Крім листа, вкладаю своє фото (через місяць після свободи), стереопоштівку на східні мотиви і календарик (якщо буде зайвий, дасте комусь із наших друзів). Щиро Ваш І. Світличний.
13/8-1978
Добридень, тітонько! Наодержував од вас листів, але відразу не відписав, бо надіслав відповідь Іванові. Він помітно змарнів на знімці, але дуже оптимістичний на письмі. Читалися його гумористичні теревені з превеликим задоволенням. Молодця Іван. Але тебе пологи змінили. За п'ять минулих років я на твоєму обличчі карбів життя якось не зауважував, а тут одразу стільки всього. І погляд інакший, і постава, і навіть манера висловлюватись, наскільки в змозі судити з листів. Отак пізнаєш ціпу мудрості древніх: часи змінюються і ми разом з ними. Але ти, все одно, не піддавайся. Залишайся, любесенька, молодою. Побажання мо' банальне, проте для тітки, яку я пам'ятаю, воно здійсненне. Пані, кобєта, феміна, яких тобі кращих характеристик треба? Self made woman*. А що наш Андрій-богатир, усьо кричить?Знатьця, в батька вдався. Той теж голосистий страх який. Я, може бути, не до кінця маю слушність, то нехай старші товариші виправлять (спитай Івана). А кого ви обрали за куму? Зенко тут собі місця не знаходить, так йому кортить дізнатися. Мені також кортить. Щойно Зенкові надійшов Миколин лист із знімкою, від родичів, як бачиш, кореспонденція доходить більш-менш справно. 1 на дідика з
* Жінка, зобов'язана тільки собі (англ.) цікавістю я подивився: ось на такого свійсько-пенсійного. Боже, як ви все-таки далеко у просторі та часі. Мама написала мені, що до неї прибігала листоноша з нашої пошти й зчинила галас з приводу хибної адреси на моєму сповіщенні. Але мамин висновок, що то все через мене, не відповідає дійсності. Я нікуди не скаржився, хоча мій лист до тебе і сповіщення від тебе йшли вельми довго. Вочевидь, просто хтось із службовців на пошті, чиє хоббі — моя кореспонденція, випадково виявив похибку: на сповіщенні було написано твоє прізвище разом з маминою адресою. Це, мабуть, і спричинилось до затримки з докладним аналізом (закреслено) помилки дописувача. Ну, та завдяки пильності й терпеливості чесних радянських службовців темний зловісний клубок було розплутано, лист та сповіщення розшукали адресатів і всі сторони залишилися при своїх інтересах. Ага, моргуху від мами одержав, дякую. Стосовно здоров'я особливо хвалитись нічим. Голова від тиску болить, та вже якось призвичаївся і майже забуваю про це. З преднізолоном усе обійшлося. Висипів не стало і на обличчі, і на тілі. Ну, а аналізів мені не кажуть, то й я нічого нового сказати не можу. Бандероля надійшла 18 серпня. Смачні були коржики, придалися й сітки до електробритви, шнурок на хрестик, шкода тільки, що мама не виконує всіх моїх прохань. А тут невеличкі зеківські радощі. Поласували після нововведень яблуками. Отепер я зрозумів Єву — було від чого втрачати голову. Та й змій не дурень: знав, чим спокушати. Як усе в житті просто, і як усе складно. Геніально ефективний батіг голод *, однак і він — не всепереможний. Це стає очевидним, коли людину окрилює дух. Але уникну ескапад у бік виправно-трудових установ. Зараз по тривалій голитьбі несподівано з'явилися харчі, навіть на смак дієтика цілком і цілком — помідори, капуста, соки. Хай Микола розповість, як один чоловік дивувався, як же він житиме в таборі без соків ? Не ймеш віри! Читаю з великою втіхою гумор Андрія Крижанівського, книжечка "Гномо сапієнс". Є кілька винятково смішних оповіданнячок, раджу почитати. Ось його афоризми.
Блюзолизи. Впав у щасливе дитинство (це вам на злобу дня). Він був безпощадний у своєму гуманізмі (це про мого прокурора). Тверезо дивився на речі — пропивав їх. З анкети: "освіта — висча". Вибивався в люди як звір. Епітафія: "Ну, тепер ти повірила, хай тобі біс, що я був тяжко хворий ?" Наставила роги достатку. Дійшов до ідіотизму, але не спинився на досягнутому.
Мені надійшла із Зх. Німеччини бандеролькою книга про якогось голландського живописця: прізвище зараз вискочило з голови — Ван Гог,
* В'язні зони через голодовку добилися успіху...
