Корабельна катастрофа

Сторінка 3 з 115

Роберт Луїс Стівенсон

(1) Саме час випити (франц.).

(2) Шкафут — середня частина верхньої палуби судна.

(3)Румпельштерти — шнури, прикріплені до стерна; призначені для керування шлюпкою.

(4) "Міжнародне коло" (франц.). [ 10]

Містера Лаудена Додда офіційно представили комендантові острова, потім його партнерові по більярду — торговцеві з сусіднього острова, почесному членові клубу, який починав свою кар'єру підручним теслі на борту військового корабля Північних Штатів; затим його представили портовому лікареві, жандармському начальнику, фермерові — власнику опійних плантацій — і всім людям білого кольору шкіри, яких хвилі торгівлі, корабельні катастрофи а чи й дезертирство закинули в Таї-о-хае. Завдяки своїй приємній зовнішності, люб'язним манерам та вмінню вести бесіду французькою й англійською мовами Лауден усім дуже сподобався. Незабаром на столі біля нього з'явилась одна з восьми останніх пляшок пива, а сам він став центральною фігурою досить балакучого товариства, хоча й був неговіркий.

Розмови в Південних морях(1) завжди зводяться до одного-єдиного кола тем, бо хоч океан тут дійсно безкраїй, але світ малий. Ви обов'язково почуєте ім'я Забіяки Гейса, героя морів, чиї подвиги та цілком заслужений кінець лишилися невідомими Європі; трохи погомонять про торгівлю копрою та мушлями, а можливо, бавовником та губкою, але досить поверхово, ніби це питання нікого особливо й не цікавить; з уст часто-густо злітатимуть, як пташки-веснянки, назви шхун та прізвища їхніх капітанів; співрозмовники обміняються новинами про останні корабельні катастрофи, безтурботно поділяться своїми міркуваннями. Людині новій ці розмови напочатку видадуться не вельми цікавими, але незабаром її полонить загальний настрій, а коли вона поживе в світі островів рік-півтора і побачить чимало шхун, так що прізвище кожного капітана викликатиме в уяві певну постать у піжамі чи полотняному костюмі, та ще й призвичаїться до невизначеності, з якою (ніби в пам'ять містера Гейса) ставляться тут до таких видів людської заповзятливості, як контрабанда, навмисні корабельні катастрофи, баратрія(2), піратство, торгівлі робочою силою тощо,— тоді вона упевниться, що ці розмови в клубах Полінезії не менш [11] захоплюючі та повчальні, аніж розмови в подібних закладах Парижа чи в клубах Палл-Малл(3) у Лондоні.

(1) Південні моря — південні простори Тихого океану.

(2) Баратрія (англ.) — умисне знищення застрахованого судна чи вантажу з метою отримання страхової суми.

(3) Палл-Малл — вулиця в центрі Лондона, де розташовані клуби бізнесменів.

Хоча містер Лауден Додд вперше ступив на Маркізькі острови, він був досвідченим, просоленим торговцем: він знав численні кораблі та їхніх капітанів; на інших островах він був свідком перших кроків тих людей, про яких тут велися розмови, або, навпаки, міг розповісти про подальший розвиток подій, що колись почалися в Таї-о-хае. Серед інших цікавих новин — приміром, про появу в Південних морях нових осіб,— він сповістив також про останню катастрофу корабля. Долі інших острівних шхун не минув цього разу "Джон Річардс".

— Дікінсон посадив його на мілину біля острова Пальмерстон,— сказав Додд.

— А хто власники? — спитав один із членів клубу.

— О, як звичайно— "Кепсікум і Компанія".

Члени клубу всміхалися, обмінювалися багатозначними поглядами. Либонь, Лауден висловив загальний здогад, коли завважив:

— Ось, кажуть, є вигідні діла! Не знаю нічого вигіднішого, ніж застрахована шхуна, досвідчений капітан і міцний, надійний риф.

— Вигідне діло? Таких не. буває! — заперечив уродженець Глазго.— Ніхто не має зиску, крім місіонерів — кат їх не взяв!

— Ну, це занадто! — заперечив хтось.— Непогані бариші дає опій.

— Добре також наскочити на лагуну, де заборонено вилов перлів, скажімо, на четвертому році, тихенько зібрати вершки й вислизнути, перше ніж пронюхають французи.

— Непогано й добрий золотий самородок добути,— додав якийсь німець.

— Купити судно, що зазнало катастрофи, теж прибуткове діло,— мовив Гевенс.— Згадайте торговця з Гонолулу і судно, викинуте на рифи Вайкікі. Знялась така буря, що судно це почало трощити, ледве воно сіло на мілину. Не минуло й години, як агент "Ллойда"(1) продав судно, і до смеркання, коли його розбило на тріски, покупець забезпечив собі тепленьке гніздечко. А якби сонце зайшло на три години пізніше, він міг би й назавжди покинути бізнес. Але й так він звів собі будинок на Беретаніа-стріт і назвав його іменем судна.

(1) "Ллойд" — найбільша англійська страхова компанія. [12]

— Так, інколи можна непогано заробити на корабельній катастрофі,— погодився уродженець Глазго,— але це трапляється нечасто.

— Ну, це вже загальне правило — вигідні діла трапляються з біса рідко,— відповів Гевенс.

— Так-так, це вже воля Всевишнього,— погодився уродженець Глазго.— А я мрію рознюхати таємницю якогось багатія і добре притиснути його там, де треба.

— Гадаю, вам відомо, що це не метод серед порядних людей,— завважив Гевенс.

— А мені байдуже, мене цей метод влаштовує цілком,— зухвало відгукнувся шотландець із Глазго.— Жаль, що в цих Південних морях таких секретів не добудеш — їх треба шукати лише в Лондоні чи Парижі.

— Мак-Гіббон, мабуть, начитався бульварних романів,— підкинув хтось.

— Він читав "Аврору Флойд",— додав другий.

— Ну то й що? — обурився Мак-Гіббон.— Кажу те, що є. Почитайте газети! Ви хихочете лише тому, що цілковиті невігласи. Я певен, що шантаж — такий самий бізнес, як і страхування, лише достобіса чесніший.

Неприхована жовчність цих признань змусила Лаудена, палкого прихильника миру й злагоди, викинути свої козирі.

— Як не дивно,-сказав він,— у пошуках засобів існування мені довелося випробувати усі ці методи.

— Ви знаходити самородок? — ламаючи слова, похопився німець.

— Ні,— відповів Лауден.— Я брався в житті за всілякі дурниці, але копати золото не додумався. Кожна людина повинна мати здоровий глузд.

— Ну, а контрабандну торгівлю опієм ви спробували/— поцікавився хтось другий.

— Спробував,— відповів Ладен.

— І мали зиск?

— Та ще й який!

І купували розбите судно?

— Так, сер.

— І що вивудили?

Бaчте та шхуна була особлива,— уточнив Лауден— чесно кажучи, я не радив би братися за це ремесло хтось щоб розбило на тріски? — нетерпляче запитав Ладен.[13]