Чінгізханів вимахував хусточкою, і Чуприна шарпався на ліжку.
Кізлик марив уві сні чудернацькими країнами, де на деревах росли кредитки, що чудесно оберталися на величезні портрети з написами: "Найвидатніший з європейських майстрів пензля Кізлічіо". Ті портрети перетворювалися на неймовірні потвори, що кидалися душити Кізлика, і він вигукував уві сні не своїм голосом.
Остання, за планом Чуприни й Кізлика, операція проходила рівно. Навантажені тепер патронами в грубому дерев'яному ящику, що був важчий за піроксилінові шашки, йшли до призначеного місця в темному закутку парку, де *х мусив очікувати повстанський агент. Чінгізханів напередодні змінив спосіб передачі патронів, бо одвідини Сапро-на були чомусь небезпечні. Умовилися, що при зустрічі Кізлик, як музичніший за Чуприну, буде насвистувати мотив
"Інтернаціоналу", а повстанський агент мусив у відповідь заспівати уривок із "Баядерки".
Все йшло як слід. На призначеному місці в парку їм відповіли "Баядеркою", і вони привіталися. Виявилося, що то був той самий Сапрон, до якого вони вже носили піроксилінові шашки.
— Тут незручно говорити... Ми підемо на конспіративну квартиру...
Товариші мовчки згодилися. Йшли довго якимись темними завулками та дворами. Перелазили через паркани, тягнучи ящик з патронами, врешті напівтемним коридором потрапили до великої, добре освітленої кімнати.
В кімнаті сиділо душ п'ять дівчат і хлопців і весело розмовляли.
Рижобородий Сапрон увійшов, озирнувся і сказав тихо:
— Привів. Нікого немає поблизу?
— Все гаразд,— була відповідь когось із присутніх, що затихли, як тільки з'явився Сапрон з Кізликом і Чуприною.
— Сюди кладіть...— показав рижобородий товаришам, і вони поклали ящика в куток.— Це все свої,— показав він на тих, що були в кімнаті,— знайомтесь...
Виявилося, що високий блондин років двадцяти п'яти віком був не хто інший, як "гвардії полковником", а молодший з бритими вусами був його ад'ютант. Рижобородого Сапрона всі звали не інакше, як "любий граф".
У Чуприни на душі шкребли кішки, і він вже проклинав себе, що пішов сюди. "Цих графів і полковників більшовики не помилують!" — промайнула в нього думка.
Треба було просто віддати патрони рижобородому, та й годі... Доніс би й сам... Щось неприємного було в цій кімнаті, і він, поздоровкавшись з присутніми, сів коло столу. Кізлик умостився поруч нього.
Та виявилося, що нові знайомці були веселі хлопці.
Незабаром на столі з'явилася закуска та випивка, один дуже вдало розповідав анекдоти, і, випивши, компанія непомітно перейшла на суть.
— Ви, я бачу, прекрасні хлопці,— сказав веселий анекдотист до Чуприни й Кізлика.— Чого б вам не пристати до нашої організації?
Кізлик і Чуприна перезирнулися. Вони хоч і випили, та стереглися "ляпати" і трималися обережно. Загалом настороженість їх не кидала з того часу, як вони "влипли" в цю справу...
— Бачите...— почав Чуприна,— ми художники і до політики не маємо відношення... пристати до вашої організації ми не можемо, бо політикою ніколи не цікавилися...
_ От дурниці! Та як же ж ви не цікавитесь політикою,
коли от постачаєте нам патрони?
Незручно було говорити малознайомій людині, що вони це роблять тільки для заробітку, і Чуприна почав дипло-матичничати.
— Бачите, ми, власне кажучи, не політики, а художники... За наші картини ніхто нічого нам не платить... А нам, розумієте, треба і на фарби, і на інше... Ми допомагали вам, але політика не наше діло...
— Так виходить, що ви нам не співчуваєте, а так тільки, за гроші? А як прийдуть до вас з ЧК і дадуть вам більше, то ви й нас викажете!
"І якого чорта я не згодився на вступ до їхньої компанії? — докоряв себе Чуприна.— Адже ж однаково завтра нас не буде в цьому місті".
— Та ми... ні... ми про це не думали... Дайте нам подумати... Ми можемо...
Незнайомець випростався. Він раптом змінив тона на суворий, гепнув кулаком по столу так, що склянки підскочили вгору, а другий поруч його благально промовив:
— Костя, не гарячись... Ну чого ти, їй-бо...
— Як-то так не гарячись? Та ця сволота може завтра мене в ЧК виказати! "Вони подумають",— перекривив він Чуприну,— а про що раніше думали? Чи, може, сподіваєтеся тепер вислизнути з наших рук? Ні, дурнів немає!.. Годі! Вам відомі наші таємниці, і ви не вийдете звідси!
КІЗлик зблід, а Чуприну трясли трясці.
"Костя" гримав, загрожував, а рижобородий Сапрон та інші члени організації сиділи, вткнувшись у газети. "Певно, цей найголовніший",— подумав Чуприна про "Костю".
— Та ми... ми...— почав щось говорити Кізлик, дивлячись, що Чуприна мовчить, але "Костя" не дав йому договорити:
— Що там ми, ми! Нічого микати, коли справа стоїть надто серйозно! Говоріть просто і без викрутасів, якій ви партії співчуваєте?
Чуприна, сполотнілий і вщент знищений, підвівся і тихо промовив:
— Ви пустіть нас... Ми більше не будемо... їй-богу, не будемо!.. Нікому нічого не скажемо...— гаряче запевняв він.
З мефістофельською усмішкою "Костя" нахилив голову 1 шипляче відказав:
— Пустити? Ви більше не будете? А якщо вам ЧК заплатить, то ви теж більше не будете? Ні, так гратися не можна! — І знову кулак опустився на стіл, немов припечатуючи слова.
Кізлик і Чуприна стояли і розгублено тулились один до одного, а "Костя", як грізний суддя, гримав на них і картав:
— Дурні! Йолопи! Барани! Ідіоти! Беруться за діло і не знають навіть, якій партії вони співчувають! Приносять нам патрони, продажні шкури, і белькочуть щось незрозуміле! Я таких мерзотників пачками розстрілюю!
— Цих "фруктів" негайно треба судити судом повстанського трибуналу! Сподіваюсь, що вирок буде без попуску безпринципному барахлу! Ведіть!
Кізлик затрясся, ноги йому підігнулися, і він ледве живий упав на канапу і заридав.
Чуприна стиснув зуби, щоб вони не цокотіли, але не міг стримати сліз, що котилися по волохатій його бороді.
Діловито цокнувши браунінгами, підвелося двоє і коротко наказали йти за ними.
— Якщо тікатимете, пристрелимо без жалю. Кричатимете, те ж саме. Суд може вас ще й помилувати, навівши довідки, хто ви такі і що...
Кіз ликові дали напитись води, і він ішов покірний і знесилений. За ним ступав Чуприна. В голові його пролітали тільки невиразні клапті думок, і швидше інстинктивно, аніж свідомо, він зупинився коло порога і глянув з гострота зненавистю на "Костю".