— Це нам під силу! — вигукнула Раміна своїм тоненьким голоском. — Ми згриземо цей килим, згриземо так, що від нього і ганчір'я не залишиться.
Страшило та його друзі заплескали в долоні, а Артошко, скориставшись моментом, мало не вирвався з рук Тіма.
— Але дорога від нашого сховища до володінь злої феї далека, — вела далі Раміна. — На ній багато перешкод: швидкі широкі річки, гори, ущелини з крутими схилами… Потрібен супутник сильний, спритний, який допоміг би нам у небезпечних місцях.
Її погляд упав на Тіма О'Келлі, і хлопчик, улещений такими словами, відразу погодився рушити в дорогу. Правду кажучи, одноногий моряк дуже боявся відпускати хлоп'я самого в далеку і небезпечну подорож, але іншого виходу не було… Ні сам він, Чарлі, ні Залізний Дроворуб, ні Дін Гіор не годилися на провідників мишачого племені: надто вони стали важкі на підйом. Не міг капітан довірити таку справу і Фарамаитові або лікареві: обидва були слабосилі і вже в літах.
— Ну що ж, мій хлопчику, — наважився врешті-решт капітан, глибоко зітхнувши, — йди, але заклинаю тебе всіма мачтами нашого корабля, будь обережним! У дорогу, друже, і попутного тобі вітру!..
Поки Тіма споряджали, готували фільтри з листя рафалоо і захисні окуляри на очі, мишача королева розпитувала Енні і Чарлі Б ієна про свою добру подругу Еллі, про її успіхи в навчанні, про здоров'я. Вона теж поцікавилася, як живе колишній чарівник Гудвін, чим він займається тепер, покинувши чародійне ремесло. Дізнавшись, що Гудвін став власником невеличкої крамнички, вінценосна миша несхвально похитала головою.
Тім стояв біля порога зі вщерть наповненим рюкзаком за плечима; в рюкзак поклали запас продуктів і зміну білизни, а за пояс хлопчик засунув гострого топірця з міцним руків'ям.
— Ти не підеш пішки, Тім, — сказав Страшило. — Час дорогий, і ми повинні економити кожну годину. Фараманте, видай Тіму чарівний килимок Ружеро.
Вручаючи Тіму килимок з підвішеним до нього інвентарним номером, начальник постачання довго наказував хлопчикові якомога бережливіше користуватися таким цінним предметом. А в себе в описі відмітив: "Килим виданий у тимчасове користування Тіму О'Келлі. Підстава: розпорядження Страшила Мудрого".
Тім О'Келлі вийшов з фургона, простелив килимок на. землі та всівся на ньому, а Раміна та інші миші затишно влаштувалися в нього за пазухою.
— Неси мене, килимок, до входу в підземний коридор, який починається неподалік від ферми Ліна Рауба, — наказав хлопчик.
Цю адресу дала йому королева мишей.
Килим піднявся й полетів у потрібному напрямі. Провівши його очима, Фарамант подав знак дуболомам, і фургон повільно рушив з місця.
Загін сміливих бійців прямував на південь. До Великої ріки вони їхатимуть дорогою, викладеною жовтою цеглою, а потім доведеться залишити її і шукати сховище Арахни в диких горах, десь між Голубою країною і володіннями Стелли.
Сидіти в тряському фургоні, який спроквола тягли дуболоми, було нуднувато, й Енні улесливо звернулася до моряка:
— Дядечку Чарлі, я завжди згадую дивну історію, яку ти розповів про лорда Бумчерлі і професора Фогеля.
Відчуваючи якусь каверзу, Чарлі буркотливо відповів:
— Ну і що? Згадуй на здоров'я, хто тобі заважає?
— Згадувати старе добре, а слухати нове ще краще, — лукаво посміхнулася дівчинка і, притулившись до дядька, попросила: — Розкажи мені ще щось, сам же хвалився, що пережив безліч пригод.
Моряк почав здаватися:
— Ох ти, підлабузнице! Що ж тобі розповісти?
— Розкажи, як ти втратив ногу! — запропонувала Енні. — Це, напевне, сталося в бою з піратами?
— Майже що так, — погодився Чарлі Блек. — Ну, гаразд, слухай!
І Чарлі Блек розпочав довгу оповідь.
ВЕЛИКИЙ ПОХІД МИШАЧОЇ АРМІЇ
оліт чарівного килимка до підземелля, де ховалися миші, тривав годину; пішки Тім витратив би на цю відстань цілий день. Спустившись на землю, хлопчик захоплено сказав:
— Чудова штука цей килимок! Такий би мені в Канзас!
Згорнувши килимок трубочкою, він узяв його під пахву.
Королева-миша, висунувшись з-за пазухи Тіма, тоненьким голосочком указувала йому напрям, і невдовзі хлопчик опинився біля входу в підземний коридор. Тут він запалив ліхтарик, якого завбачливо дав йому Фарамант, і рушив униз по крутому схилу.
— Ступайте обережніше, друже Тім, — порадила Раміна, — а то ви перечавите моїх підданих.
Порада була слушною. При світлі ліхтаря Тім побачив незліченні полчища мишей, що заповнили підземелля. Воші копошилися скрізь, визирали з усіх щілин, цілими гронами звисали на стінах, чіпляючись кігтиками за виступи скелі. Миші сердито пищали, сварячись за місця, але, побачивши королеву з її почтом, відразу ж притихли.
Влаштувавшись на простягнутій руці Тіма, як на трибуні, Раміна звернулася до свого племені з промовою. Коротко розповівши про прибуття із-за гір рятівної експедиції, королева підсумувала:
— Ми повинні допомогти людям подолати жорстоку Арахну, тільки тоді до пас повернуться світло і тепло. Наше завдання знищити чарівний килим чаклунки, інакше вона вислизне від розплати і Жовтий Туман, як і раніше, висітиме над країною.
— Ваша величносте, — звернувся Тім до Раміпи, — мені спала на думку гарна ідея. Візьмемо на килимок стільки мишей, скільки він підпіме, полетимо до сховища Арахни, і наш загін швидко зробить непридатним великий килим.
— Ви помиляєтеся, друже мій Тім, — заперечила королева. — Мало згризти килим: гноми швидко зберуть чарівну шерсть, спрядуть її, і килим буде зіткано знову. Щоб він не відродився, треба з'їсти його увесь, а для цього будуть потрібні всі мої піддані.
Тім почухав потилицю, зачувши таке пояснення, і сказав:
— Ну що ж, тоді рушаймо! А чи не боїтеся ви, що миші загинуть, наковтавшись отруйного туману?
— Він виявляє свою дію лишень через тиждень-півтора, а ми за цей час постараємося досягти володінь Арахни.
Як бачимо, в Раміни на все була готова відповідь.
Тім боявся, що в дорозі не буде порядку, та виявилося, що мишача армія була дуже організованою. Вона розділилася на дивізії, дивізії на полки, полки на батальйони, батальйони на роти і взводи. Кожним підрозділом командувала досвідчена заслужена миша в чині лейтенанта, капітана або полковника, і її накази виконувалися беззаперечно.