Хочу воспеть свободу миру,
На тронах поразить порок.
А от ще разючіші рядки:
Тираны мира! трепещите!
А вы мужайтесь и внемлите,
Восстаньте, падшие рабы!
— Далі читайте ви, — передав вірш Івану Петровичу, а сам лише повторював з прочитаного: — "Самовластитель-ный злодей! Тебя, твой трон я ненавижу..." Сильно! Вражаюче! От що значить слово! Ви поет і це розумієте краще за мене.
Новиков розповів про столичний досвід організації масонських лож, де учасники домовлялися до спільної діяльності, до взаємосприяння.
— Я маю доручення, — повідомив він, — організувати в Полтаві відділення столичної ложі "вільних каменярів", як по традиції називають себе масони.
Іван Петрович ще в армії зустрічався з офіцерами, які брали участь у масонських ложах, слухав від них про таємні збори, наповнені містичними дійствами. Це все не відповідало життєвій, відвертій його вдачі. Тому він зауважив:
— Я не бачу великої користі від таємних сходок аристократів, що ховаються за затемненими вікнами, одягають якесь надзвичайне вбрання, виголошують якісь символічні сповіді. Правду треба шукати в житті.
— Ви не маєте повного уявлення про товариство "вільних каменярів". Головне полягає в ідеї братерської любові, рівності, взаємодопомоги, самопізнання і морального самовдосконалення...
— То з цим не треба ховатися в темних кімнатах. Краще виносити все на світ сонця.
— Справа в тому, що світ сонця занадто захмарений у наші часи. Масони проголошують сповіді без попів і єпископів, вони проти церковщини. Та, зрештою, різні можуть бути форми об'єднань, де сходяться люди, ховаючись від блюстителів державного порядку.
— Все-таки мені подібні зібрання нагадують сентиментально-моралізаторську комедію, в якій лише не вистачає зітхання дам.
— Але навіть комедія може обернутися на драму, коли в неї внести поглиблений зміст. Признаюсь вам, що наші завдання далеко ширші. Треба насамперед ближче пізнати людей, привчитись до конспірації, а потім...
Новиков утримався сказати, що під прикриттям масонської ложі в столиці було утворено політичне товариство "Союз порятунку".
— Наша масонська ложа буде відділенням столичної "Астреї". Вам доведеться в ній виконувати роль витії. Тобто проголошувати підготовлені повідомлення, зачитувати твори, що поступатимуть до нас на зразок того вірша, з яким ми познайомились сьогодні.
Іван Петрович дав згоду прибути на збори масонської ложі...
З кожною зустріччю тіснішали взаємини друзів. Новиков знайшов у особі Івана Петровича самобутню, розумну людину...
У 1818 році на посаду ад'ютанта генерал-губернатора Рєпніна прибув з Петербурга підполковник Матвій Іванович Муравйов-Апостол. Він зустрівся з Новиковим.
Ще перед від'їздом зі столиці за участю братів Мурав-йових-Апостолів було створено таємне товариство "Союз благоденства", замість раніше заснованого "Союзу порятунку". Нове товариство виразніше визначило політичну програму, прийняло статут, в якому вимагалося розповсюджувати освіту, засновувати благодійні заклади та готувати державний переворот.
Муравйов-Апостол познайомив Новикова зі статутом "Союзу благоденства", повідомив, що в товаристві намічаються два крила: одні висловлюються за конституційну монархію, а інші — за республіку.
— Республіканці беруть верх, — додав він. — Центральна управа нашої організації покладає надії на українські групи. Ми повинні тримати зв'язки з Пестелем. Цього року його призначено в Тульчин у штаб армії. В Кам'янці перебуває наш друг Сергій Волконський. Полтавська група має розгорнути діяльність спільно з іншими групами. Нам треба мати надійних впливових людей.
— Я вважаю одним з таких Котляревського — автора української "Енеїди", — вставив Новиков.
— Ваші міркування правильні. Я добре знаю Івана Петровича. Він чудово розуміється у військовій справі. Нам треба таких.
— Я маю намір підготувати Котляревського до вступу в нашу організацію через масонську ложу.
— Так... Це виправдано нашою практикою.
— В організацію входять герої Вітчизняної війни, досвідчені і хоробрі командири. Наш шановний Пестель, нагороджений за хоробрість у війні проти Наполеона золотим мечем, покладе його на вівтар великої справи "Союзу благоденства".
— До меча треба і слово нагострити...
— Так... Слово має стати подвійним мечем. Пам'ятаєте, як говорить наш друг Федір Миколайович Глінка:
Свобода! Отчизна! Священны слова!
Иль будете вечно вы звуком пустым?
Нет! Мы воскресим вас!..
В цей час двері кабінету управителя канцелярії генерал-губернатора раптово відчинились, і в них з'явився збентежений Котляревський.
— Яка ганьба! Яка ганьба! — заговорив він.
— Що сталося, Іване Петровичу?
— Насамперед привітайтеся з Матвієм Івановичем і сідайте.
— Матвія Івановича я радий завжди вітати... З того часу, як, пам'ятаєте, розмовляли під Дрезденом...
— Не можна не пам'ятати берегів Ельби...
— Друзі! — заговорив Іван Петрович. — До нас у місто прибула трупа Штейна, і, уявіть собі, найкращий у ній актор Михайло Семенович Щепкін — підневільний кріпак! Душа митця не може бути скована рабством! Це ж ганьба! Це прокляття, найганебніше явище нашого часу!
— Що ж маємо робити? — Новиков, ніяковіючи, переглянувся з Муравйовим-Апостолом.
— Все зробити, щоб добути йому волю! — вів з'апально Іван Петрович.
— Якому поміщикові належить Щепкін? — втрутився Муравйов-Апостол.
— Курським графам Волкенштейнам.
— Твердий горіх... Дешево не віддадуть. Та й без дозволу міністра внутрішніх справ не можна викупити, — зауважив Новиков.
— Михайло Семенович Щепкін говорить, що вже порушувалося питання про його викуп, але Волкенштейни хочуть одержати десять тисяч. І то не відпускну дадуть, а ніби продадуть іншому поміщикові, бо після смерті графа Волкенштейна маєток перейшов до опікуна, який може продавати кріпаків, а давати відпускні не має права.
— Тут потрібні не тільки кошти, а й багато іншого, — пояснював Новиков.
— Та й кошти не малі. За такі кошти поміщик може купити на Нижегородському ярмарку сотню кріпаків або стільки ж коней, — глумливо зауважив Муравйов-Апостол.
— Ми будемо збирати кошти за вистави, через підписні листи. Залучимо до цього учасників масонської ложі, — гарячкував Іван Петрович.