СКАРЖНИЦЯ: Дак він же мені руку покрутив, зараза!..
ЧЕРГОВИЙ (поморщившись): Громадянко Зайчикова! Прошу не виражатись, а гуторить культурним язиком. Ви ж в органи прийшли, а не на базар! Так ось ви скаржитесь, що ваш законний є викінченим алкоголіком. Як заміж за нього йшли, хіба не знали, що він — алкаш?
СКАРЖНИЦЯ: Знала.
ЧЕРГОВИЙ: А що він — напасник, що рукам волю дає — не знали?
СКАРЖНИЦЯ: Знала.
ЧЕРГОВИЙ: І що ледацюга. Ніде не робить, займається шахрайством... Невже й цього не знали?
СКАРЖНИЦЯ: Та чого там не знала!..
ЧЕРГОВИЙ: І що він той... привлікався? (До сержанта) Чуєш, вона все знала... (До скаржниці). От ви пишете, що він трьох своїх попередніх жінок духопелив кулаками... І покидав їх з дітьми. Невже й цього не знали?
СКАРЖНИЦЯ: Знала.
ЧЕРГОВИЙ: Так якого ж ви чорта... Пардон, чого ж ви за такого типа заміж поперлися? Життя набридло, чи що?
СКАРЖНИЦЯ: Я думала, що він буде хорошим сім’янином і зразковим мужем...
ЧЕРГОВИЙ: Хорошим!.. Зразковим!.. На якій підставі ви так думали?
СКАРЖНИЦЯ: Ворожка мені набаяла. Той, кого зустрінеш, віщувала, буде хорошим сім’янином і зразковим мужем. Я їй півня за це віднесла. Ще й триста гривень, позичених...
ЧЕРГОВИЙ: А раптом ви не того зустріли, га? І взагалі... Півня віднесла!.. Триста гривень позичених!.. Так аферисти й наживаються. Своїм розумом треба жити, а не по ворожках бігати! Бо все це... забобони! Пережитки минулого... А тепер до рідних органів — виручайте! Захистіть! Чим він погрожує?
СКАРЖНИЦЯ: Убивством. Як подаси в суд на розлучення, каже, то я тебе в один мент... Він такий... То я вдруге ходила до баби Дуньки.
ЧЕРГОВИЙ: До кого, до кого?
СЕРЖАНТ (від пульту): Баба Дунька... тоїсть це по-вулишному, а офіційно — Євдокія Павлівна. Вона ж Віщунка. Або Ясновидюща. Наскрізь, зараза, бачить. Баба Дунька — професіонал своєї справи. Судьбу віщує за добрі бабки!
ЧЕРГОВИЙ: От іменно: за бабки. А так... всі вони одним миром мазані! На однім шахрайстві замішані.
СЕРЖАНТ: Е-е, не кажіть так, товаришу лейтенант, не кажіть!.. Баба Дунька і порчу знімає, і різні там уроки, замовляння. Од відьом спасає, од вампірів... Куди тим докторам наук! А ще на картах гадає, по персту указуючому, по засушених та перетертих в порошок комахах.
ЧЕРГОВИЙ: І це — майже в центрі Європи!
СЕРЖАНТ: Дарма ви так скептично, товаришу лейтенант. По молодості це. Баба Дунька... Тоїсть Євдокія Павлівна, все наше відділення в порядку гуманітарної допомоги консультує. Особливо в заплутаних справах, в пошуках насильників, злодюг.
ЧЕРГОВИЙ: Консультує, кажеш? (Замислившись, а тоді рішуче) Ану, сержанте... Дзенькни до баби Ду-у... Тобто до Євдокії Павлівни. Які її прогнози по даній справі?
СЕРЖАНТ: Слухаюсь! (Набирає номер). Бабо Дунько... Тоїсть Євдокіє Павлівно, ясновидяща ти наша. Угадниця! Здрасті!.. Відділення турбує. Гляньте на планиду громадянки Зайчикової Лідії... Ну, вашої постійної клієнтки. Уб’є її законний чи не вб’є? (Слухає, потім, поклавши трубку, до лейтенанта). Сказала, що фіфті-фіфті... Або вгепає, або покалічить...
