Кетрін іноді хотілось лягти з матір'ю, притулитися головою до голови і так удвох заснути. Якби тільки та менше говорила! Вона любила матір, але ж не можна весь час торочити те саме: ще й десяти місяців не минуло, як усі троє дітей роз'їхалися, і вже ніхто не допомагає, не дає грошей, а який добрий був їхній татко, який добрий. Поки мати говорила, Кетрін намагалася розслабитися. Вона тепер прагнула десь захотітися, забитися в якомусь закутку, тимчасом як люди розповідали їй про свою біду. Вона все ще почувала себе молодою, хоч їй уже минуло двадцять сім і від турбот біля очей прорізалися тоненькі зморшки.
— Мені вже недовго жити, а ти знайдеш собі справді гарну людину. Той, твій перший, тобі не пара. Я ніколи не втручалася — не моя справа. Але він тобі не
7*
195
пара,— казала мати з докором, ніби Кетрін хотіла суперечити.
Підбурена матір'ю, ніби отримавши від неї дозвіл, вона почала мріяти про зустріч з майбутнім чоловіком. Тепер у неї були гроші, з'явилася можливість купувати гарний одяг. Шкіра в неї он яка чиста, дівчина вона чепурна. В цьому їй не відмовиш. Чоловіки всміхалися до неї, та їх спиняла її полохливість і якась пудотність. Але тут нічого не вдієш, думала Кетрін, чим могла вона зарадити? Хіба себе переламаєш?
Іноді мати почувала себе непогано. А в деякі дні була бліда як стіна, тіло її обвисало й жовтіло. Однак "у неї не було нічого особливого". Доктор Тріксбі помер, і ніхто за ним не жалкує, з гіркотою думала Кетрін (скільки він перевів їхнього часу й грошей), і тепер з'явився новий лікар, який дражнив стару, немов дитину чи собаку. Кетрін обурювалася, але матері новий лікар сподобався.
— Волове здоров'я, самі послухайте,—говорив весело лікар, простягаючи старій стетоскоп.
Кожний його візит, думала Кетрін, оплачується багатьма годинами її праці.
Кетрін доручили "обстеження". В будинку поблизу її власного — в їхньому кварталі, як і в усіх кварталах міста, мешканці весь час міпялися,— і, мабуть, саме тому з якимсь пустотливим викликом вона вбралася в найкращий свій одяг, взула дорогі туфлі, натягла рукавички і вибрала сумочку з цілою підшивкою. (Стільки жінок — її колег по роботі — розкривали сумочку, щоб дістати паперову серветку, і всі бачили подерту підшивку!) Вона була ввічлива і привітна. А може, вона з заможної сім'ї, тільки пожертвувала собою задля людей. Ну, невже вона не гарненька?
Літиі жінки милувалися її ошатністю*
— У мене колись було таке саме волосся,— говорила якась стара відьма, без тіні заздрощів, нітрохи не сумніваючись, що Кетрін належить до іншого середовища.
Кетрін червоніла від цих похвал, цих незграбних лестощів; дехто глузував, що вона замолода для такої роботи, проте коли справа доходила до оцінки майна, то всі були змушені визнати її професійну вправність.
— Ти диви! Пляшка виноградного соку? Чому я не можу собі дозволити пляшку соку? Я не знала, що пін коштує сорок п'ять центів, на етикетці не було ціни,— верещали впіймані на брехні її жалюгідні клієнтки з обличчями повій.
Незважаючи на свою м'якість і соромливість, Кетрін непомильно розпізнавала брехню. Брехали усі — під нансумирніших до найнахабніших, і щоразу брехни випирала якоюсь фальшивою нотою: наголосом не на тому слові, недомовкою, святенністю — правда ніколи не мала потреби вдаватися до такого хитрування. У боязких брехня розпізнавалася по тому, що вони уникали дивитися Кетрін в очі; у сміливих і нахабних — по тому, як вони намагалися збентежити її поглядом. Завдавали клопоту лише ті, хто не міг пригадати правди, хто й сам не знав, бреше, чи каже правду.
Десь на двадцять восьмому році життя вона вже ии поверталася думками до цих розмов. Залишивши іпіику в шухляді стола, тепер залишала там і людей її папки, ніколи вже не брала їх з собою додому, не плакала над ними в ліжку. Мріючи про свого майбутнього чоловіка, вона не відчувала до себе жалю, а хіба що якусь втішну цинічну мудрість, мудрість Клари, чий стіл у бюро стояв поруч з її власним. Так, як ІС.іара, вона не поводилася, але, мабуть, Кларин дзвінкий добрий гумор був їй приємний.
— Ти тільки послухай, який спритний,— заливалася сміхом Клара.—"Двадцять років займаюся бізнесом. Велосипедним бізнесом". Як тобі це подобається — "велосипедний бізнес"?
І хоч у словах Клари немає нічого дотепного, нічого кумедного, сміх її такий заразливий, що й Кетрін починає сміятися.
— Оці хитруни тільки те й роблять, що вигадують усякі дурниці,— каже Клара.
Кетрін поступово навчилася в розмові з прохачами карбувати слова чітким, упевненим голосом. Втупивши погляд у стіл, кількома короткими фразами пояснювала мету діяльності бюро соціального забезпечення, немов усе, що вона говорила, було так само зрозуміло розгубленим, дивним людям по той бік стола, як і їй самій:
— Наша мета не заохочувати прохача залишатися все життя на утриманні, а повернути його до роботи. У вас є юридично відповідальні родичі?
Вони скошували на неї очі, уривчасто дихаючи, ніби хапаючись у повітрі за деякі вимовлені нею важливі слова — "утримання", "юридично відповідальні". Що воно в біса значить? їм потрібно почути "так" і тільки "так". їхні очі жадали прочитати це слово по її губах ще до того, як вона його вимовить — "так".
З певними клієнтками Кетрін завжди нервувала і — в глибині душі — соромилася.
— Чим ви можете пояснити, що не зверталися по допомогу аж до сьогоднішнього дня? — запитувала вона.
Грубі, зморшкуваті обличчя тих "певних клієнток" були схожі на маски — варіанти однієї й тієї ж маски, яку вони всі носили.
— Я позичала гроші. У своїх друзів. У зятя...
— Позичали гроші від самого січня й дотепер?
— Ні.
— Ви десь працювали?
— Кажу ж вам, що ні.
— — Жодних засобів на життя, крім позичок? Ніяких прибутків?
Відвідувачка починає обливатися потом.
— Я ж вам кажу, дехто з моїх друзів...
— Я мушу записати їхні прізвища. Мовчання.
— Але ж мені потрібні їхні прізвища. Такий по-рядок,— наполягає Кетрін.
Напруження між нею і клієнткою наростає, аж поки і Кетрін, і клієнтка можуть дивитися лише на папери, так охайно розкладені на столі. У цій тиші —її порушує лише важке дихання клієнтки і шум решти иідвідувачів за бар'єром — Кетрін відчуває химерну наркотичну дрімоту, дедалі дужчає запах дешевих парфумів клієнтки. Чи, може, це запах її власних парфумів?