Що воно таке спермацет, люди достеменно й не знають; адже навіть учений Гофманус після тридцятирічних досліджень каже відверто: nescio quid sit[3].
Сер Т. Браун. "Про спермацет і кашалотів". Див. його "Поширені помилки"
Як Талюс Спенсерів своїм новітнім ціпом,
Так він страшним хвостом несе руїну сліпо.
·················
В боках без ліку гарпунів він ніс,
На спині ж був списів густенний ліс.
Уоллер. "Бій біля Літніх островів"
Мистецтвом створений той великий Левіафан, що зветься Співдружністю, або Державою (по-латині Civitas), і це не що інше, як штучна людина.
Початок Гоббсового "Левіафана"
…Той звір морський,
Левіафан, що бог його створив
Найбільшим із усіх живих істот.
Мілтон. "Утрачений рай"
…Там Левіафан,
Найбільша із живих істот, лежить
У хвилях, ніби цілий мис, і спить
Чи плаває, немов плавучий острів,
І ціле море втягує крізь зябра,
А потім водограєм виверга.
Там-таки
…Величезні кити, що плавають у водяному морі, а в собі носять море лою.
Фуллер. "Держава божественна й світська"
Так десь за мисом, виринувши з глибу,
Той велетень Левіафан чигає.
Не ловить, а дрібну ковтає рибу,
Що в пащу ненароком заблукає.
Драйден. "Annus mirabilis" [4]
Коли вбитий кит плаває в воді за кормою судна, йому відтинають голову й човном підтягують її якомога ближче до берега; але вже на глибині дванадцяти-тринадцяти футів вона зачіпається за дно.
Томас Едж. "Десять подорожей до Шпіцбергену". У Перчесса
Дорогою вони бачили багатьох китів, що жирували в океані й, пустуючи, пирскали водою з ніздрів, які природа помістила в них на спині.
Сер Т. Герберт. "Подорож до Азії та Африки". Збірки Гарріса.
Там вони побачили такі величезні табуни китів, що мусили пливти далі з великою обережністю, аби не напоротися судном на котрогось..
Схоутен. "Шоста подорож довкола світу"
Ми відпливли з Ельби з північно-східним вітром на судні, що звалося "Йона-в-череві-китовому".
* * * * *
Декотрі кажуть, ніби кит не може роззявити пащу, але то байки.
* * * * *
Вони часто видираються на щогли й виглядають у морі китів, бо той, хто побачить кита перший, дістає в нагороду дукат.
* * * * *
Мені розповідали, що поблизу Шетландських островів уполювали кита, який мав у череві з барило, чи й більше, оселедців.
* * * * *
Один з наших гарпунників казав мені, що колись уполював поблизу Шпіцбергену зовсім білого кита.
"Подорож до Гренландії". 1671. Збірка Гарріса
На це узбережжя (Файф) море часом викидає китів. 1652 року викинуло одного, вісімдесят футів завдовжки, з породи вусатих, і з того кита (як мені казали), крім величезної кільності лою, добуто 500 вагових мір китового вуса. Щелепу його поставили замість брами в Пітферренському парку.
Сібболд. "Файф і Кінрос"
Я погодився спробувати, чи не зумію вбити цього кашалота, бо я ще ніколи не чув, щоб хтось спромігся вполювати такого: адже вони страшенно люті й прудкі.
Річард Стаффорд. "Листи з Бермудів". Філологічні нотатки, 1668
І кити у морі
Слухаються бога.
"Новоанглійський буквар"
Ми побачили й безліч великих китів, бо їх, можу запевнити, в південних морях у сто разів більше, ніж на північ від нас.
Капітан Каулі. "Подорож довкола світу". 1729
…Віддих кита часто буває такий смердючий, що аж памороки забиває.
Уллоа. "Південна Америка"
Добірних сильфів аж п’ятдесяти
Поважна роль — спідничку стерегти.
Бо й сім спідниць, і обручі довкіл,
Та ще й з китових вусів частокіл
Нездатні часто скарб оборонить…
Поп. "Украдений кучерик"
Величина наземних тварин видається сміховинною, коли порівняти їх із тими, що населяють морські глибини. Кит, безперечно, серед усіх живих істот найбільший.
Голдсміт. "Природнича історія".
Якби ви писали байку для маленьких рибок, то й ті б у вас промовляли голосом великих китів.
Голдсміт — Джонсонові
Пополудні ми вгледіли начебто скелю, та виявилося, що то мертвий кит: якісь азіати вполювали його й саме волокли до берега. Нам здалося, що вони ховаються за китом від наших очей.
Кук. "Подорожі"
На найбільших китів дуже рідко важаться нападати. Бо їх так бояться, що в морі остерігаються навіть згадувати про них уголос, а на суднах завжди возять гній, вапняк, ялівцеве дерево та всякі такі речі, що нібито мають силу відлякувати тих страховищ і не підпускати їх надто близько.
Уно фон Тройл. "Листи про подорож Бенкса й Солендера до Ісландії 1772 року"
Спермацетовий кит, якого відкрили нентакітці, — моторна й люта тварина, і китобої, що на нього полюють, мають бути надзвичайно спритні та відважні.
Меморандум Томаса Джефферсона про китоловство, надісланий французькому міністрові 1778 року
Скажіть-но, що в світі рівне йому?
Згадка Едмунда Берка в парламенті про нентакітський китобійний промисел
Іспанія — великий кит, викинутий морем на берег Європи.
Десь у Едмунда Берка
Десяте джерело постійних королівських прибутків, засноване нібито на тому, що король стереже моря й захищає їх від піратів та флібустьєрів, — це право на "королівську рибу", тобто китів і осетрів. І одні, й другі, викинуті на берег або спіймані в побережних водах, є власністю короля.
Блекстон
Зі смертю гра ладнається уже;
Родмонд несхибне вістря підіймає
І кожен рух кита постерігає.
Фокнер. "Загибель корабля"
Покрівлі, бані та шпилі
Мов полум’ям палали,
Вогні ракет у вишині
Піднебній зависали,
Аж до небес вони п'ялись.
Так кит, що ріже хвилі,
Пускає струмінь свій увись…
Всі з радощів шаліли.
В. Купер. "На приїзд королеви до Лондона"
За кожним ударом китового серця з нього викидається з величезною швидкістю десять-п’ятнадцять галонів крові
Звіт Джона Гантера про розтин кита (невеликих розмірів)
Аорта кита має більший перетин, ніж головна водогінна труба біля Лондонського мосту, і вода рине в тій трубі не з таким розгоном і швидкістю, як кров з китового серця.
Пейлі. "Теологія"
Кит — ссавець без задніх кінцівок.
Барон Кюв’е
На сороковому градусі південної широти ми побачили спермацетових китів, але не вполювали жодного аж до першого травня, коли море було просто всіяне ними.
Коуніт. "Подорож задля розширення промислу кашалотів"
В стихії вільній піді мною грали,
Пірнали, бились, плавали, ганялись.
Всілякі риби різної породи,