Зав'язують, затягають,<br />
Як ряска плесо.<br />
Живущим погрівом – сонце,<br />
Гіркавим пилом – полинь,<br />
Миром – тінь:<br />
"Забудь... Покинь..."

"Милі, милі, один же вік.<br />
Покинути, що злеліяв?<br />
Оддати іншим, про віщо мріяв?<br />
Для чого ж я жаром протік?"

Коли чую: від сонця сміх.<br />
"От я сію найбільш усіх,<br />
А ти бачив женців моїх?

Радість на бистрому вітрі цвіте.<br />
Ой на бистрому, ще й на рвучкому,<br />
А бажання – при доброму й злому –<br />
Стоять, як дерева навколо дому –<br />
Не одходять ніколи, ніде.<br />
То, скільки не жити,<br />
Мрії не вдовольнити".

Зав'язують, затягають:<br />
"Забудь... покинь!..."<br />
Ласкавим опалом – сонце,<br />
Оливним димом – полинь,<br />
Миром – тінь.

1935