Плачуть дахи почорнілі й холодні.
Хмари спустились на топтаний брук,
Далі – заломами зігнутих рук,
В лужі встромили шиплячі походні*…
Білим струмочком у синій туман
Пара сковзнула й загасла. Тоді —
Тиша така, що хрипіння годин
Чути, вкропилась до літер роману…
Мовчанка й тиша… Та раптом із ринв
Крапля по краплі, мов цвяхом у скроні.
Мов колючки у т...