П р і с ь к а. Триваємо, серденько, дощу, щоб сіно одійшло.
П а р у б о к. А то воно, бач, так посохло, як серце Максимове од кохання.
Г а л я (бере граблі). Нумо гребти...
Дівка 1-а. Тьху... яка робоча!
Г а л я. Йосип лаятиме.
П р і с ь к а. А ми його...
Парубок 1-й. Він нас у вічі, а ми його за очі.
П р і с ь к а. Ану його к бісу, самого Йосипа, заспіваймо краще. (Починає співать, за нею дівчата.).
Ой мати, мати, ой час теє жито жати,
Ой час теє жито жати, ой час мене заміж дати.
За лаштунками голос Йосипа. Гей, цап проклятий, не бачиш хіба, що коні у вівсі?
Дівчата та парубки кидаються до роботи.
ЯВА 8
Дівчата та Й о с и п.
П р и к а ж ч и к. Оце ви стільки нагребли?
П р і с ь к а. Хіба, дядечку, мало?
П р и к а ж ч и к. А бодай би ви тим хлібом подавилися, що так заробляєте!..
П р і с ь к а. Егеж! Учора я й так трохи не подавилася, спасибі вам, черствим хлібом, — Галя буханцями в спину ледве обрятувала.
П р и к а ж ч и к. Та вам, лежебокам, дармоїдам, не то черствого хліба — остюків шкода!
П р і с ь к а. Хіба ми, дядечку, справді мало нагребли? А ми ж то хотіли вам так догодити — і на хвилину не спочивали. Попереки поболіли, на рученьках пухирі повиступали, ніженьки потомилися.
П р и к а ж ч и к. Тільки язик не втомився, щоб він тобі задуб! (До Галі). А ти вже тут? Я тобі не велів виходити на гребовицю...
Г а л я. Я пшеницю змила — що б же я у дворі робила?
П р и к а ж ч и к. Як то "що робила"? Хіба в економії мало діла?
П р і с ь к а. Тим-то вона, дядечку, й поспішалася змити пшеницю, що багацько діла.
П р и к а ж ч и к. Не тебе питають! (До Галі), Я тобі заборонив виходити на сіножать, як ти сміла мене не послухати?
Г а л я. І що б я робила в економії?
П р и к а ж ч и к (сердито). "Що робила? що робила?" Сіла б та й сиділа, поки б я не загадав тобі якого іншого діла.
П р і с ь к а. Оце гаразд! Сядьмо ж і ми, сестрички, та посидьмо! (Вклоняється Йосипові). Хай вам Господь посилає щастя та здоров'я, дядечку, за вашу ласку до дівчат.
П р и к а ж ч и к. Мовчи!
П р і с ь к а. Мовчатиму, мовчатиму, тільки й ви, дядечку, вже замовчіть, бо, їй же Богу, обридло слухати, як ви то на Галину, то на Максима нападаєтеся. І за віщо ви їх зненавиділи? Однаково лайкою не розрізните їх, краще пошліть мене до знахарки, то я здобуду вам і одворотного і приворотного зілля, щоб ви не мучилися на цьому світі.
П р и к а ж ч и к. Коли ти, собача дочко, не мовчатимеш, то я тобі оцім ціпком вкорочу твого язика, поганого. Дочекається-таки мій ціпок погуляти по твоїй спині!
П р і с ь к а. Ой ні, дядечку, "бить — купить".
П р и к а ж ч и к (свариться ціпком). Побачимо!
Д і в к а. Вже й сонечко заходить.
П р і с ь к а (співає, за нею дівчата)
Вже сонечко котиться —
Нам додому хочеться;
А ми не йдемо —
Приказу ждемо.
X л о п ц і (за лаштунками). Гу-гу... тю... у-гу!..
Дівчата
Нуте, нуте до межі —
Варенички у діжі.
От нуте робить — 1
Себе не барить. } Двічі.
Нуте, нуте по п'ять —
Вареники киплять,
Ой нуте робить — 1
Себе не барить. ] Двічі.
Не будемо пильнувать,
То тут будем ночувать.
