Незадовго до Різдва я випадково почув уривок розмови. Лоренца переконувала його: "Запевняю тебе, буде чудовий сніг, і номери в них розкішні. Ти зможеш покататися на лижах. Згода?" З цього я виснував, що вони збиралися святкувати Новий рік разом. Але після Богоявлення Лоренца з'явилася одного дня у коридорі, і Бельбо сказав їй: "З Новим роком", — ухиляючись від її спроби обняти його.
102
Покидаючи це місце, ми прибули в місцевість, звану Мілестре... де, кажуть, жив колись чоловік, званий Гірським Старцем... І на височенних горах, які обіймали долину, він звів товстезний і високий мур, що оточував тридцять миль, і ввійти можна було через двоє таємних дверей, вирубаних у горі.
Odorico da Pordenone. De rebus incognito's, Impressus Esauri,
1513, гл. 21, стор. 15
Одного дня наприкінці січня, проходячи вулицею Маркезе Ґвальді, де була припаркована моя машина, я побачив Салона: той виходив з видавництва "Мануціо".
— Мав балачку з приятелем Альє... — пояснив він мені.
— Приятелем? — Наскільки я пам'ятав із часів свята в П'ємонті, Альє не вельми його любив. Що це: Салон стромляє носа до справ "Мануціо" чи Альє використовує його задля якихось своїх зв'язків?
Салон не дав мені часу замислитись над цим, запропонувавши аперитив, і ми опинились у Піладе. Я ніколи не бачив його в цих краях, але він привітався зі старим Піладе, ніби вони були знайомі вже віддавна. Ми посідали, й він запитав мене, як поживає моя історія магії. Він знав навіть це. Я поставив йому провокаційне запитання про порожнисту Землю та про Себоттендорфа, що його згадував Бельбо.
Він засміявся.
— A-а, звичайно, божевільних серед ваших клієнтів не бракує! Про цю історію з порожнистою Землею мені нічого не відомо. Щодо фон Себоттендорфа, то, звісна річ, це був химерний суб'єкт... Він наважився навіювати Гіммлерові та компанії самогубчі для німецького народу ідеї.
— Які ідеї?
— Східні фантазії. Ця людина остерігалась євреїв і схилялася перед арабами й турками. Вам відомо, що в Гіммлеровім кабінеті, окрім "Майн кампф", завжди лежав Коран? Себоттендорф замолоду захоплювався якоюсь турецькою сектою втаємничених і розпочав вивчати ісламську гнозу. Він говорив "Фюрер", думав про Гірського Старця. І коли вони всі разом заснували СС, у них на думці була організація, подібна до асасинів... Запитайте себе, чому під час першої світової війни Німеччина і Туреччина були союзниками...
— А вам звідки все це відомо?
— Я вам уже казав, здається, що мій бідолашний татусь працював на російську Охранку. Отож за тих часів, пригадую, царську поліцію непокоїли асасини; перший здогад, гадаю, з'явився в Рачковського... Відтак вони облишили цей слід, адже якщо тут уплутані асасини, то не могли бути уплутані євреї, а в той час небезпеку становили євреї. Як завжди. Євреї повернулися до Палестини і примусили тих інших вийти з печер. Одначе вся ця історія, про яку ми говоримо, дуже заплутана, годі вже про це.
Здавалося, він пожалкував, що розпустив язика, і поспіхом попрощався. І тоді сталась одна річ. Нині, коли вже все позаду, я переконаний, що мені це не наснилось, але того дня це здавалось якоюсь галюцинацією, бо, коли я проводжав очима Салона, який виходив з бару, мені привиділось, ніби на розі він зустрівся з якимось типом зі східними рисами обличчя.
Словом, Салон сказав мені досить, щоб довести мою уяву до екстазу. Гірський Старець та асасини не були для мене незнайомцями: я згадував їх у своїй дипломній роботі, тамплієрів оскаржували також у таємному спільництві з ними. Як ми могли про це забути?
Отож я знову почав натужувати свій мозок, а ще більше пучки пальців, гортаючи старі каталоги; і тут у мене з'явилась ідея — така блискуча, що я не зумів стриматися.
* * *
Наступного ранку я вдерся до кабінету Бельбо:
— Вони все переплутали. Ми все переплутали.
— Заспокойтесь, Казобоне, хто переплутав? А-а, Боже мій, ви маєте на увазі План. — На мить він завагався. — Ви знаєте, що Діоталлеві погано? Він нічого не каже, але я телефонував до клініки, й мені не захотіли сказати нічого конкретного, бо я йому не родич, а в нього нема родичів, хто ж, спитати б у них, має ним опікуватися? Мені не сподобалася їхня ухильність. Це щось доброякісне, кажуть вони, але терапія не допомогла, краще буде, якщо він на якийсь місяць ляже в лікарню, може, варто зробити якусь невелику хірургічну операцію... Словом, ці люди не говорять усього, що знають, і ця історія мені подобається дедалі менше.
Не знаючи, що відповісти, я взявся гортати якусь книжку, щоб загладити враження від свого тріумфального приходу. Але Бельбо не витримав. Він був мов той картяр, якому раптом показали колоду карт.
— До дідька, — лайнувся він. — На жаль, життя триває. Кажіть.
— Вони все переплутали. І ми все переплутали, майже все. Отже: Гітлер робить з євреями те, що робить, але домагається дідька лисого. Окультисти половини світу цілими століттями щосили студіюють єврейську мову, перечитують уздовж і впоперек єврейські тексти і щонайбільше оволодівають умінням складати гороскопи. Чому?
— Гм... Та тому, що фрагмент єрусалимців усе ще десь захований. З іншого боку, не видно й фрагмента павликіан, наскільки нам відомо...
— Це відповідь, гідна Альє, але не нашого Плану. У мене краще розв'язання. Євреї тут ні до чого.
— Тобто?
— Євреї не мають жодної причетності до Плану. І не можуть мати. Спробуймо уявити собі становище тамплієрів, спершу в Єрусалимі, відтак у таборах Європи. Французькі лицарі зустрічаються з німцями, з португальцями, іспанцями, італійцями, англійцями, всі вони разом мають певні зв'язки з візантійським регіоном, а насамперед перебувають у контакті з турками, своїми супротивниками. Супротивниками, з якими вони воюють, але з якими, як ми бачили, провадять переговори. Саме ці сили діяли в той час, зносини відбувалися між благородними лицарями, рівними за рангом. Ким були євреї за тих часів у Палестині? Релігійною та расовою меншиною, араби ставилися до них толерантно, з доброзичливою поблажливістю, натомість християни трактували їх дуже погано, адже не слід забувати, що протягом численних хрестових походів, окрім усього іншого, відбувалися грабунки гетто і різанина євреїв. Чи можна припустити, що тамплієри, з усією своєю пихою, могли бодай подумати про те, щоб обмінюватися містичною інформацією з євреями? Нізащо в світі. А в європейських таборах євреї були лихварями, яких усі зневажали, їх можна було використовувати, але в жодному разі не можна було їм довіряти. Ми говоримо тут про зв'язки між лицарями, будуємо план духовного лицарства, як же ми могли уявити собі, що тамплієри Провена вводять у курс такої справи громадян другого ґатунку? Нізащо в світі.