Зраділа Енні швиденько наділа прикрасу на голову, але їй, звісно, не спало на думку натиснути на рубінову зірочку, щоб стати невидимкою. Навіщо робити такі фокуси в колі друзів?
Тім сказав:
— Шкода, що ми не одержали цю річ раніше, до того, як пішли воювати з Арахною. Я проник би до неї в печеру і викрав би чарівну книгу.
Енні заперечила:
— Гадаю, з цього нічого не вийшло б. Книга була захована надійно, і без допомоги гномів знайти її не вдалося б. А якби ти її і знайшов і ми розчаклували країну від Жовтого Туману, то невідомо, що трапилося б далі. У злої феї могли бути ще страшніші заклинання, і вона наслала б на країну щось гірше, ніж Жовтий Туман.
Усі погодилися з Енні, що і так усе вийшло дуже добре. Чарівна країна і без допомоги срібного обруча назавжди звільнилася від Арахни, й віднині могутня чарівниця не погрожуватиме її жителям.
— А все ж таки я більше вам по залишу срібний обруч, — сміючись, мовила Енні. — Ви дуже недбало його зберігали. Але, друзі мої, я не бачу тут Раміни. Де великодушна Раміна, наша перша союзниця в боротьбі з Арахною?
Зніяковіла Кагги-Карр призналася, що це її упущення: в клопотах вона забула про королеву польових мишей.
— Цю помилку ми виправимо, — усміхнулася дівчинка і подула в магічний свисток.
І тієї ж миті на її простягнутій долоні опинилася Раміна в своєму парадному вигляді — в блискучій золотій короні на голові. Енні і Раміна ніжно привітали одна одну.
Учасники врочистого бенкету всілися за святковий стіл, а в прочинених вікнах палацу на фоні сяючих снігових гір бовваніла потворна голова дракона Ойххо. Вірна тварина чекала на рятівників Чарівної країни, готова відвезти їх на далеку батьківщину.