Чуприна мовчав, а Кізлик дивився на товариша, як теля дивиться на корову під час небезпеки.
— Чого ж ви мовчите?
Товариші мовчали, бо що вони мали говорити? Піймано всю організацію, і немає сумніву, що виправдатися ніякої змоги немає.
— А може, ви скажете, що то за організація така — Ком-весхлодів? Принаймні, може, поясните, що означає ця назва?
"Справді, що вона означає?" Чуприні й на думку не спало поцікавитись цим...
Зібравши сили, Чуприна мовив байдужим голосом:
— Ми не знаємо, що то за організація... Ми вперше були там у них, коли ви нас заарештували... Вони хотіли примусити нас пристати до організації, але ми не хотіли...
Я знаю, що ви не хотіли, і знаю, через що ви не хотіли. Ви були надто серйозні, щоб бути в тій організації...— Слідчий засміявся коротким сміхом людини, що в житті їй небагато доводилося сміятися, і раптом спитав: — Ви хочете, щоб я вас зараз випустив?
Чуприна, не знаючи,— чи серйозно той говорить, чи кепкує, на всяк випадок промовив тихо:
— Хочемо...
Кізлик ще тихше й боязкіше видушив із себе ледве чутне:
— Хочемо...
— То я вас негайно випущу, коли ви скажете, що означає та скорочена назва.
Товариші стояли мовчки. Ах, чому вони не спитали Чінгізханова, що означає та назва?
— Ми не знаємо...
— А може, ви таки признаєтеся, навіщо ви тій організації носили три пуди цегли в ящику?
У відповідь на це на обличчі товаришів застигло німе здивовання людей, що нічого не розуміють. Слідчий встав з місця і гукнув:
— Конвоїр!
Конвоїр з рушницею вмить з'явився на порозі.
— Виведи оцих громадян за ворота...— і, звернувшись до товаришів, промовив: — Ви вільні... Можете йти додому...
Це було так несподівано, що першої миті ні Чуприна, ні Кізлик не могли рушити з місця і стояли, як приклеєні до підлоги, а коли вийшли за двері, то почули слова слідчого:
— От телята!..
Нашвидку захопили вони свої речі й пішли до виходу. На вулиці їх чекало дві несподіванки: по-перше, було вже літо, а по-друге, коло виходу стояв у повному складі Ком-весхлодів.
Усі мали такий вигляд, немов їх довго і старанно, але безрезультатно жували корови і, переконавшись, що висмоктати споживного з них немає надії, виплюнули просто на вулицю. Та незважаючи на такий вигляд, компанія завзято реготалася, і Чуприна почув слова Фалалія Чінгізханова:
— Зверхідіотизм цих малярчуків мене просто захопив! Сапрон розповідає, як вони тягли три пуди цегли через паркани...
Регіт заглушив слова Фалалія, та Чуприна зрозумів раптом усе.
Лишивши Кізлика самого, він рішуче підійшов до Чінгізханова і спитав:
— Скажи, Фалалію, що означає Комвесхлодів? Чінгізханів весело вишкірив зуби і протяг руку, що повисла в повітрі, не прийнята Чуприною:
— От чудак! Та це означає "Компанія веселих хлопців та дівчат"...
Театральний рецензент ледве встиг доказати останнє слово, як Чуприна припечатав на його обличчі дзвінкого ляпаса. Всі завмерли, а Фалалій, схопившись за обличчя, люто дивився на Чуприну, що взяв переляканого Кізлика під РУКУ і швидко подався з ним вулицею.
— Перманентні ідіоти! Убогі постачальники цегли! Ма-лярчуки! — лунав услід їм ображений голос Чінгізханова.