— Овва!
— Із його благословення! — Фрімен перейшов на англійську мову, і його розсудлива зовнішність й розсудливий голос пройнялися легким сумом.— Ваша зоря згасла, Гордон Ми перемогли Гаміда — і без великих зусиль. Але ми не учинили побоїща, ні, замість цього ми запропонували йому почесну капітуляцію. І мені гірко казати це, друже, але одна з умов капітуляції стосується вас Власне, це ідея генерала, а не моя. Гамід погодився на все, крім пункту про вас, Гордон. Це єдиний пункт, який викликав заперечення з його боку. Йдеться про вашу фанатичну підтримку Повстання. Про ваше нестямне душошукання за рахунок національних інтересів Британії. Про ваше перебування в Аравії, Гордон.
Про перебування Гордона в Аравії! В Аравії, в будь-якому пункті її, навіть отут, в очереті, на одному з старих мисливських бліндажів Азмі-паші... Гордон ударив ногою в глиняний верх споруди й звернувся де зажуреного Алі:
— Ось з чого почалася цивілізація, і ось як вона кінчається. Усі ми, якщо розміркувати, лише грязь і очерет, з яких товстуни будують собі бліндажі для полювання... Фрімен із співчуттям заговорив далі:
— Ці умови кращі від тих, які я б поставив Гаміду.
— Умови Гаміду! — повторив Гордон, немов лише тепер збагнув усю глибину лиха.— Великий боже!
— Адже ж все це мало коли-небудь скінчитися, Гордон,— сказав Фрімен.— Ось і скінчилося. І як просто!
"Просто!" —Гамід повинен припинити Повстання, розпустити військо кочовиків, піти з прикордонних районів у глиб пустині. За це Азмі гарантує принцеві особисту недоторканність, обіцяє залишити за ним його володіння Гі не вживати ніяких репресій проти повстанців. Але передусім кочовики повинні здати аеродром, а Гордон мусить скласти зброю й дати слово честі, що він залишить Аравійську пустиню й більше ніколи не повернеться сюди. Ніколи! Якщо Гордон візьме на себе таке зобов'язання, то генерал Мартін подбає, щоб англійські власті не переслідували Гордона, коли він приїде в Англію. І далі: всіх полонених кочовиків, і серед них бідолаху Юніса й Таліба (звичайно, якщо його спіймають), буде помилувано й випущено на волю.
— Мені здається, що ви, Гордон,— єдина ціна, яку генерал вимагає за мир в Аравії,— засміявся Фрімен.— Ви для нього — мало не все Повстання. Ви й призвідник його, ви й Гаміда збивали з вірного шляху. І що гірше за все, ви — англійський ренегат, який своєю присутні-, стю серед повстанців наводить їх на помихкову думку про те, ніби Англія прихильно ставиться до їхнього Повстання.
Гордон ходив туди і сюди в тяжкому мовчанні.
— Я розумію, таке знести нелегко,— Фрімена раптом охопило співчуття до цього маленького, похмурого чоловіка з надто великим і надто складним внутрішнім світом. Обличчя Гордона відбивало глибоку душевну муку ("Справді, чудна людина,— подумав Фрімен. Він неспроможний був відвернути очей від Гордона.— Старий Мартін має рацію. І все ж таки зоря цього героя згасла").
Гордон знову сів і вислав геть усіх арабів, навіть маленького Нурі, який приніс Фрімену каву, ухопившись за цю останню можливість виявити свою гостинність у такій непотрібній обстановці.
— Які з цих умов Гамід прийняв?—спитав Гордон.
— Всі
— Якого ж тоді біса вам від мене треба?
— Вашої згоди.
На обличчі Гордона з явився вираз сарказму.
— Хіба Гамід не зумовив її?
— Певно, зумовив. Але ж ви хіба сліпо коритесь Га-міду? А вирішити щось по-своєму ви неспроможні?
— Якщо Гамід визнав за потрібне припинити боротьбу,— відповів Гордон,— то вона припинена! Про якийсь мій власний вибір нема чого й говорити: я не відокремлюю себе від Гаміда й Повстання.
— Але Гамід сам не був певний у тому, що ви погодитесь. Він сказав генералові, що ваша капітуляція — це ваша особиста справа, і що ви самі повинні вирішити, залишите ви Аравію чи ні. Отже, ви маєте право зробити вибір.
— А що, коли я відмовлюся поїхати звідси? Фрімен похитав головою — в цьому жесті була холодне пересторога-
— Це призведе до надто тяжких наслідків і надто великого кровопролиття. Насамперед, ви тоді не зможете вибратися з цих болот. Ні ви, ні ваші шибайголови. Крім того, я навіть не берусь гадати, що станеться тоді з бідолахою Юнісом та іншими кочовиками, які перебувають у полоні в Азмі-паші, Врахуйте також, що наш спільний друг, генерал, має намір будь-що витурити вас з Аравії. Щодо мене, то мені однаково — залишитесь ви чи ні, Гордон. Але я не хочу бути свідком того, як вас порішать отут, у цьому глухому закутку забутої богом країни. Не хочу — тому що ви для мене англієць і тільки англієць А я не люблю, коли англійців вбивають, а тим більш за наказом їхнього ж співвітчизника. І взагалі, Гамід опиниться в скрутному стані, якщо ви не погодитесь.
Гордон нездатний був зараз виявляти будь-які почуття — навіть гіркоту або підозру... А Фрімен, знову охоплений поривом незвичайного для нього співчуття, побачив у цій людині не загадку, а трагедію. Але якою буде його відповідь? Заціпеніння, що зараз пройняло Гордона, могло бути проявом арабської покірливості перед долею. І водночас у ньому могла назріти зараз лють, що от-от виллється в нестямну відмову, в рішення краще пожертвувати собою, аніж визнати себе переможеним і прийняти вигнання й
зрозумів, що в цю
мить Гордон небезпечніший, ніж будь-коли раніше, і поспішив запобігти самогубній відмові.
— Якщо ви не погодитесь, то найбільш постраждають ваші воїни,—попередив він.
Гордон засміявся, майже закудкудакав.
— Б'єте на солдатську честь? "Життя за товариша"? Прокляті інглізі, як ви любите робити з поразки доброчесність! Хочете, я доведу вам, на що здатна цільна арабська натура? Хочете — я пожертвую своїми товаришами й буду битися до кінця? Знайте ж, що вони битимуться пліч-о-пліч зі мною — тому тільки, що вміють вірити в справедливу справу свого друга й віддані другові до смерті.
— Це лише завдасть вам ще більших страждань, Гордон.
— О, бога ради, не примушуйте мене йти на самопожертву тільки в' ім'я того, щоб довести, які ви безглузді разом з вашими беззубими законами честі! Забирайтесь звідси! Дайте мені подумати. Ви такий огидний, що я починаю сумніватися в правдивості ваших слів.
Красиві губи Гордона були напіврозтулені, зберігаючи майже м'який вираз, але в налитих кров'ю очах знов спалахнули недовір'я, підозра, лють і ненависть. Він рвучко підвівся й пішов геть, і навіть тут, у болоті, цей арабський жест був сповнений образливого презирства.