Ну, хай би там що, а дідусь написав до зоопарків та науковців у Турині, Мілані, Венеції й Трієсті. Він також написав мосьє Фанону й запитав його, чи згоден він з думкою твоєї мами. Дідусь переконаний, що мосьє Фанон з самого початку думав так само.
А ти чого сподіваєшся, Бар'юте? Що Тах добереться до рідних гір? Чи що його переймуть і повернуть нам? А що буде з Пташкою? Я весь час думаю і турбуюся про неї.
Тепер до дальших подій, хоча тільки небесам відомо, що ще може трапитись.
Завжди твій щирий друг Кітті Д.
Р, S. У шахи я грати не вмію, але дідусь обіцяє навчити мене. Місіс Еванс вважає, що з мене досить уроків та занять у школі, однак дідусь каже: "Дурниці".
Р. Р. S. Мені здається, я таки хочу, щоб Тах добрався до своїх гір, але не знаю, чого я хочу для Пташки. Аби тільки вона не загубилася, не покалічилася, не залишилася одна в чужому краю.
К.
11
Дорогий Бар'юте!
Ти не уявляєш собі, як важко було відшукати сліди відчайдушного переходу Таха, Пташки й гнідої на схід. Ми одержали найхимерніші звістки від різних людей з Європи, і коли нам нарешті переклали їх з французької, італійської та німецької, мені довелося кілька годин сортувати їх у дідусевому кабінеті. Отож нам тепер відомо, що з ними сталися принаймні три моторошні пригоди одна за одною.
Винний у них Тах. Він не зупиняється ні перед чим. Ми тепер знаємо, що він знову був тяжко поранений і навіть, можливо, конає. Але він і надалі ні перед чим не зупиниться, і можна тільки гадати, чим це все закінчиться,
Перша біда сталася з ними в Італії. Про це повідомив нам мосьє Фанон (наш "детектив"). Його начальство в бордоському зоопарку дозволило йому вирушити до Італії, оскільки всім їм було цікаво знати, як така дика тварина може вижити й пройти через безліч автострад, ферм, міст і сіл. Мосьє Фанон твердить, що визначити, як Тах перетнув Францію, було неважко. Він просто тримався у приморських Альпах. Але в якому становищі опинилися троє коней в Італії, де так багато сіл і доріг, де повно людей, які не дадуть бездоглядним коням ходити попасом?
І от мосьє Фанон спершу визначив їхній шлях в Італії, розпитуючи дорогою водіїв вантажних машин. Деякі з них бачили загадкових тварин уночі на узбіччі. Оповіді шоферів привели його до циганського табору під Вероною, а Верона розташована на їхньому шляху через північну Італію.
"Нікому точно не відомо, коли це сталося, — пише мосьє Фанон. — Проте циганам, хоч вірте, хоч не вірте, пощастило зловити дикого коня".
Цигани ті були водовозами і їздили по країні, пропонуючи свої послуги в селах і на фермах як поливальники садів, виноградників, городів. Користувалися вони віслюками та кіньми, а жили в полі у фургончиках та старих обшарпаних кибитках. Були в них й інші тварини — кози, собаки і навіть мавпа.
Якимсь чином, Бар'юте, цигани помітили трьох бродячих коней, що ховалися в лісі під Вероною. Як вони розповідали, коні намагалися обійти великий канал, що трапився на їхньому шляху. Це була зручна нагода, щоб упіймати всіх трьох. Цигани влаштували дротяні пастки на тій стежці, котрою, як вони помітили, йшли коні Тоді якось уночі вони підстерегли коней і наполохали їх вогнем смолоскипів і торохтінням чайників.
Пташка і гніда відразу ж заплуталися в пастках і попадали. Але Тах не розгубився, перескочив через дріт і втік. А Пташка із гнідою попали в полон.
Потім цигани загнали Пташку та гніду в тимчасовий загін, огороджений мотузками, гадаючи, що цього достатньо. Але вночі з'явився Тах почав збивати мотузяну огорожу. Цигани повибігали й хотіли спіймати його, але як тільки вони наближались, він кидався на них. Цигани були просто приголомшені — такого коня вони зроду не бачили. Тах пробрався в загін і вивів Пташку, Потім він вернувся по гніду, яка чомусь не дуже хотіла йти. Тоді Тах почав хвицати й штурхати її, спонукуючи бігти.
Побачивши, що вони втрачають усіх трьох коней, цигани примудрилися заарканити гніду. Але Тах напав на арканника. На жаль, цигани цього разу чекали нападу, один із них ударив Таха молотком по голові, і Тах упав.
Ух! Мені важко про це писати, Бар'юте. Напевно, це було жахливо.
Але, як розповідає мосьє Фанон, цигани знають своє діло і такий удар не завдає великої шкоди коневі. Однак Тах залишився лежати непритомний на землі, а Пташка й гніда втекли.
Коли Тах отямився, він лежав стриножений в загоні, огородженому колючим дротом, і перше, що зробили цигани, — облили його з цебра холодною водою. Й поливали його водою щоразу, коли він поривався встати й напасти на них,
Гніда утекла зовсім, здавалося, що вона була рада дременути від Таха, а Пташка залишилася. Щоночі вона приходила до колючого дроту, іржала й била копитами.
Звісно, цигани пробували її знову перейняти, але тепер Пташка була хитріша й обминала всі пастки, зникаючи в пітьмі,
(Бідолашна Пташка! Але я дуже рада, Бар'юте, що вона залишилася з Тахом і не покинула його).
Цигани будь-що намагалися приручити Таха, проте не знімали з нього пут, бо добре знали, що він нападе на них або спробує перескочити через колючий дріт. Вони прив'язували йому на спину бурдюки з водою, але він кусався, брикався, качався по землі, скидаючи з себе всю поклажу.
Цигани й далі поливали Таха водою, вони хотіли приборкати його та ще мали надію, що він звикне ходити з мокрою ситою,— адже вони планували зробити Таха водовозом. Власне, вони не були жорстокими. Але їм треба було мандрувати далі. Вони зв'язали Таха, мов курча, поклали в фургон і повезли. На щастя, вони не могли перевезти на колесах усіх своїх кіз, віслюків, собак та коней і гнали їх по дорозі. А Пташка ночами йшла слідом на безпечній відстані, не покидаючи Таха в біді.
Цього разу цигани отаборилися біля річки. Вони знову спорудили з колючого дроту загін і затяглії туди Таха, залишивши зв'язаними тільки задні ноги. Та от якось уночі, коли йшов дощ і цигани відсиджувалися в кибитках, вони почули, як жалібно заіржав кінь. Вискочивши надвір, вони побачили, як Тах скакав геть, з його грудей звисав колючий дріт, за ним волочилися два прив'язаних кілки.
Коли цигани запалили вогонь, то побачили, що Тах силкується звільнитися від страшного колючого дроту, а пута на його задніх ногах були порвані. Вони не кинулися навздогін, певні, що з цим дротом він далеко не забіжить, і навіть потерпали, щоб не зробити гірше, бо він був увесь у крові й сильно накульгував. Але зв'язаний ї поранений він кидався на людей, коли ті наближалися, намагаючись укусити або брикнути. Тоді вони стали чекати, поки Тах звалиться з болю або зачепиться за що-небудь. Так він тягнув дріт за собою десь із півкілометра.