Хлопець, що змінив мене біля стерна, здивовано глянув довкола:
– Чому така тиша? Аж не віриться.
Справді, недавно ще море хвилювалося – тепер воно лежало непорушне, мовчазне, по вінця сповнене блакиті. Скільки сягав зір, вода й вода та високе бездонне небо, в якому ні хмариночки. І взагалі ані натяку, що десь є берег. Було в цьому безгомінні щось од первісної незайманості – пустельно й тихо, ніби ми перші люди на землі.
Наш курс – Бенгальська затока. Там зупинимося для океанологічних досліджень.
– Але, – зауважив начальник експедиції, – невеличка поправка: на підступах до затоки простежимо розгалуження улоговини на дні Андаманського моря.
Гідроакустики, сейсмологи, геофізики готуються до штурму. Де вона, та улоговина, – невідомо. Проте знайти її треба неодмінно!
… Кораблі, що вранці йшли паралельно з нами, звернули ліворуч, в Нікобарську протоку; деякі з них, відхилившись на північ, прямували до Бірми. Тепер ми були далеко від морських уторованих стежок. Навіть рибалок, цих всюдисущих блукачів, і то не видно.
Під кілем "Витязя" лежала багатокілометрова товща води, а ще нижче – улоговини, гори, западини… Коли я завітав до лабораторії, начальник загону тектоніки саме розглядав рельєфну карту.
– Отут і зупинимося, – показав Віктор Пилипович.
Біля протоки Десятого градуса, що розділяла Нікобарські й Андаманські острови, чорніла позначка: "Витязь", СРСР, 4198 м".
– Що це означає? – запитав.
– Кілька років тому, – відповів Канаєв, – у цьому районі виявлено підводний хребет і найбільшу западину Андаманського моря, названу іменем "Витязя". Тепер цікаво дізнатись, чи далеко на північ сягає хребет і чи з’єднується він із материковими схилами Індокитаю.
Про підводні западини, гори вчений розповідає, як про добре відоме й зрозуміле, ніби йдеться не про загадковий світ, а про землю, яку він обмацав власноруч, сходив своїми ногами.
– Щоб розв’язати проблему походження земної кулі і океанів на ній та відповісти на ряд інших питань, слід насамперед зазирнути під океанське дно, вияснити, що там. Відомо – земна кора, якщо її розрізати по вертикалі, має шарувату будову: зверху осадочний, всередині гранітний і внизу базальтовий шари. Така загальна схема будови кори. Але під морями й океанами вона трохи інакша: там немає гранітного, а одразу йде, покритий осадочними товщами, базальтовий шар. І, отже, кора набагато тонша, а це дає надію проникнути в її таємницю.
Загін тектоніків не гаяв часу: ще в Японському та Південно-Китайському морях, коли інші тільки розкачувалися, вони безперервно проміряли глибини, істотно поповнивши відомості про рельєф тих морів. Так, у Південно-Китайському зафіксовано кілька невідомих раніше підводних, з чотирикілометровими вершинами гір, виявлено й інше: в улоговинах того моря плоскі, так звані акомулятивні, рівнини весь час розростаються й ширшають. Для нас це становить неабиякий інтерес.
А в Бенгальській затоці сподіваємось також простежити підводні улоговини, розвиток яких, гадаємо, прямо залежить від потоків мулу; що його несуть Ганг і Брамапутра. Крім вивчення рельєфу дна, випробуємо прилади для спостереження за тепловим потоком, що йде з глибин землі, та апаратуру, з допомогою якої "засікають" придонні морські течії.
– Усе це так, – подав голос Анукін, – але як ви дізнаєтесь, де під водою гора, а де улоговина? Власне, де їх шукати…
– Свята простота! – вигукнув учений і, скуйовдивши хлопцеві чуприну, мовив – Для того, колего, і вирушають дослідні кораблі. Ще в минулому столітті наші вітчизняні мореплавці лотом проміряли глибини океану. У цій справі чимало зробив адмірал Макаров, командир парусно-парового корвета – тезки нашого "Витязя". На основі промірів і складено карти рельєфу дна. Ну, а тепер, коли кораблі оснащені ехолотом, цим чудодійним "оком", і дно великою мірою перестало бути загадкою. І спостереження за ним проводимо не наосліп – вибираємо потрібний район і навіть конкретну точку серед океану. Знайти ж її і дістатися туди допомагають ось вони, – Віктор Пилипович показав на двох чоловіків, що стояли поруч.
Щоразу, коли я заступаю на вахту, вранці й увечері, на місток виходять і ці двоє.
– Венера на "золотому коні" мчить поперед сонця, – каже один. – І тоді, коли вона перебуває на найбільшій відстані од нього, під кутом, що зветься еленгацією, ми й бачимо її.
– Правильно, – згоджується другий, – але поки ми ловимо гав, той "вершник" може зникнути з горизонту.
На палубу вони ставлять ящик з глобусом зоряного неба, розгортають якусь товсту книгу, один бере секстант.
– Починаємо!
Той, що з секстантом, кожного разу, як на небесному тлі "піймає" відомий лише йому об’єкт, звертаючись до свого низькорослого, худорлявого товариша, майже вигукує:
– Денеболя 359 035; Нат 033 і 6; Капелла…
Худорлявий квапливо записує все до блокнота.
Якась ворожба, чаклунство. І хоч я знаю: в цьому немає нічого загадкового – звичайне визначення по зірках місцеперебування судна, проте дивлюся на них, як на магів.
Це наші гідрографи Микола Іванович Валуєв та Анатолій Остафійович Абаєв.
Після вахти я зостався на палубі. Гідрографи обіцяють дещо показати. Спочатку Валуєв накреслив орбіту Землі, потім орбіти зірок і планети Венера. Червоним олівцем всередині поставив кружальце.
– Сонце, – мовив. – Зрозуміло?
– Що сонце – зрозуміло, а в плутанині орбіт не розберуся.
– Тоді слухай і дивись, – велів Микола Іванович. – Це карта зоряного неба. Всі небесні тіла рухаються завжди однаково точно, про це давно знали мореплавці; зорі слугували їм за найкращі орієнтири в безмежжі морів. Найяскравіші з них виділено в групу навігаційних. Їх місце відносно нашої землі безпомилково вирахувано на кілька років уперед, а координати кожної зірки на кожен день і кожну годину дня записано до "Морського астрономічного щорічника".
– Тож як нам довідатися про своє місцеперебування? – запитав я.
– Приблизно, навіть без допомоги зірок, ми знаємо, де пливемо, бо лаг лічить пройдені милі, компас же показує напрям руху. Та для безпеки плавання цього не досить: на судно діють вітри, течії. От, приміром, сьогодні дрейфом нас віднесло на п’ять миль південніше від місця, в якому передбачалося бути. Ну, а якщо там скеля чи рифи? Запобігти цій помилці і допомагаємо ми, гідрографи.