— Пива?..-відгукнувся уродженець Глазго, — Звідки ти взяв? В клубі лишилось лише вісім пляшок! А я ще
(1) Джон Булль (за іменем фермера з політичної сатири Дж. Арбуржуа.Так Прoзвали буржуазну Англію й типового англійського
(2) Для пуска, вигнутої форми сталевий брус, призначений з підйому шлюпок не бачив у цьому порту корабля під англійським прапором! Його капітан і має випити моє пиво.
(3) Здрастуйте, принце! Чи не вип'єте склянку пива? (Франц.) [ 7]
Ця пропозиція заперечень не викликала, хоча й не збудила особливого захоплення: вже кілька днів саме слово "пиво" навіювало смуток на членів клубу, які щовечора невесело підраховували, скільки лишилося пляшок.
— Ось і Гевенс! — мовив хтось, наче зрадівши з можливості змінити тему.— А що ви, Гевенсе, думаєте про цей корабель?
— Я не думаю,— неспішно запалюючи сигарету, відповів Гевенс, високий, ввічливий, небалакучий, одягнений в бездоганний костюм англієць,— я знаю. Він доправив мені вантаж з Окленда, від фірми "Дональд і Бденборо". Я саме зібрався на борт.
— Але що це за корабель? — запитав сивий моряк.
— Не маю ані найменшого уявлення,— відповів Гевенс.— Либонь, якийсь трамп(1) зафрахтований ними.
По цій мові англієць незворушно й статечно пройшов далі і незабаром уже сидів на кормі вельбота, пильнуючи, аби не забруднитись, і вправно підводив вельбота під борт шхуни, спокійним і ввічливим тоном віддаючи команди галасливим канакам.
Біля трапа його зустрів засмаглий, обвітрений капітан.
— Гадаю, ваш вантаж призначений нам,— сказав англієць.— Я — містер Гевенс.
— Саме так, сер,— відповів капітан, тиснучи йому руку.— Власник судна, містер Додд, чекає вас у каюті. Обережно, у нас тут щойно пофарбували...
Гевенс ступив у прохід між бортом і рубкою, спустився по трапу в каюту.
— Містер Додд, якщо не помиляюсь? — звернувся він до присадкуватого бороданя, який щось писав за столом. І раптом вигукнув: — Та це ж Лауден Додд!
— Я, я, мій друже! — радісно відповів містер Додд, жваво підхоплюючись.— Прочитавши твоє прізвище у фрахтових паперах, я вирішив, що це саме ти! А ти нітрохи не змінився: все той же незворушний, зібраний британець.
— А ось про тебе цього не скажеш: адже ти, здається, сам став британцем? — відповів Гевенс.
— О ні, зовсім ні,— заперечив Додд.— Червона пілка там, на щоглі, то не мій прапор — то прапор мого компаньйона.
(1) Трамп (англ.) — вантажне судно, яке не має постійних рейсів і яке можна зафрахтувати до будь-якого порту. [8]
Але всі справи він полишив на мене. Ось він,— і Додд вказав на погруддя — одну з численних, досить незвичних прикрас цієї своєрідної каюти. Гевенс чемно оглянув погруддя.
— Гарний бюст,— мовив він.— 3 обличчя ваш компаньйон досить приємна людина.
— Так, він чоловік порядний. Це він веде справи. Капітал належить йому.
— І гроші, мабуть, його не обмежують,-додав Гевенс, з дедалі більшим подивом озираючись по каюті.— Тут їх чимало вкладено.
— Його гроші, мій смак,— пояснив Додд.— Книжкова шафа чорного горіха — старовинна англійська робота. Книжки всі мої — здебільшого твори французького Відродження. Бачив би ти, як розчаровуються нудьгуючі тутешні мешканці, гадаючи відшукати тут щось краще, ніж бібліотечні романи. Дзеркала справжні венеційські; оте в кутку — раритет. Мазанина — моя і його, ліплення — моє.
— Ліплення? Ти про що? — не зрозумів Гевенс.— Де тут ліплення?
— Оці погруддя,— відповів Додд.— Адже замолоду я був скульптором.
— Так-так, дещо пригадую. А ще ти, здається, якось розповідав, що цікавився якимось нерухомим майном у Каліфорнії...
— їй-право, ти перебільшуєш,— відповів Додд.— "Цікавився" — це не те слово. "Мене втягли в діло" — оце точніше. Адже я природжений художник, і нічого, крім мистецтва, ніколи мене не цікавило. Якби я завтра розтрощив це старе корито,— додав він,— то, без сумніву, знову віддався б мистецтву!
— Шхуна застрахована? — поцікавився Гевенс.
— Так,— відповів Додд.— Знайшовся у Фріско(1) дурень, який застрахував її, і тепер він відшматовує левову пайку наших прибутків; але настане день, коли ми з ним поквитаємось.
— Так... З вантажем, сподіваюся, все гаразд? — спитав Гевенс.
Мабуть так відповів Додд.-Займемось паперами
— На це маємо весь завтрашній день,-мовив Гевенс.
(1) Фріско — зменшена назва американського міста Сан-Франціско. [9]
— А зараз тебе чекають у нашому клубі. C'est 'heure di absinthe (1). А потім, Лаудене, ми пообідаємо — звісно, у мене.
Містер Додд згодився, одяг білу куртку — не без певних усиль, бо він був середнього віку й досить огрядний,— причесав бороду й вуса перед одним із венеційських дзеркал і, взявши фетрового капелюха з широкими крисами, вивів гостя через приміщення контори на шкафут (2).
Біля борту їх чекала кормова шлюпка — вишуканих іній, з м'якими сидіннями, оздоблена полірованим червонім деревом.
— Сідай за стерно,— запропонував Лауден.— Ти краще знаєш, де тут найзручніше причалити.
— Я не люблю керувати чужим човном,— заперечив Гевенс.
— Вважай його човном мого компаньйона, і ми зрівняємось,— безтурботно кинув Лауден, спускаючись по грапу.
Гевенс рушив слідом і без зайвих заперечень взяв рум-пельштерти (3).
— Не розумію, яким чином ти дістаєш прибуток від цієї шхуни! — здивувався він.— По-перше, вона, здається, завелика для тутешньої торгівлі, а по-друге, занадто пишно оздоблена...
— Я не певен, що ми й справді маємо від неї прибуток,— погодився Лауден.— Мені завжди бракувало ділових якостей. Мій компаньйон, гадаю, задоволений, а гроші, як я вже казав, належать йому. Я вношу в діло лише брак комерційного досвіду.
— Тобі просто подобається твоя каюта, еге ж? — пожартував Гевенс.
— Так,— погодився Лауден,— як не дивно, саме так. Ти вгадав.
Поки вони борознили гавань, сонце сіло за небокрай, і про це сповістив гарматний постріл (точніше, то була рушниця). Одночасно на шхуні спустили прапор. Коли шлюпка причалила, на березі вже лежала темрява, і низенька веранда клубу "Ceicle Internationale"(4) (так він звався офіційно, і не без підстав) сяяла численними лампами. На острові Нукухіва настали найприємніші години доби: зникли набридливі й огидні мушки-одноденки, повіяв свіжий береговий бриз, і члени клубу зібралися разом, аби перехилити чарку.