Але о. Альойзій не дав упроситися; вже навіть нічого не хотів говорити з Миколою, лиш уодно кричав на нього:
— Ідіть, най вас не виджу!
Коли Микола вийшов, порішив о. Альойзій, що дурному вічна пам'ять. А Микола додумався до такого: "Хоч сьогодні егомость злі, то завтра подобріють. Піде жінка до кухарки, розповість, як і з чого зайшло, то вже кухарка мусить якось егомостя впросити. Бо то все через неї!"