— Серед живих? — зацікавився Вертишийкін.
Від цієї фрази йому одразу ж повіяло антологією таємничих ситуацій. Він почекав моєї відповіді і чемно перепитав:
— Не дорахуємось серед живих?
— Серед ледве живих,— пояснив я.— Перерахуй всіх за цифровою системою,— наказав я Вертищий-кіну.
— Ох, і цікавий же ти чоловік,— сказав Вертишийкін, і, як мені здалося, з непідробним захопленням.—• Ну, до чого ж ти цікава людина, Іванов. От є цирк, кіно, телебачення, театр, а ти один — все разом узяте!
— Ти ось що, Вертишийкін, ти слів так марно не кидай, ти піди і запиши, що я цікава людина і те, що я все разом узяте, запиши і покажи це моєму батькові.
— І мамі? — спитав Вертишийкін.
— Мамі не треба, мама і без тебе знає, що я цікава людина, і, так би мовити, все разом узяте!
— Гаразд,— сказав Колесников.
— Не "гаразд",— завважив я Колесникову,— а слухаюсь!
— Слухаюсь,— повторив Колесников.
— І ось що ще... Якщо вже антологія таємничих • ситуацій є антологія,— сказав я, а сам подумав, що
це добре і правильно,— я вже зараз записую про себе спогади, проте ще краще, коли буде записувати про мене спогади ще хто-небудь, ну, скажімо, той же Колесников-Вертишийкін. І ще я подумав, що цей Колесников-Вертишийкін із своїм ординарним розумом сам не розбереться, що станеться в парку на його очах, а тому я сказав:
— Ти, Вертишийкіне, із своїм делікатним розумом одразу не добереш і не зрозумієш, що зараз станеться, а тому я поясню. Усе це теж, між іншим, запиши. Значить, так: зараз я вийду на вулицю і побіжу в ІНІКіВ, у парк, туди, де атракціон, зрозумів?
Вертишийкін кивнув головою, що зрозумів.
— До парку зі мною зможе добігти лише Маслов, решта не витримав і відстане. Щоб не подумали, що Іванов утік, і щоб не шукали по всьому парку марно, я тобі скажу, де ми з Масловим будемо.
— Це теж записати?
— Це теж записуй,— сказав я.— Отже, там, у парку, е всякі атракціони: "Трабант", "Міксер", "Веселий поїзд", "Чашечки", автодром, карети, карусель, "Музичний експрес", атракціон "Твістер"> дворядна карусель, "Ракетоплан-1", "Ракетоплан-2", "Мертва петля". Так-от я, в основному, буду розважатися на атракціонах, біля яких висять такі таблички-попередження: "Особам, які хворі на серце або мають інші хвороби, відвідувати атракціон не рекомендується". Значить, усе відбудеться так, як я тобі сказав, розумієш? — спитав я Вертишийкіна.
— Фіфті-фіфті,— відповів Вертишийкін,— як кажуть американці, п'ятдесят на п'ятдесят. Ох і цікавий же ти чоловік, Іванов. З одного боку зрозумілий, з іншого боку на тобі чорт ногу зламає. Все в тобі незрозуміло і загадково.
— Гаразд,— сказав я Вертишийкіну,— тільки час допоможе тобі в мені розібратися! — 3 цими словами я вийшов у двір. Побачивши мене, мої однокласники насторожились.
— Зовсім недавно,— сказав я,— англійський підводний човен "Пайсез-3" з двома дослідниками на борту затонув. На глибині 1575 футів (приблизно 473 метри) корма "Пайсеза-3" вдарилась об дно — удар був не настільки приголомшливий, як чекали,— і на кілька десятків сантиметрів човен занурився у мул. Перечекавши кілька хвилин, підводники обшарили променем кишенькового ліхтарика середину човна: пошкоджень нібито не було.
Чепмен сповістив про результат обслідування на базу. "Розслабтеся,— сказав керівник робіт Хендерсон тоном таким спокійним, ніби замовляв обід.— Тримайте атмосферний тиск. Не робіть зусиль більших, ніж це необхідно. Ми спустимось за вами, як тільки до місця вашої катастрофи прибуде ще один "Пайсез". Порада "не напружуватись" мала глибокий зміст. Річ у тому, що запас кисню, розрахований на сімдесят дві години (десять з них уже минули), можна "розтягти": якщо "полонені моря" зберігатимуть спокій і будуть фізично пасивними, кисню витрачатиметься значно менше, повільніше... Кумекаєте? Отже, хлопчики, заощаджуйте кисень, "не напружуйтесь"... Розслабтесь... Кутирьов, ти, наприклад, дуже напружений. Спочатку ноги розслаб, потім руки. Дивись, як я стою. Бачите, як у мене спокійно висять уздовж тіла руки. Ліва нога спокійно відставлена вбік, права, хоч я на неї і спираюся, теж не напружена.
Мої однокласники заворушилися, почали рухати ногами й руками, наслідуючи моїй корисній пораді.
— Це я вам замість "добридень",— вів далі я,— а замість "як живете?" я вам ось що скажу: об'єм тіла найкрупнішого мурашки вимірюється кубічними міліметрами, об'єм мурашника разом з підземною частиною — до речі, теж дивовижної будови з лабіринтом складних ходів і камер,— у сотні тисяч разів перевершує розміри "будівельника". Якщо співставити об'єм усіх споруд великої мурашкової колонії з окремим її мешканцем, то вийде, що відносні розміри мурашника у вісімдесят з гаком разів перевищують розміри піраміди Хеопса. Значить, з одного боку, мураші, мурашишки, мурашишечки, а з другого боку що?..
Всі напружено мовчали.
— Що ж все-таки з другого боку? — перепитав я всіх одразу.
— Аз другого боку, "я цар чи не цар?" — сказала, осмілівши, Віра Данилова.
— Правильно, Данилова,— підтримав я.— Тільки чого "цар чи не цар?" — перепитав я Віру Данилову і всіх одразу і сам відповів і — "Я цар чи не цар природи?!" Ні, не цар! Поки що не цар! — "Поки що" я говорив ніби в двох планах одразу: в плані поки що — людина поки що не цар природи і в плані до побачення.— Зрозуміло? А зараз,— вів далі,— давайте в думках чітко завантажимо м'язову систему. Даю команду: бігом, кроком руш! Ви авжеж подума-
ли: знову цей Іванов подає якусь незрозумілу коман-. ду. А нічого дивного в цій команді, між іншим, немає. Пояснюю: те, що для одних бігом, для Іванова — кроком! Значить, бігом, кроком руш!
І я побіг московськими вулицями у напрямку до Центрального парку культури й відпочинку імені Горького.
СПОГАД ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Я сам себе зіграю
"Спочатку всі полізуть за мною на будь-який атракціон,— думав я на бігу.— Потім з кожним новим атракціоном бажаючих меншатиме, а я кататимусь і розважатимусь доти, доки Маслов теж не витримає і, як кажуть, зійде з дистанції. Я ж і далі кататимусь і розважатимусь. А накатавшись досхочу, піду в Санду-новську лазню паритись. Одні хлопці поплентаються, певне, за мною і до лазні, проте паритись зі мною, звісно, не будуть, хіба що Маслов. Я попарюсь, потім покупаюсь у басейні, потім знову попарюсь, потім знову покупаюсь у басейні, потім трохи відпочину й піду до школи. Наш клас вчиться у другу зміну, але ходять чутки, що в наступному році ми будемо вчитися тільки в першу зміну".