здається. В кожному разі подякувати треба, а мені цілого листа витрачати шкода. Якби ж не ліміт! Подякуй від мого імені. Адреса: Gerolf Benner, Wassei-gasse 1, 3400 Gottingen, Bundesrepublik, Deutschland. Між іншим на бандеролі стояла якась вартість — 14р. 41 к. Незрозуміло, чому так дорого за одну невеличку книжечку ? Валерій.
6/IX-1978
Добридень, мамо! 1 подій наче особливих не сіпається, і час летить, а треба сідати за листа. Почну з того, що сердитий за втручання у внутрішні справи. Щоб усе таки якось впливати на хід подій, змушений позбавити тебе права на чергову бандеролю. Надішле її той, хто не гадає, що робить мені добре, а таки робить добре. Це наша відповідь Чемберлену. Надійшло від тебе чимало листів: писаний №35, від 16. IX з газетною витинкою, останній цінний із стерео від І8/Х ну, й усі попередні із вмістом ніде не загубились, бо я стежу за нумерацією. Одержав також: лист від тітки, Миколине вітання, Надійчину та Кандибину телеграми, вітання від Зої, Мар'яни, дідика, від Івана листа сконфісковано. Моє тридцятиріччя плюс один відзначилося не гучно, але не без урочистості. Попили чаю "індички" (нехай Микола пояснить, що то значить), прийняв гратуляції. І, як вгадало материнське серце, я, справді, працюю білошвейкою — ой артіль моя, трояндо, маркізет, мадеполам. Шию торби (закреслено, але можна прочитати: для рідної влади). Фах засвоїв так, що всі мої колеги-журналісти можуть тільки позаздрити. Хапаю план щосили і сподіваюся до кінця терміну його таки схопить. А як нє, то так і буде. Сто карбованців надійшли, за що й дякую красненько. Але перечитай листа за серпень, хіба я не писав. Передплатив на них трохи преси та періодики, і книжечки мені надходять помаленьку — всі з Києва та всі цікаві. Одну ось читаю: Трумен Капоте "Лугова арфа". Химерний незлобивий світ із надуманими проблемками, драмами районного масштабу. Але дуже обдарований автор, якого я, можливо, сприймав би інакше, якби читав не отут сидячи. А так, бурі в склянці води чомусь не сприймаються. Взагалі, ти мене, відлюдька, не слухай, почитай. У №9 "Вітчизни" надруковано добірку перекладів з азербайдж. поезії. Там, коли не помиляюсь, є Аббас. Якщо це так, надішли мені ту добірочку. А з того приводу, що не згадують Дж.Маммедкулізаде, С. С.Ахундова, пісні, перейматись нема потреби. То — класика, а вона незнищувана. Я, коли брався за тлумачення, на це й розраховував. Тисячу разів може вмерти перекладач, а талановитий автор — ніколи. Знайшов —от, як сидів на {вулиці} Короленка, неоковирності у перекладі, є там що змінювати і покращити. Проте головне зроблено, стежечка вторована — уперше й з оригіналу. А, коли на Україні з'являться факультети сходознавства, тим, хто навчатиметься там, вже буде легше. Це — історична закономірність. А що без жодної згадки, настільки пусте, навіть не уявляєш. Я, коли в університетській бібліотеці брав книжки 30-х років з перекладами неокласиків, часто зустрічав на місці їхніх імен на шмуцтитулі закреслення або просто наскрізь вирізані ножем смужки. І, все-одно, я знав, де переклади Драй-Хмари, де Бургардта, де Зерова. У вересні ви одержите лише один лист, бо я написав Калинцям. У нас розпочалася вісьмимісячна зима, сніг усе запорошив. Надішли мені, будь ласка: сповіщень, простих поштівок та трохи примірників описів для цінних листів (вони ж безкоштовні на пошті). Марки та конверти зараз маю. Здоров'я поки без відхилень, отож усе гаразд. Хочеться з тіткою погомоніти на теми подружнього життя. І про те, що потрібен триваліший час на притирання задля взаєморозуміння, і про завелику індивідуалізацію сорокарічних і прочая, і прочая. Але, все одно, на письмі всього не пояснити, та й на місці побути треба. Проте гадаю, що перемелеться без надміру труднощів. Зенко щиро дякує за знімки куми. А що Гриць уже мешкає в Києві ? Зойці напишу, можливо, в наступному листі до тебе. А окремого інтимного листа?заміжній жінці?я? Про таке я подумати соромлюсь, не те що. Іншим разом напишу більше, бо зараз щось нічого путнього не спадає на думку. Син.