— Мені про це розповідав пан Казобон, і мене вразило, що цей арешт пройшов так безперешкодно, а лицарів взяли зненацька...
Полковник співчутливо усміхнувся.
— Справді. Смішно думати, що такі могутні люди, які наганяли страх на короля Франції, не мали змоги наперед дізнатися, що чотири негідники підбурюють короля, а король підбурює папу. Облиште! Тут треба думати про існування якогось плану. Вищого плану. Припустімо, що тамплієри задумали завоювати світ і знали секрет величезного джерела могутності, секрет, для збереження якого варто було пожертвувати цілим кварталом тамплієрів у Парижі, таборами, розкиданими по всьому королівстві, в Іспанії, Португалії, Англії та Італії, замками у Святій Землі, грошовими внесками, усім... Філіп Красивий підозрює це, інакше незрозуміло, чому він розпочав жорстоке переслідування, кидаючи неславу на цвіт французького лицарства. Храм розуміє, що король здогадався, і намагатиметься знищити його, лобовий опір даремний, план вимагає ще часу, можливо, місцеперебування скарбу чи будь-чого іншого ще треба остаточно уточнити, а може, його треба використовувати повільно... І таємний директорат Храму, існування якого тепер вже визнають усі...
— Усі?
— Ясна річ. Неймовірно, щоб такий могутній орден міг довго існувати без таємного правління.
— Бездоганний аргумент, — сказав Бельбо, зиркаючи на мене краєм ока.
— А звідси, — сказав полковник, — можна зробити такі самі очевидні висновки. Великий магістр, безсумнівно, належав до таємного директорату, але він, мабуть, був його зовнішнім прикриттям. Ґотьє Вальтер у книзі La chevalerie et les aspects secrets de l'histoire говорить, що y їхньому плані завоювання влади остаточним терміном вважався двотисячний рік! Храм вирішив піти у підпілля, а щоб це зробити, треба було, аби орден зник з-перед очей загалу. Вони віддають себе в жертву, ось що вони роблять, включно з великим магістром. Дехто дає себе вбити, їх, мабуть, обрали жеребкуванням. Решта упокорюється, пристосовується. А куди поділися нижчі ієрархії, світські братчики, теслі, склярі?.. Народжується корпорація вільних каменярів, яка поширюється по світі, і це відома історія. А що відбувається в Англії? Король опирається тискові папи і спроваджує їх усіх на пенсію, щоб вони спокійно закінчили життя в маєтках ордену. І вони там принишкли, мов миші. Ви в це вірите? Я ні. А в Іспанії орден вирішує змінити назву на орден Монтеси. Ці люди, мої панове, були у змозі переконати короля, адже в їхніх куфрах було стільки його векселів, що вони могли б спричинити його фінансовий крах протягом тижня. Король Португалії теж іде на угоду: зробімо так, любі друзі, каже він, ви більше не зватиметеся лицарями Храму, а лицарями Христа, і мене це вдовольнить. А в Німеччині? Нечисленні процеси, чисто формальний розпуск ордену, але там у них на місці братній орден — тевтонці, які за тих часів не тільки створили державу в державі: вони самі стали державою, об'єднавши в ній величезну територію, таку завбільшки, як ті країни, що зараз під п'ятою в росіян, і робили це й далі тими самими темпами аж до кінця п'ятнадцятого століття, коли нагрянули монголи, — та це вже інша історія, хоча й зараз монголи не за дверима... але не відходьмо від теми...
— Атож, будь ласка, — мовив Бельбо. — Продовжуймо.
— Отже. Як усім відомо, за два дні до того, як Філіп віддав наказ про арешт, і за місяць до його виконання, стіни Храму в невідомому напрямку покидає віз із сіном, запряжений волами. Про це говорить також Нострадамус в одній зі своїх центурій... — Він знайшов відповідну сторінку свого рукопису:
Sous la pasture d'animaux ruminant
par eux conduits au ventre herbipolique
soldats cache, les armes bruit menant...
— Віз із сіном — це легенда, — сказав я, — і Нострадамуса не можна вважати великим авторитетом в історіографії...
— Люди, старші за вас, пане Казобон, вірили у багато пророкувань Нострадамуса. З іншого боку, я не такий наївний, щоб вірити в історію з возом буквально. Це символ. Це символ очевидного і безперечного факту, що, знаючи про арешт, Жак де Моле передав командування і таємні інструкції своєму небожеві, графові де Боже, який стає таємним главою такого ж таємного Храму.
— Про це згадують історичні документи?
— Офіційну історію, — гірко посміхнувся полковник, — пишуть переможці. Згідно з офіційною історією такі люди, як я, не існують. Ні, за випадком з возом стоїть щось інше. Таємне ядро переноситься в якусь тиху місцину і звідти починає будувати свою підпільну мережу. З цього очевидного факту я й розпочав свої пошуки. Уже віддавна, ще перед війною, я часто запитував себе, куди могли подітися ці героїчні братчики. Вийшовши на пенсію, я остаточно вирішив шукати якогось сліду. Саме тому, що втеча воза відбулась у Франції, там я й мав шукати місце першого зібрання підпільного ядра. Де саме?
Він явно мав театральний талант. Ми з Бельбо бажали дізнатися — де? І не вигадали нічого кращого, ніж сказати:
— Де ж?
— Зараз скажу. Де народилися тамплієри? Звідки родом Гуґо де Паен? З Шампані, поблизу Труайє. І в Шампані править Гуґо Шампанський, який через кілька літ, у 1125 році, пристає до них в Єрусалимі. Відтак повертається додому, а тоді, з усього видно, встановлює стосунки з абатом Сіто і допомагає йому розпочати у своєму монастирі коментування і переклад якихось єврейських текстів. Подумати тільки, равинів Верхньої Бургундії запрошують до Сіто білі бенедиктинці, бенедиктинці святого Бернарда, щоб вивчати якісь там тексти, що їх Гуґо знайшов у Палестині. І Гуґо офірує ченцям святого Бернарда ліс у Бар-сюр-Об, де буде закладено абатство Клерво. І що ж робить святий Бернард?
— Починає підтримувати тамплієрів, — сказав я.
— А чому? Чи ви знаєте, що він зробив тамплієрів могутнішими за бенедиктинців? Що він заборонив бенедиктинцям одержувати в подарунок землі та будівлі, дозволяючи натомість це тамплієрам? Ви ніколи не бачили Східного лісу поблизу Труайє? Це щось неосяжне, один маєток за одним. А тим часом у Палестині лицарі не воюють, ви це знаєте? Вони влаштовуються у Храмі і, замість різати мусульман, заводять з ними дружбу. Входять у контакт з їхніми втаємниченими людьми. Загалом кажучи, святий Бернард за фінансовою допомогою графів Шампанських створив орден, який у Святій Землі зійшовся з арабськими та єврейськими таємними сектами. Невидиме керівництво планувало хрестові походи так, щоб орден міг існувати, а не навпаки, і закладало мережу влади, яка не підлягає королівській юрисдикції... Я не людина науки, я людина дії. Замість того щоб робити всілякі здогади, я зробив те, чого не зробили численні балакучі вчені. Я подався туди, звідки походять тамплієри і де протягом двох століть була їхня твердиня, де вони почували себе як риба у воді...