ЧЕРГОВИЙ: Значить так, громадянко... е-е...
СКАРЖНИЦЯ: Зайчикова я. Лідія Зайчикова.
ЧЕРГОВИЙ: Самі чули, громадянко Зайчикова, що баба Дунька ясності покищо не внесла. Або уб’є вас, або не вб’є. Якщо уб’є — зрозуміло. А якщо ні? То нічого й турбувати нас. Ясно?
СКАРЖНИЦЯ: Ясно. А якщо той... угепає?
ЧЕРГОВИЙ (замислено): Вопрос сложний... якщо вб’є (ще подумавши), то не затримуючись, приходьте...
СКАРЖНИЦЯ (спантеличено): Куди тоді приходити?
ЧЕРГОВИЙ: До нас — куди ж іще? Ми вас тоді неодмінно порятуємо. Та й з’являться тоді юридичні підстави вашого законного за убивство притягнути до суворої кримінальної відповідальності. А покищо ідіть спокійно додому — будемо чекати результатів. І заодно зайвий раз перевіримо — швидко чи ні збуваються бабині пророцтва?
РУСЬКІ В КИЄВІ ТА НЬЮ-ЙОРКУ
Навіть з вікон міського транспорту, що проходить мимо, добре видно, як називається автостанція — великі літери на її даху сповіщають, що — "Південна". Але… Але в автобусі чи тролейбусі на підході до зупинки "Автостанція "Південна" раз по раз чуєш:
— Вы сходите на "Южной"?
— Эй, водитель, останови на "Южной"!
І знає ж такий пасажир, що автостанції "Южной" в Києві не існує, офіційно вона — "Південна". Але, знаючи, все одно не скаже "Південна", хоч від цього і не злиняє, і язик у нього не заплететься Не скаже, бо який же руський (ні, ні, не лише істинний патріот, а й — простий-простісінький) опуститься до того, що вживе бодай одне українське слово, нехай і в столиці України. Не на того напали! Навіть двадцять і більше літ живучи в Києві, навіть добре тямлячи, що означає слово "Південна", він все одно для власного вживання в побуті назву "Південна" неодмінно перекладе.
Такий він — руський у Києві А втім, якби ж то тільки в Києві. Повсюди в Україні він такий — як, між іншим, і його брати — руськоязичні. І це, попри те, що його постійно закликають вчити мову народу, серед якого він живе. Правда, він її вчить але тільки для того, щоби знати, як назву, приміром, автостанції "Південна" перекласти на свою мову. Та й навіщо йому — носієві велікого і могучєго — якась там хохлацька мова? Для чого? Не встигне він в Малоросії і слово руське вимовити, як навколо нього — хоч у Києві, хоч будь де в нас, — всі поштиво-догідливо перейдуть на його язик. Аякже, це ж, даруйте, інтернаціоналізм! А втім що із совків візьмеш, недарма ж вони — брати менші. Так би мовити, напівбрати.
То, наприклад, у США, хоча б у тім же Нью-Иорку тамтешній народ відсталий і ні дідька не тямить в інтернаціоналізмі. А тому й не спішить у себе вдома перегодити на руський. Приїжджає в Нью-Йорк, наприклад, дама з Рязані на постійне проживання. Живе там місяць-другий, а навколо неї все чомусь лунає і лунає англійська мова. Рязанська дама, як істинно руська патріотка страшенно дивується:
— Второй месяц живу в ентом Нью-Иорке, а до сих пор здеся никто не гаварит па русски. Што здеся — все националисты? До каких пор будет это безобразие? Даже садика на русском нет. Даже школи. Куда токо родители смотрят?
Що зробиш — страшенно відсталий народ, американці. І очевидно,