Худий

Сторінка 5 з 48

Дешіл Хеммет

– Я також дуже радий, Мімі, – проказав я, потискаючи руку Йоргенсену. Він був років на п'ять молодший за дружину, високий, худий, смаглявий, вбраний з голочки й пещений, із вкритим лаком волоссям та напомадженими вусами. Вигнувши спину, він промуркотів:

– Добридень, містере Чарлз.

В його голосі відчувалася німецька вимова, долоня була вузька і міцна.

Ми зайшли до вітальні. Після церемонії знайомства Мімі вибачилась перед Порою за вторгнення:

– Перепрошую, але мені так хотілося знову зустрітися з вашим чоловіком. До того ж відомо: щоб витягти звідкілясь моє кошеня, треба хапати її за барки. – Вона посміхнулась до Дороті. – Ти б перевдягнулася, кицю.

Киця прогарчала з повним ротом їжі, мовляв, не розумів, чому це вона мусить стирчати цілий день у тітки Аліси, хай навіть і на різдво.

– Гілберт, напевне, не збирається туди йти.

Мімі зазначила, що Аста гарненька собака, і поцікавилась, чи я не знаю, де може бути її колишній чоловік.

– Ні.

Продовжуючи бавитися із собакою, вона докинула:

– Він справді таки божевільний, бо лише несповна розуму може зникнути в такий момент. Нічого дивного, що поліція спершу запідозрила його.

– А тепер кого вона підозрює? – поцікавився я.

Мімі скинула на мене очі.

– Ти що, не читав газет?

– Ні.

– Убивця такий собі Мореллі. Гангстер. Колишній коханець небіжчиці.

– Його схопили?

– Ще ні, але він її вбив. Мені треба розшукати Клайда. Від Маколея ніякої допомоги. Він запевняє, що йому невідомо, де Клайд, але ж це просто кумедно. Він довірений Клайда в усіх питаннях, і я певна – має з ним зв'язок. Як ти гадаєш, чи можна вірити Маколею?

– Він адвокат Клайда. Не бачу причин, щоб він тобі відкрився.

– І я такої ж думки. – Вона посунулась на дивані. – Сядь-но! В мене тисяча запитань до тебе.

– Може, спершу щось вип'ємо?

– Тільки не яєчний лікер. Мене від нього нудить.

Коли я повернувся з комірчини, Нора з Йоргенсеном змагалися у знанні французької, Дороті удавано порпалася в тарілці, а Мімі знову бавилася із собакою. Я роздав напої і примостився поруч з Мімі.

– В тебе чудова дружина, – зазначила вона.

– Я її кохаю.

– Зізнайся мені, Ніку, Клайд, на твою думку, справді божевільний? Тобто чи може він внаслідок своєї схибленості щось викинути?

– Звідкіля мені те знати?

– Я хвилююся за дітей, – пояснила вона. – Особисто в мене до нього претензій нема – вони всі були вирішені під час розлучення, – а ось у дітей можуть виникнути. Ми зараз на безгрошів'ї, й мене турбує майбутнє дітей. Якщо він хворий, то може розтринькати геть усе і лишити дітей без цента. Скажи, що мені робити?

– Ти хочеш запроторити його до божевільні?

– Ні-і, – заперечила вона нешвидко. – Але поговорити з ним бажаю. – Вона схопила мене за руку. – Ти можеш його розшукати.

Я похитав головою.

– Невже ти не допоможеш мені, Ніку? Ми ж були друзями. – Її великі блакитні очі дивилися ніжно і благально.

Дороті з підозрою стежила за нами з-за столу.

– Боже мій, Мімі, – відказав я, – та в Нью-Йорку тисяча детективів. Найми будь-кого. А Я цим уже не займаюся.

– Знаю, але… А що, Доррі вчора була дуже п'яна?

– Може, я сам був під чаркою, – мені вона видалась нормальною.

– Ти не вважаєш, що вона стала гарнесенькою лялечкою?

– Я завжди був такої думки.

Вона замислилась на хвилю, а тоді попередила:

– Вона ще зовсім дитина, Ніку.

– Ти про що?

Мімі вишкірилась.

– То ти йдеш одягатися, Доррі?

Дороті похмуро повторила, що не розуміє, чому це мусить гайнувати цілий день у тітки Аліси.

– Місіс Чарлз така люб'язна, – обернувся Йоргенсен до дружини, – що пропонує нам замість…

– Так, – підхопила Нора. – Чому б вам не залишитись? У нас збереться невелике товариство. Не обіцяю, що буде щось незвичайне, але… – Вона махнула рукою зі склянкою.

– Я б з радістю, – відповіла Мімі, – та боюся, що Аліса…

– А ти вибачся перед нею по телефону, – запропонував Йоргенсен.

– Давай я подзвоню, – озвалася Дороті.

Мімі кивнула.

– Будь з нею лагідна.

Дороті рушила до спальні. Всі якось відразу повеселішали. Нора перехопила мій погляд і радісно підморгнула, я моргнув їй у відповідь тим охочіше, що помітив, як Мімі стежить за мною.

– Ти б ліпше послав нас під три чорти, правда? – спитала Мімі.

– Звісна річ.

– В кожному жарті… Ти ж бо був палким поклонником бідної Джулії.

– "Бідна Джулія" – в твоїх устах це звучить глумливо. Вона справді мені подобалась.

Мімі знову схопила мене за руку.

– Вона зруйнувала наше з Клайдом життя. Природно, що я її ненавиділа… тоді… Але це було давно. Коли я пішла до неї в п'ятницю, то не відчувала вже люті. Особливо, коли побачила її мертвою. Така молода. Просто жах! Байдуже, як я до неї ставилась раніше, тепер тільки можу жаліти. Саме це я і мала на увазі, сказавши "бідна Джулія".

– Мені невідомо, що у тебе насправді на думці, – зауважив я. – Що у кожного з вас на думці.

– У кожного з нас? – перепитала вона. – Хіба Доррі була…

Дороті вийшла зі спальні.

– Я з нею домовилась, – повідомила вона, цмокнула матір у губи й сіла поруч.

Мімі витягла пудреницю й, зазирнувши в дзеркальце, чи не розмазалася помада, спитала:

– Вона не образилась?

– Ні, я її умовила. Що треба зробити для того, щоб випити?

– Треба підійти до столика в комірчині, на якому стоять пляшки, – пояснив я, – цеберко з льодом, і налити.

– Ти надто багато п'єш, – зауважила Мімі.

– Менше за Ніка. – Дороті рушила до комірчини.

– Ох, ці дітоньки! – похитала головою Мімі. – Виходить, ти був у захопленні від Джулії Вулф?

– Вам теж налити, Ніку? – голосно спитала Дороті.

– Будь ласка! – відгукнувся я, а тоді повернувся до Мімі:– Вона мені подобалась.

– Ну ти й слизький! – пробурмотіла вона. – Невже вона тобі подобалася, скажімо, більше за мене?

– Ти про ті кілька згаяних нами вечорів?

Мімі щиро розреготалась.

– Іншої відповіді я й не чекала. – Вона обернулася до Дороті, яка несла склянки. – Треба буде купити тобі такий блакитнуватий халатик, люба. Він дуже тобі пасує.

Я взяв у Дороті свою склянку і сказав, що піду перевдягатись.

7

Нора з Дороті були в спальні, коли я вийшов з ванної. Нора розчісувала дівчину, яка сиділа на краєчку ліжка, вимахуючи панчохами.

Дружина послала мені рукою поцілунок у дзеркалі. Вона виглядала щасливою.