям, що за первісну прасубстанцію, з якої все повстало й з якої все складається, уважає волю, називається волюнтаризмом. Зближеними до "волюнтаризму" є "енергетизм" і "динамізм", — тому автор "Націоналізму" зовсім неправильно ставить рівнорядно ці три поняття. Це неправильно, бо енергетизм, це погляд, що приймає за суть буття якісно неокреслену енерґію. Напрям, що окреслює ту енерґію, як енергію психічну, — волю, є волюнтаризм, а напрям, що уважає ту енерґію за кінетичну силу матерії називається динамізмом. Енергетизм, отже, може бути ідеалістичним і матеріялістичним, залежно від якісного означення енергії. Динамізм є матеріялістичним, а волюнтаризм є ідеалістичним напрямом енерґетизму. Як такий, він незгідний з матеріялістичним динамізмом і ніяк не рівнорядний з енерґетизмом, під обсяг якого він підпадає як оден з його напрямів. Небезпеки для одноцільности ідеалістичної підстави ідеольоґії від динамізму нема, бо Донцов не кладе його в основу ідеольоґії, послугується ним тільки тому, щоби суґґерувати новим науковим словом.