Зав'язують, затягають,
Як ряска плесо.
Живущим погрівом – сонце,
Гіркавим пилом – полинь,
Миром – тінь:
"Забудь... Покинь..."
"Милі, милі, один же вік.
Покинути, що злеліяв?
Оддати іншим, про віщо мріяв?
Для чого ж я жаром протік?"
Коли чую: від сонця сміх.
"От я сію найбільш усіх,
А ти бачив женців моїх?
Радість на бистрому вітрі цвіте...