РОЗДІЛ XI,
У ЯКОМУ МИ З ДЖІМОМ РОЗЛУЧАЄМОСЬ
Я відчував себе нещасливим, коли засинав, а коли прокинувся, мене знову охопило відчуття непевного лиха — так, що аж у голові паморочилось. Кілька хвилин я лежав у тупому заціпенінні. Мене повернув до тями настирливий стукіт у двері. Я враз пригадав аукціон, розбите судно, Годдедааля, Нейрса, Джонсона і Чорного Тома, пригадав усі вчорашні турботи, уявив усі численні справи, які мав улаштувати сьогодні. Це подіяло на мене, як звук сурми перед битвою... Миттю скочив я з постелі, пройшов через контору, де Пінкертон спав глибоким сном на своєму розкладному дивані, і так, як був, у халаті, відчинив двері.
(1) Пропорційно (лат.). [149]
На порозі стояв усміхнений Джонсон, а за ним, насунувши капелюха на самісінькі очі й затиснувши у зубах сигару,— капітан Нейрс. Він сухо кивнув мені, згадавши, либонь, наше перше знайомство. За його спиною на сходах юрмились матроси — нова команда "Нори Крейн".
Залишивши їх полірувати стіни спинами та ліктями, я запросив офіцерів до контори і почав трясти Джіма за плечі, аж поки він прокинувся. Сівши на постелі, він утупився безтямним поглядом у нового капітана.
— Джіме,— сказав я,— це капітан Нейрс. Капітане, дозвольте відрекомендувати вам містера Пінкертона.
Нейрс знову мовчки й холодно кивнув, і мені здалося, що він розглядає нас дуже пильно.
— А, це капітан Нейрс! — вигукнув Джім.— Доброго ранку, капітане Нейрс! Дуже приємно з вами познайомитись, сер. Мені давно відома ваша чудова репутація.
Останні слова Джіма,— якщо взяти до уваги недавні обставини,— пролунали іронічно. В усякому разі, Нейрс лише промимрив щось у відповідь.
— Капітане,— вів Джім далі,— ви знаєте, щoб нам треба? Ви доведете "Нору Крейн" до острова Мідуей, розберете бриг, зайдете в Гонолулу і повернетесь у Сан-Фран-ціско. Гадаю, все ясно?
— Так,— відповів Нейрс тим самим неприязним тоном.— Через причини, які, гадаю, вам відомі, такий рейс мене влаштовує, але спочатку треба нам дещо уточнити. Це ми зараз і зробимо, містере Пінкертон. Та чи буду капітаном я, чи хтось інший, вам не можна марнувати час. Хай містер Джонсон з вашою запискою збирає команду й готує судно до виходу. Ці бестії,— додав він із виразом нестерпної огиди,— здається, тверезі. Тож примусьте їх працювати, щоб вони не напилися...
Так і вирішили. Коли Джонсон з матросами пішов, Нейрс полегшено зітхнув.
— Ну, тепер нам ніхто не завадить поговорити,— мовив він.— В чім суть вашої справи? Ви наробили багато галасу, ваша об'ява схвилювала весь приморський район, а це мене не влаштовує, бо саме зараз мені треба лишатися в тіні. Однак, перш ніж прийняти судно, я маю твердо знати, куди й навіщо його вести.
Тоді Пінкертон розповів йому всю історію; почав він по-діловому, докладно, та поступово захопився й став говорити гаряче, схвильовано. Нейрс мовчки курив, так [150] і не знявши капелюха, і лише похмуро кивав на кожен новий поворот у наших пригодах. Проте в його блякло-блакитних очах уже блищали вогники, виказуючи зацікавленість.
— Отож ви самі розумієте,— скінчив свою оповідь Пінкертон,— що Трент, найімовірніше, вирушив у Гонолулу, а там він зможе всього лиш за п'ятдесят тисяч доларів зафрахтувати підходящу шхуну й дістатися Мідуею. Ось чому мені й потрібен справжній капітан! — мовив Джім, знову захоплюючись.— Цей бриг мій, я заплатив за нього готівкою, і якщо доведеться боронити його зі зброєю в руках, то треба битися на совість. Я скажу вам відверто: якщо ви не повернетесь через дев'яносто днів, мене чекає одне з найтрагічніших банкрутств, про які будь-коли чули в нашому штаті. Для містера Додда й для мене мова йде про життя або смерть. Дуже можливо, що на острові дійде до стрілянини. Тож коли я почув учора ваше прізвище, а надто сьогодні, коли зустрівся з вами, я сказав собі: "Нейрс! Саме він і потрібен мені!"
— Наскільки я розумію,— зауважив Нейрс розглядаючи попіл своєї сигари,— чим раніше я виведу шхуну в відкрите море, тим краще для вас.
— Ну, я ж казав, що ви саме той капітан, про якого я мріяв! — вигукнув Джім, аж підскочивши на ліжку.— Ви зовсім не схожі на тих шахраїв!..
— Хвилиночку,— зупинив його Нейрс.— Це ще не все. Я чув, що на судні буде суперкарго cf0
— Так, це містер Додд, мій компаньйон,— відповів Джім.
— Не бачу потреби,— сухо зауважив капітан.— Мені ще не випадало плавати на судні, де було б два капітани.
— Не розчаровуйте мене,— заперечив Пінкертон,— ви кажете, не подумавши. Я ж не пропоную вам узяти в руки керівництво справами фірми, еге ж? Не пропоную. А це ж не просто рейс, це ділова операція, і нею займається мій компаньйон. Ви будете вести судно, наглядати за розвантаженням брига, контролювати команду — турбот вам вистачить. Але запам'ятайте відразу: все має бути зроблено так, щоб містер Додд був задоволений, тому що платить за все містер Додд.
— Я звик, що мною задоволені,— відповів містер Нейрс, густо червоніючи.
(1) Суперкарго (англ.) — довірена особа компанії, що зафрахтувала судно. Займається прийманням і здачею вантажів. [151]
— Не маю сумніву! — вигукнув Пінкертон.— Я вас розумію: ви любите показати колючки, але ви чесний і відвертий чоловік.
— І все ж нам треба уточнити становище,— мовив Нейрс, уже спокійніше.— Кажу про моє становище. Я не збираюсь іти в рейс штурманом. Досить того, що я взагалі згодився мати справу з цією нікчемною шхуною.
— Ну ось що,— зауважив Джім, весело підморгуючи,— Ви тільки не перечте мені стосовно баласту, і ми зробимо з неї баркентину cf0
Нейрс ледь помітно всміхнувся. Нетактовність Пінкер-тона знову допомогла йому.
— І ще одне,— провадив капітан, вважаючи, мабуть, попереднє питання вирішеним.— Як з її власниками?
— О, тут можете покластись на мене. Адже я з компанії Лонгхерста, як вам відомо,— відповів Джім з нотками ображеного гонору.— Той, хто влаштовує мене, влаштує і їх.
— А хто вони? — запитав Нейрс.
,— Мак-Інтайр і Спіттел,— відповів Джім.
— Ну, коли так, то дайте мені вашу візитну картку,— відповів капітан,— і не варто нічого писати. Мак-Інтайр і Спіттел у моїх руках.
Хвальба на хвальбу: це було звичкою і Нейрса, і Пін-кертона, двох найгоноровитіших людей, яких я будь-коли знав. Відновивши таким чином свою гідність у власних очах, капітан підвівся і, двічі сухо вклонившись, покинув контору.