Ой нуте робить — 1
Себе не барить. ] Двічі.
П р и к а ж ч и к. А бодай вам заціпило! Як ви мені увірилися з своїми піснями. (До Галі). Цей вечір ти поженеш корови пасти на лан.
Г а л я (здивовано). Адже сьогодні не моя черга пасти!
П р и к а ж ч и к. То що? Я велю. (До парубків). Максиме! поженеш коней на ставидло. (Йде до парубків).
ЯВА 9
Ті ж, без Йосипа.
П р і с ь к а. Ха-ха-ха! Чуєте, дівчатка? Чуєш, Галю? Тебе посилає на лан, а Максима на ставидло — за три верстви розжене вас. Не милуватиметесь цю нічку, не слухатимете пташок у садочку! Ні, ні...
Д і в к а 1-а. І прирозумів же, як їх розлучити!
Д і в к а 2-а. Ота кривуля за Галею й сонця не бачить. Дивіться, сестрички, де сонечко!
П р і с ь к а.
Час додому, час, час, час...
Ой час і пора.
П а р у б к и. Ой час і пора. (Виходять з вилами на кін і співають, ідучи з дівчатами геть з кону).
ЯВА 10
Йосип та Г а л я.
П р и к а ж ч и к (услід строківцям). Галю, а Галю!
Г а л я (з-за кону). Га?
П р и к а ж ч и к. Візьми ось тикву, дівчата забулися.
Г а л я вертається, бере тикву, хоче йти.
П р и к а ж ч и к. Тривай-бо, Галочко! Куди поспішаєшся?
Г а л я. Строківці вже пішли.
П р и к а ж ч и к. Хай собі йдуть, а ти побудь трохи зо мною. Галочко, чого ти прийшла на гребовицю? Я тобі навмисне загадав пшеницю мити, щоб ти свого білого личенька на сонці не запалила, а ти прийшла сюди. Скажи, моє серденько, на яку роботу настановити тебе завтра?
Г а л я. Заведено, яку дівчатам таку й мені роботу загадаєте. (Хоче йти).
П р и к а ж ч и к. Тривай-бо! Я хочу з тобою по щирості побалакать, а ти мерщій тікаєш. Слухай сюди, моя голубонько! Ти бачиш, який я до тебе прихильний; я тобі й роботу щодня призначаю найлегшу, я тебе щонеділі й додому пускаю, я тобі й платок восени дам найкращий; послухай же моєї поради та не погань-бо себе, моє серденько, жениханням з отим паскудним Максимом. Воно нікчемне, непутяще, не варте доброго й слова, а ти ж таки дівонька — слава Богу!
Г а л я. Доки я тут стоятиму?
П р и к а ж ч и к. Розсердилася, розгнівалася, слухати мене не хочеш... Дурненька, дурненька! Ти б таки сама подумала: з ким ти змагаєшся, кому ти перечиш? Я ж таки прикажчик, а ти — строкова дівка: моя воля, моє право над тобою. Інший би на моєму місці гримав на тебе, найважчу роботу тобі накидав, а я, бач, до тебе все з ласкою...
Г а л я. Навіщо ви мені це кажете?
П рикажчи к. На те, моя дівонько, на те, моя Галочко, щоб ти подумала та не цуралася свого щастя. Подумай тільки, подумай: схочеш — і будеш прикажчицею... Прикажчицею! А? Хіба погано?
ЯВА 11
Ті ж та с т р о к і в ц і.
Г а л я. Залицяйтеся до кого хочете, робіть прикажчицею чи панією, а мені... мені гидко, бридко, соромно слухати ваші речі. (Хоче йти).
П р и к а ж ч и к (вдержує її за рукав, співає).
Дівчино, рибчино,
Кохана моя,
Чого ж ти мене
Та й не злюбила?
П р і с ь к а (крадеться тихенько й над самим вухом у прикажчика на весь голос):
Я вас любила і не забуду,
Любила, кохала — любити буду.
Г а л я з реготом біжить геть з кону.
ЯВА 12
Прикажчик, Пріська, строківці за копицею.