Куть-кутько

Сторінка 22 з 25

Даніель Пеннак

— Ну ось, прийшли, — сповістив Песик.

Гієнець зачудовано зиркнув на будинок Мускусного Здорованя і Перчички.

— Шикарно, нічого не скажеш. Новісінький. Гарнісінький. Правда, Італійцю?

Італієць безгучно засміявся.

До двору, як до себе додому, спочатку зайшла Єгиптянка з гордо піднятими головою і хвостом. І невдовзі вернулася, підморгнула і дала зрозуміти, що шлях вільний.

Двоє котів тим часом подерлися на дерева. Старий дог з гучним голосом, ніби так і треба, ліг біля вхідних дверей. То були вартові. Інші зайшли до двору. Вказуючи дорогу, Песик скочив на смітник, а потім на дашок двірницької (Двірничка саме дивилася по телевізору фільм про війну, і шум стояв неймовірний).

— Жермене, — покликав Гієнець.

Жермен поклав торбу і одним махом приєднався до них на дашку.

— Можеш зайнятися цим? — Гієнець показав на вікно кухні.

Вікно зачинене, але не захищене ґратами. "Надто маленьке, щоб міг пролізти злодій", — думав Мускусний Здоровань.

Жермен нахилив голову, притис вуха. Легенько буцнув головою, і скло розлетілося вдрузки.

— Я міг висадити двері, — скривився Жермен.

— Вони броньовані, — зауважив Песик.

— Ну й що?

XXXVI

БОМБАРДУВАННЯ ПЕРЛ-ХАРБОРА

У помешканні порожньо й тихо. Пахне чистотою, від чого хочеться говорити пошепки. Собаки розходяться по квартирі навшпиньки, мовчки. З кухні переходять до вітальні— їдальні, з лакованим столом, фотелями і канапою, вкритими чохлами, зовсім новим телевізором у кутку і буфетом в стилі Генріха II, радше призначеного для того, щоб посуд там виставляти напоказ, а не зберігати, з книжковою шафою, заповненою ніколи не читаними енциклопедіями, які агенти приносять продавати вам додому, з попільничками, де ніколи не було попелу, десятками дрібничок, яку ніколи не переставляли з місця на місце, і фальшивим каміном, де ніколи не розводили вогонь. Причинені віконниці майже не пропускають світла, тому тут стоїть напівтемрява, як у церкві. Лапи грузнуть у килимі, який Перчичка вичистила з шампунем саме перед від'їздом і який кучерявиться тепер, ніби хмарка. У спальні Мускусного Здорованя і Перчички золотаво-рожеве покривало на великому ліжку відсвічує, мов вранішня зоря, перегукуючись із золотаво-рожевими фіранками, легенькими, мов фата наречної. Гантелі і розтяжки Мускусного

Здорованя складені біля шафи для постільної білизни, яку Перчичка не полінувалася замкнути на ключ. Прилегла до неї ванна кімната така чиста, що своє відображення бачиш геть усюди: у дзеркалах, у плитах, в емальованій ванні, у пральній машині, в олійній фарбі, якою вкриті стіни. Від цього йде обертом голова. Таке враження, що ступаєш по порожнечі серед натовпу твоїх копій.

Кімната Вишеньки відрізняється від інших. Майже порожня. Зникли валики, фіранки, покривка на ліжко, як і килимок з синтетичної ведмежої шкіри,чна який Вишенька щоранку ставала ногами, встаючи з ліжка. Адже всім цим, незважаючи на протести Перчички, вона оздобила будку Песика. Песика, у котрого стискається серце. Песика, гнів якого іще більш крижаніє.

Ну ось, усі опинилися у вітальні-їдальні і тепер запитально дивляться на Песика.

— То з чого почнемо? — питає Гієнець. Песик довго роззирається. Він вагається.

— З цього? — пропонує Гієнець.

І він недбало скидає попільничку з підробного кришталю на плиту підробного мармуру внизу каміна. Попільничка розлітається на друзки.

То сигнал.

Італієць зводить передню праву лапку і витягає один-єдиний кігтик, відразу десять котів злітають на гардини Вони з'їжджають по них униз, деручи тканину. Подерши гардини на шматки, коти беруться до чохлів на фотелях.

— Обережно!

То попереджають Жермен і Факір, які попросовували голови між буфетом і стіною і тепер розширюють той прохід Вони вже зникли за буфетом і повторюють попередження:

— Обережно! Всі повідступайте!

Буфет хитається, але встоює на ніжках, знову нахиляється і, зрештою, падає на ріг столу, який теж завалюється під його вагою. Таке враження, що падає увесь будинок.

— Не треба! — протестує Гієнець. — Веселіше бити тарілки по одній.

— Хочеш ще тарілок? Тоді ходи на кухню, — ґречно запрошує Песик.

Справді, веселіше. Адже підлога на кухні кахляна. Тарілки розбиваються об неї з веселим дзенькотом. І тарілки, і склянки, і пляшки. Гарні пляшки, які Мускусний Здоровань позаносив з погреба, аби не покрали. Старий пудель, мовчки й по-діловому відчинив дверцята плити. Він так заповзятливо скаче на них усіма чотирма, що дверцята відскакують. Жермен робить те саме з дверцятами холодильника, які він штовхає лобом, поки вони не відскакують. Від випарів вина усім стає дуже весело. Коли повертаються до вітальні-їдальні, там йде сніг. Зграя котів допотро-шує останні подушки. Видовище надзвичайне. За ним замріяно спостерігає Італієць. Тим часом Єгиптянка ретельно гортає "Велику енциклопедію дерев та квітів". Вона перегортає сторінки, змочуючи лапку слиною. А іншою вириває прочитані. Уже багато сотень. Песик зупиняється на якийсь час, аби помилуватися видовищем. Легенько буцаючи лобом, Жермен по черзі розбиває шибки. Він це робить терпляче, методично і акуратно. Коти дряпають платівки Мускусного Здорованя. Гієнець непомітно киває Італійцю, вказуючи на телевізор.

Італієць схвалює. Гієнець протискається за телевізор, піднімає лапу і довго поливає нутрощі апарата. Після цього усі сідають перед телевізором, і Італієць вмикає його. Чудовий результат. На екрані з'являється зірка усіх кольорів веселки, потім чути якийсь приглушений вибух, з кольорового телевізора валить чорний дим, і вже ніхто нічого не бачить. (На нижньому поверсі, у двірнички, японська авіація бомбардує американський порт Перл-Харбор і завдає не менших руйнувань). Чорна сажа вкриває стіни і осідає на кучерях килима: усі кашляють, труть очі і стають схожі на сажотрусів. Чудова нагода скупатися всім разом у ванні, яку Гієнець саме наповнює водою. Поки інші хлюпаються і поливають один одного водою, Гієнець, якому допомагає схожий на боксера Жермен і майже вовк Факір, наповнює пральну машину. Але не білизною, а ножами, виделками, взуттям, всілякими дрібничками, банками з варенням, а насамкінець кладуть гантелі Мускусного Здорованя. Вмикають. Усе те так деренчить, що звірі кидаються ховатися до спальні Мускусного Здорованя й Перчички. Сатинова покривка не дуже годиться для витирання, а ось простирадла й ковдри — саме те, що треба. А в шафі, з якої все повикидали, є те, що треба для балу-маскараду. За одяг сперечаються. Єгиптянка закуталася в фіранки, тонкі, як серпанок нареченої. Вона просто красуня. В усякому разі, це можна прочитати в погляді Італійця, який відшукав справжню краватку-метелик в шафі, де вже нічого не лишилося. До речі, а де подівся Артист?